Світ

  ▪   Майкл Бініон

Принц-розкольник

фото: reuters
Чому молодий і прогресивний саудівський монарх устиг нажити собі ворогів
Матеріал друкованого видання
№ 14 (542)
від 5 квітня

Мухаммад ібн Салман ас-Сауд, 32-річний кронпринц Саудівської Аравії, штурмує Америку. Прибувши у Вашингтон на початку 20-денного туру, він укріпив відносини з президентом Дональдом Трампом, відвідав бізнесові та освітні центри, заручився підтримкою інвесторів і дав зрозуміти, що Саудівська Аравія — нова динамічна держава на Близькому Сході. Принц вважається революціонером: веде власну, одноосібну Арабську весну, перевертаючи свою країну з ніг на голову. Тиждень вже писав про ці кардинальні зміни («Саудівська Аравія: ігри престолів чи шлях до лібералізму?», Тиждень, № 51/2017).


Рік тому, позбувшись суперника в особі кузена, Мухаммад став кронпринцом і фактичним правителем цієї стратегічно важливої пустельної країни. За рік він ініціював кардинальні зміни, небачені в Саудівській Аравії з 1920-х, коли дідусь молодого принца король Абдель Азіз ас-Сауд об’єднав арабів.

 

Читайте також: Die Welt: проблеми в Бундесвері, флірт Путіна з Ердоганом та шкільні війни


Принц устиг позбавити влади всемогутню релігійну поліцію, яка тероризувала саудівців: шмагала не­охочих ходити в мечеті чи порушників суворих правил пуританського ваххабізму. Жінки з червня нарешті можуть сісти за кермо, і тисячі аравійок уже записалися на курси водіїв. Крім того, жінкам дозволили ходити на спортивні змагання, служити в армії, претендувати на раніше заборонені для них посади, скинути чорні балахони, що закривають усе тіло, а також вільно пересуватися та користуватися іншими свободами. Як сказав кронпринц в інтерв’ю американському телеканалу в Ер-Ріяді, жінки «повністю рівноправні» з чоловіками: «Усі ми люди й нічим не відрізняємося». Колись заборонені концерти тепер активно рекламуються, відкриваються кінотеатри, що раніше були поза законом.


Запроваджуючи всі ці масштабні соціальні зміни, Мухаммад кидає виклик колись усемогутньому мусульманському духівництву й консервативним традиціоналістам. Принц демонструє світові, що Саудівська Аравія хоче порвати з жорсткими ісламськими традиціями та створює собі імідж сучасної, поміркованої мусульманської країни. Таким чином, принц прагне донести життєво важливу думку для саудівської молоді, що потерпала від численних су­спільних обмежень: я розумію, що вам дошкуляє, і хочу впустити сучасність до нашої країни.

На думку спостерігачів, якщо найближчим часом кронпринц не покаже результатів в економіці, не припинить війну в Ємені, не створить більше робочих місць (особливо для молоді) і не заручиться підтримкою молодого покоління, його усунуть від влади або вб’ють


Головне — принц змінив підхід до бізнесу в Сау­дівській Аравії. Передав на приватизацію частину величезної, контрольованої державою нафтової промисловості, ініціювавши найбільшу у світі емісію цінних паперів. Запровадив нові споживчі податки, урізав субсидії та вжив жорстких заходів, щоб зменшити витрати й збалансувати бюджет (який мав великі борги через падіння цін на нафту).


Мабуть, найсерйознішим кроком принца стала завзята боротьба з корупцією. У листопаді він притягнув до відповідальності більш ніж 400 найзаможніших саудівських бізнесменів й екс-міністрів, а також щонайменше 11 представників королівської родини. Тримав їх під домашнім арештом у Ritz-Carlton — одному з найрозкішніших готелів Ер-Ріяда. Кронпринц звинуватив їх (і, вочевидь, небезпідставно) у тому, що вони упродовж багатьох років брали великі хабарі та витрачали на власні потреби присвоєні державні кошти. За його словами, ідеться про $20 млрд на рік. Проте корупціонерів не відправили під суд: їх пообіцяли відпустити в обмін на компенсацію за колосальні суми, викрадені через корупційні оборудки з державними контрактами (здебільшого у сфері оборони). Винні неохоче заплатили, і держава повернула понад $100 млрд.


