Світ

  ▪   Алла Лазарева
  ▪   Париж

Навшпиньки понад прірвою

фото: reuters
У відповідь на маневри агентів російського впливу під час президентських виборів французи вирішили захистити свій інформаційний простір одразу на двох рівнях: юридичному та військовому
Матеріал друкованого видання
№ 9 (537)
від 1 березня

На відміну від американців, що вдалися до видовищного розслідування фактів втручання російських тролів, ботів і цілком реальних посадовців у президентські вибори, французи вирішили спрямувати зусилля не так на те, щоб розібратися з нещодавнім минулим, як на те, щоб убезпечитися від нових інформаційних атак у майбутньому. Зокрема, згідно з поясненнями міністра культури Франсуаз Ніссен, майже готовий текст законопроекту, що покликаний боротися з фейковими новинами. Його ініціював президент Макрон у січні цього року, посилаючись на досвід власної президентської кампанії.


Емманюель Макрон у статусі кандидата зазнав лютих атак із боку російських медіа та соцмереж, що поширювали повідомлення із сайтів сумнівного поход­ження. Фальшиві акаунти у Twitter та реальні сторінки прихильників очільниці «Національного фронту» Марін Ле Пен, конкурентки Макрона в другому турі президентських виборів, жваво розганяли образливу інформацію про дружину Макрона та про нього самого, поширювали фейки про таємні рахунки кандидата на Багамах та інші вигадки, що мали б віднадити від нього виборців.

 

Читайте також: Ален Бурден: «Зупинити зростання міст практично неможливо»


На відміну від американців французи, попри своє поблажливе ставлення до росіян, не повелися на маніпуляції настільки, щоб обрати президентом кандидата, якого підказував Кремль. «Хоч би якою русофільською була традиційна французька політика, критичний дух нації завжди залишався потужним і в найгірші часи не раз рятував нас від недобрих колективних психозів, — вважає історик-архівіст Наталі. — Французам вдалося пройти навшпиньки понад прірвою, але вони не дали себе спокусити в небезпечні 1930-ті ані націонал-соціалізмом, ані комунізмом. Нині, коли кремлівські фабрики тролів ставлять до дії тисячі анонімних акаунтів, що поширюють сотні тисяч неправдивих повідомлень на тиждень, колективний скептицизм знов убезпечив нас від паніки. Здорова більшість не дала себе обдурити під час виборів і згуртувалася довкола Емманюеля Макрона. Можливо, через кілька років він нас гірко розчарує, але в будь-якому разі він кращий кандидат, ніж фінансована Путіним Марін Ле Пен».

 

Російська загроза, що тривалий час сприймалася як анахронізм часів холодної вій­ни, стає усвідомленою реальністю того холодного миру, у якому змушений жити світ. Франція, обираючи президента, зуміла зробити висновки з виборів У США та не потрапити на гачок кремлівських маніпуляцій


Макрон, на відміну від більшості європейських лідерів, не став дотримувати традиції езопової мови, коментуючи численні інформаційні атаки, яких зазнав під час президентської кампанії. Він не гаяв часу й відразу після теледебатів із Марін Ле Пен подав «позов проти Ікс» з метою спростування фейку про офшорні рахунки, на які публічно натякнула його конкурентка. Слідчі працюють, паралельно ведуться журналістські розслідування про хакерські атаки, маніпулятивне використання великих інтернет-форумів та дискредитаційні кампанії корінням із Росії, що відбулися під час недавніх виборів.


Новий французький президент став першим главою держави, який заборонив доступ на свої прес-конференції представникам російських ресурсів RT та Sputnik. Журналістику від пропаганди, як виявилося, відокремити важко, але реально. Принаймні на рівні експерименту. Наступним кроком боротьби з постправдою стане новий закон, що в березні вже має потрапити на обговорення до комісій Національної асамблеї Франції.


Команда юристів, яка працювала над документом, обіцяє спрощені, швидкі механізми оскарження та спростування неправдивої інформації, а також її вилучення із соцмереж та інтернет-ресурсів, що декларують власника. Навіть якщо захисники необмеженої свободи слова виказують стосовно цієї законодавчої ініціативи чимало скепсису, наголошуючи на необхідності насамперед виховувати аудиторію та вчити її перевіряти кожну політично важливу інформацію, швидка реакція Макрона в правовому полі цілком виправдана. Усвідомлення проблеми — це перший крок до її вирішення.


