Світ

  ▪   Алла Лазарева
  ▪   Париж

Справа Анни Чесановської: віднадити від критики?

Вирок у справі франко-української журналістки Анни Чесановської, в справі фільму “Україна: маски революції” очікується 4 квітня.

Коли бракує аргументів, починається спектакль. Саме так побудував захист, - або ж наступ, - адвокат французького документаліста Поля Морейри в справі проти української журналістки Анни Чесановської. “Подивіться на це фото! - жестом факіра висмикнув він листок із теки з власними висновками. - Це доказ того, що ця пані — зовсім не журналістка, зовсім не нейтральна, вона — активістка “Правого сектору” й дістає від цієї структури фінансову підтримку!”

 

Фото насправді нічого подібного не доводило й близько. Виловлене з фейсбуку зображення зберігає згадку про День Прапора в 2015 році. На фото — герой України Василь Сліпак із друзями на фоні українського державного, жовто-синього, та червоно-чорного прапорів. Без жодних згадок про Правий Сектор, яким Морейра навчився лякати французьку публіку за прикладом російських пропагандистів. Зрозуміло, що історичні українські коди французький суд читати не навчився. Картину Репіна, де запорізькі козаки пишуть листа турецькому султану також на фоні жовто-синього й червоно-чорного прапорів, не бачили. Захист Анни, звичайно, пояснив, що мова — про давні українські символи, а тризуб, який також дивно збудив адвоката Морейри — офіційний державний герб України, що фігурує на паспортах її громадян, але... Чи його почули? Про це ми дізнаємося менш ніж за місяць, 4 квітня.

 

Читайте також: У Франції винесли вирок проти українки за критику проросійського режисера

 

Позов французького документаліста до Анни Чесановської, яка переклала для його фільму про Україну лише два інтерв’ю, — з народними депутатами Андрієм Білецьким та Ігорем Мосійчуком, -  є наочним свідченням того невеселого факту, що навіть у правовій державі елементарна логіка не завжди сполучається з реаліями судової практики, що залежить також від загального політичного контексту країни та рівня поінформаності (а в нашому випадку — швидше непоінформованості) конкретного судді.

 

До прикладу: Анна в своїй статті “Маски революції чи маніпуляції під час монтажу?” (Libération, 03.02.16) доводить конкретними цитатами, що скорочення інтерв’ю Ігоря Мосійчука змінює сенс сказаного ним на протилежний. Французький закон передбачає моральне право перекладача на оцінку того доробку, в виготовленні якого він брав участь. Кожна людина, - і це також гарантовано законом, - має право на власні оціночні судження. Врешті, надавати важливу інформацію до суспільної дискусії є обов”язком кожного свідомого громадянина. Анна, як перекладач, мала в своєму розпорядженні саме таку інформацію. А що фільм Морейри “Україна: маски революції” спричинив не лише дискусію, але й шквал критики з боку журналістського, дослідницького, викладацького корпусів та навіть представників дипломатичних кіл Франції, то тим більше правомірним, з позицій здорової логіки, було ту важливу суспільну інформацію повідомити.

 

Проте, логіка — одне, а правова казуїстика, як кажуть галичани, - зовсім інша пара чобіт. Поль Морейра відмовився надати захисту Анни Чесановської оригінали відеозаписів обидвох інтерв’ю. Якби правда була на боці документаліста, він би перший був зацікавленим представити на розгляд суду записи. Перегляд тих кількох хвилин інтерв’ю, які, на думку Анни, є тенденційно скороченими, поряд з повним перекладом та версію розмови, що залишилася в фільмі, раз і назавжди остаточно розставила би крапки над “і” в цій, здавалося б, дуже журналістській справі. Але ж ні! Записи Морейра надавати не став, претендуючи, нібито він їх знищив. Залишається слово автора фільму проти слова перекладача. Отже, визначальним стає суб’єктивний фактор — інтуїтивна довіра судді до того чи іншого фігуранта справи.

 

Читайте також: Свобода критики проти права на упередженість

 

“Позов до Анни Чесановської має на меті віднадити інших журналістів від критики доробку позивача, - вважає адвокат української журналістки й перекладачки Фредерік Гра. - Інакше сума, яку сподівається отримати Поль Морейра була б не 13 тис євро, а один символічний франк. Європейський суд з прав людини чітко каже про неприпустимість таких вироків.”

 

Самовпевнений та нарцисичний, Поль Морейра чіпко тримається власного уявлення про світ, що склалося в нього, слід розуміти, з молодих років. Його новий фільм під назвою “Інформаційна війна: у самому серці російської машини”, певне, замислювався “на відмазку” від звинувачень у промосковських симпатіях або ж ролі “корисного ідіота Кремля”. Вірний собі, Морейра підтасовує все, що бачить, під схему протистояння Росії й Америки, фашистів та їхніх шляхетних антиподів. Але якщо в “Масках революції” український Майдан представлено втіленням американського проекту, що використовує кровожерливих місцевих фашистів, “Інформаційна війна” підводить глядача до висновку, що на Донбасі фінансовані Вашингтоном українські “нацисти” воюють проти російських крайніх правих, що їх підтримує Кремль. Фашисти проти фашистів, - така нова модель змалювалася в “неупередженого та професійного” тележурналіста зі стажем.

 

Читайте також: Експерт: Російський концепт "постправди" нині активно розповсюджується в суспільстві

 

Підлість проти чесності... Напевне, політично заангажована, упереджена людина просто не уявляє, що інші люди можуть мати інші мотивації? Кажуть, що крадії вважають, ніби всі крадуть, брехуни — що всі брешуть... Адвокат Поля Морейри не втомлювався, під час судового засідання, обливати брудом та обмовляти українську перекладачку, яка насмілилася покритикувати метра. І заангажована, і націоналістка, і активіст Правого сектору... Це нічого, що про “маніпуляції при монтажі” написали також, у відкритому листі на шпальтах Télé Obs, 18 спеціалізованих в питаннях України журналістів. Це нічого, що про “маленькі та великі фактичні помилки” докладно розповідають, в матеріалі для Mediapart, політологи й викладачки Анна Колін-Лебедев та Юлія Шукан. Позов подано лише до Анни Чесановської, - мабуть тому, що оригінал відеозапису можна просто не подати до суду.

 

Якщо б Морейрі вдалося виграти позов проти Анни Чесановської, це дало б йому підстави заявляти, ніби “реабілітовано” весь його неохайний, маніпулятивний, сповнений фактологічних помилок фільм. Узалежнений від власного антиамериканізму та крайніх лівих поглядів, французький телевізійник звинувачує опонентку ... в ідеологічній залежності. А можливо, то лише тактика захисту? Чи то — нападу...