Світ

  ▪   The Economist

The Economist: Ядерна дипломатія

Дональд Трамп дав європейським союзникам 120 днів на вдосконалення угоди з Іраном. Але вони кращих варіантів документа не бачать
Матеріал друкованого видання
№ 4 (531)
від 25 січня

12 січня Дональд Трамп заявив, що якщо «катастрофічні недоліки» в ядерній угоді з Іраном не будуть усунені за 120 днів, то США вийдуть із неї. Він продовжив часткове скасування санкцій проти Ірану (відповідно до угоди), накладених раніше за ядерну програму. Але дав зрозуміти, що це було востаннє.

 

Американський президент каже, що хоче дещо змінити угоду 2015-го: «Спільний всеосяжний план дій», або СВПД обмежує ядерну програму Ірану в обмін на часткове зняття санкцій. Зокрема, Трамп вимагає припинити дію положень про термін чинності угоди. Якщо їх не скасувати, то Іран, наприклад, зможе через 15 років збагачувати уран вище за 3,67% — рівень, потрібний для комерційного виробництва електроенергії. Серед інших вимог президента США — заборона на випробування балістичних ракет і безперешкодний доступ інспекторів МАГАТЕ до будь-якого військового об’єкта Ірану незалежно від того, чи проводиться там діяльність, пов’язана з ядерною програмою.

 

Читайте також: У США анонсували запуск програми зі створення двох нових видів ядерних боєзарядів

 

На сьогодні Трамп двічі відмовлявся підтверджувати, що Іран дотримує своїх зобов’язань у межах угоди (відповідно до закону, ухваленого ще за Адміністрації Обами, президент США має робити це кожні 90 днів), попри всі свідчення, що країна їх виконує. Якщо Конгрес не втягуватиметься в це протистояння (поки що він не виказує особливого прагнення), то невизнання виконання Іраном своїх зобов’язань — радше кинутий напоказ виклик, ніж смертельна загроза для СВПД. Проте якщо Трамп в односторонньому порядку відновить санкції, то свої зобов’язання вже відкрито порушить Америка як одна із шести підписантів угоди (інші п’ять — Британія, Франція, Німеччина, Росія та Китай). Це звільнить Іран від власних зобов’язань і дасть йому змогу відновити за бажання роботи в межах ядерної програми, які забороняє СВПД.

Європейські дипломати не заперечують, що в ідеалі було б добре мати все те, на чому наполягає Трамп. Але рішуче відкидають саму думку, що якби Адміністрація Обами свого часу жорсткіше повелася з іранцями, то могла б отримати ідеальну угоду

Для європейців це початок затяжного жаху. Вони далі твердо дотримують угоди, до якої йшли з такими труднощами (Росія та Китай також), і переконані, що її плюси незмірно переважають мінуси. За день до заяви Трампа на зустрічі міністрів закордонних справ Британії, Німеччини та Франції з іранським візаві Джавадом Заріфом у Брюсселі вони ще раз підтвердили незмінну підтримку СВПД і наголосили, що ніхто з противників угоди не запропонував кращої альтернативи. Європейські союзники не заперечують, що в ідеалі було б добре мати все те, на чому наполягає Трамп. Але рішуче відкидають саму думку, що якби Адміністрація Обами свого часу жорсткіше повелася з іранцями, то могла б отримати ідеальну угоду.

 

Навіть коли іранську економіку душили міжнародні санкції, а загроза війни була не такою вже й далекою, на думку дипломатів, на команду Ірану не можна було тиснути ще більше, бо її не сприйняли б консерватори вдома, зокрема й верховний лідер Алі Хаменеї. Оскільки немає міжнародної підтримки повернення «ядерних» санкцій, європейці вважають, що наївно сподіватися, ніби тепер іранці дослухаються до вимог Трампа, які більше скидаються на гарячкові передвиборчі обіцянки, ніж на реальну дипломатію.

 

Читайте також: У Британії висловили підтримку ядерній угоді з Іраном

 

Американський президент дав зрозуміти: він чекає, що європейські союзники допоможуть йому домогтися бажаного. «Якщо цього разу інші країни бездіятимуть, — заявив він, — я сам припиню нашу угоду з Іраном». Французи та британці, бажаючи продемонструвати добру волю, теж кажуть, що дуже зацікавлені в обговоренні наступних угод з Іраном про розробку ракет і втручання в різні процеси на Близькому Сході. Але вони підкреслюють, що будь-які перемовини не повинні ставити жорстких умов у дусі «або — або» та не мають прив’язуватися до СВПД. Адже останній виконує саме ті завдання, які йому поставлені.

 

Зараз абсолютно незрозуміло, чим усе це може закінчитися. Зокрема, ніхто не знає, чи вдасться радникам Трампа з національної безпеки, які також хочуть зберегти угоду з Іраном, переконати президента погодитися заради престижу на якийсь компроміс, за яким нові санкції спрямуються проти окремих осіб, пов’язаних із ракетною програмою та підтримкою терористичних угруповань, а європейці тим часом намагатимуться поступово змінити ядерну частину угоди. А може, Трампу захочеться взагалі розірвати угоду та звинуватити безхребетних європейців у змові з Іраном. Останнє видається ймовірнішим.

 

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com