Дослідники політтехнологій, що застосовувалися в інтернет-просторі саме під час французьких виборів, констатують такий механізм. Спочатку розміщення компрометуючих фейків на анонімних сайтах і блогах, потім швидка поява твітів із посиланням на анонімне джерело на тих самих акаунтах, що використовувалися для підтримки кандидатури Трампа під час американських виборів. Цей алгоритм дослідив та описав у кількох публікаціях аналітик із питань соціальних мереж Ніколя Вандербієст.

 

Читайте також: Мюнхенська безпекова конференція: зміна риторики США та сумніви німецького МЗС


Натомість установити реальні масштаби російського впливу на французькі вибори доволі складно. «Вибори засвітили мережі впливу, які використовувалися під час президентських перегонів, — пояснив Тижню Філіп Маньє, фахівець з інтернет-технологій. — Ми змогли ідентифікувати численні ресурси, що працювали як фабрики брехні, а також вирахувати ланцюжки, які поширювали фейкову інформацію на широкий загал. Дістали докази, що Москва підтримувала Ле Пен на повну силу. Але які саме сумніви посіялися в душах французьких виборців, який сегмент електорату потрапив під частковий вплив сфабрикованих новин — на це запитання наразі немає відповіді. Для епохи постправди характерна висока нестабільність суспільних настроїв. Люди не готові до такої кількості інформаційних викликів, на які вони мусять відповідати щодня. Розсмикана, знервована аудиторія є живильним ґрунтом для популізму всіх видів і напрямів. Гідною відповіддю на численні недружні інформаційні атаки з-за кордону може стати лише чітка, глибока, продумана державна стратегія оборони власного інформпростору».


Проаналізувавши характер і наслідки російського втручання у французькі президентські вибори, Париж заповзявся будувати протидію не лише на юридичному, а й на військовому рівні. Згідно із законом про військове планування на 2019–2025 роки кібербезпека визнана одним із пріоритетів оборонної стратегії республіки поряд із ядерним стримуванням. Уже цього року французька армія створює 1,5 тис. нових робочих місць саме для фахівців із цифрових інновацій та кіберзахисту. До 2025-го в межах збройних сил додатково наймуть ще 3 тис. кібербійців. Нині французька кібернетична армія налічує 3,2 тис. осіб під окремим командуванням у підпорядкуванні керівникові Генерального штабу армії. У 2018-му бюджет цього військового підрозділу сягне мільярда євро. Половину буде витрачено на модерне устаткування.

 

Читайте також: Матьє Булеґ: «Сьогоднішня політика Кремля скерована на збільшення вартості реінтеграції Донбасу»


Як пояснили Тижню в прес-службі Міністерства оборони Франції, «четверта армія» у доповнення до сухопутних, морських та повітряних збройних сил має своїм завданням здійснювати інформаційну розвідку, забезпечувати захист мереж, якими циркулює стратегічно важлива інформація, а також планувати активні наступальні дії з метою проникнення у ворожі мережі. Зламані поштові скриньки високих посадовців, сфабрикована брехня, що дестабілізує суспільство, послаблення політичних інституцій та навмисне виведення з ладу урядових серверів — ось наслідки інформаційних боїв, які тривають уже по всій Європі. Україна, Франція, Велика Британія, Сполучені Штати, Нідерланди та багато інших держав змушені щодня відбивати кібератаки з-за кордону на різних рівнях. Російська загроза, що тривалий час сприймалася як анахронізм часів холодної вій­ни, стає усвідомленою реальністю того холодного миру, у якому змушений жити світ. Франція, обираючи президента, зуміла зробити висновки з американських виборів та не потрапити на гачок кремлівських маніпуляцій. Досвід російських кібератак змобілізував французів на захист власних політичних і цифрових кордонів. Добре було б, якби їхній досвід прислужився в контексті близьких президентських виборів і в Україні. Профілактика, кажуть, завжди дешевша за лікування. Тим більше що Статут ООН прирівнює інформаційні напади з доведеною шкодою до класичної збройної агресії.