Мухаммад сколихнув Близький Схід і своєю новою зовнішньою політикою. Загострив давнішній конфлікт з Іраном: заявив, що можновладці в Тегерані поводяться, як нацисти; і як міністр оборони розв’язав спустошливу війну в сусідньому Ємені, щоб протистояти іранському впливу. Мухаммад палко закликає президента Трампа розірвати ядерну угоду з Іраном. Саудівські війська разом із загоном кількох інших країн Перської затоки придушують повстання шиїтських бойовиків, хуситів — угруповання з півночі Ємену, що скинуло обраного на виборах президента. Тоді як Іран підтримує останніх і постачає їм зброю. Принц Мухаммад особисто керує операцією та наказав бомбардувати захоплені повстанцями території. Такі дії призвели до великих втрат серед цивільного населення, позбавили їх доступу до харчів і медикаментів. За оцінкою ООН, це одна з найбільших на сьогодні гуманітарних катастроф у світі. У розмові з Трампом, а також на зустрічі в Лондоні з прем’єр-міністром Великої Британії Терезою Мей принц закликав західних союзників і далі надавати воєнну допомогу й забезпечувати зброєю, попри те що Захід засуджує бойові дії саудівців і наполягає на перемир’ї.

 

Читайте також: Ніколя Тензер: «Ані президент, ані французькі міністри не мусять їхати до Санкт-Петербурга»


Мухаммад ібн Салман по-різному демонструє, що Саудівська Аравія вже не тихий гігант, що шукав консенсусу в регіональній політиці й не наважувався диктувати свою позицію сусідам. Торік принц пішов на конфлікт із Катаром — маленькою країною з великими покладами газу. Саудівська Аравія закрила кордони, запровадила економічну блокаду й наполягала, щоб катарці припинили співпрацювати з Іраном, не підтримували рух «Братів-мусульман», закрили телеканал «Аль-Джазіра», що відверто критикує Саудівську Аравію, а також визнали за Ер-Ріядом право на «останнє слово» в політиці щодо Аравійського півострова. Ці дії, так само як і війна в Ємені, призвели до розколу серед країн Перської затоки й не допомогли реалізувати поставлену мету. Натомість принц завоював собі репутацію запального лідера.


Чи буде успішною королівська революція? Чи зможе Мухаммад витягти королівство із Середньовіччя на передову технологічного й соціального прогресу? Він уже нажив собі багато ворогів, особ­ливо серед претендентів на трон із великої королівської родини, обійшов усіх дітей попередніх королів (братів і синів короля ібн Сауда). Подейкують, із колишнім кронпринцом, Мухаммадовим кузеном, король Салман погано обійшовся. Слабкий і немічний 82-річний король вирішив натомість призначити спадкоємцем свого улюбленого сина. Абдуллу, сина попереднього короля, заарештували.

 

Читайте також: Висилка російських дипломатів - весняне прибирання


Кардинальні зміни в країні не подобаються ваххабітам — духівництву, що раніше тримало в руках усю владу й виступає проти лібералізації повсякденного життя та становища жінок. На думку спостерігачів, якщо найближчим часом кронпринц не покаже результатів в економіці, не припинить війну в Ємені, не створить більше робочих місць (особливо для молоді) і не заручиться підтримкою молодого покоління, його можуть усунути від влади або вбити.
Закликаючи до демократизації та лібералізації суспільства, Мухаммад, утім, затверджує жорсткий політичний контроль. Десятки дисидентів було заарештовано. Ведеться ретельний нагляд за пресою й соціальними мережами: ці засоби масової інформації використовуються для того, щоб забезпечити принца підтримкою. Відкрита політична опозиція — небезпечна справа в Саудівській Аравії.


Одначе принц налаштований довго правити. Американському тележурналістові він сказав, що залишатиметься у владі ще років 50. Він знає, що треба надолужувати згаяний час. Населення країни, яке вже сягає майже 30 млн осіб, щороку зростає на 2%. Треба негайно диверсифікувати економіку, щоб позбутися залежності від нафтовидобування. Зростають рівень безробіття та невдоволення населення через підвищення цін. На Близькому Сході Саудівська Аравія мусить протистояти серйозній суперниці — Росії, водночас побоюючись, що давній союзник, США, може полишити регіон. І це незважаючи на розкішний прийом, який Мухаммад улаш­тував Трампові торік, коли той вирішив здійснити свій перший закордонний візит саме до Саудівської Аравії. Чи зможе принц швидше маневрувати, щоб втриматися? Чи одноосібна Арабська весна скінчиться так само, як і попередня 2011-го, — провалом і розчаруванням?