Світ

  ▪   Алла Лазарева
  ▪   Париж

«Європа перешкод» в облозі лобістів від економіки

Французький бізнес обережно просуває свої інтереси в Росії, сподіваючись на «поступове послаблення санкцій»

Візит до Москви французького міністра економіки та фінансів Бруно Ле Мера перед Новим роком залишає в прискіпливих спостерігачів чимало запитань. «Ми, звичайно, не можемо скасувати санкцій, адже умови для цього не склалися, — обережно прокоментував свою поїздку до Білокам’яної міністр, що закликає «відокремлювати економіку від політики». — Проте ми робитимемо максимум для того, щоб, щойно скасують санкції, французькі підприємства мали найкращі можливості».

Політкоректна за умовчанням французька преса цього разу не стала заморочуватися із загладженими формулюваннями. «Бруно Ле Мер закликав малі та середні підприємства інвестувати в російську економіку та посилювати економічну співпрацю», — повідомило радіо France Info. «Париж хоче зміцнити відносини з Москвою, попри санкції», — врізав правду-матку часопис Le Figaro. Економічна щоденна газета Les Echos пішла ще далі: «Ле Мер хоче перегорнути сторінку санкцій із Росією». Отакі відверті заголовки... Несподівано? Не зовсім, адже санкції зачіпають лише частину російської економіки: насамперед оборонну сферу, частково — банківську та виробництво нафти... Поза санкційним переліком, у повній згоді із законом, французькі та бельгійські підприємці радо інвестують, скажімо, у російські сироварні. Не бракує й інших виробничих проектів: у царині відновлюваної енергії, цивільної авіації, залізничного транспорту...

«Економіка не має бути заручником політики», — заявляє французький міністр Бруно Ле Мер. У світі прибутків, видатків та товарообігів не лише він викохує мрію відокремити економіку від політики, як церкву від держави. Ніби й влучно сформульовано, але нездійсненно. Бо як відокремити, коли економіка за всіх часів та народів була кров’ю політики, а фінанси — її донором? Питання зовсім не філософське з огляду на гібридну війну, яку Росія веде не тільки проти України.

Читайте також: Голова МЗС Німеччини знову заговорив про зняття санкцій з РФ

Досвід учить, що місткі словесні формули від політиків буквально сприймати — себе не поважати. Йдеться радше про сигнали, маячки, наведення, що пробиваються крізь вправно закручені фрази. Навідавшись до Москви поспілкуватися з тамтешніми урядовцями та навіть пограти в шахи з наближеним до господаря Кремля віце-прем’єром Аркадієм Дворковічем, французький міністр економіки подав сигнал зацікавлення французького бізнесу в російському ринку. «Офіційна причина поїздки Бруно Ле Мера — це підготовка візиту Макрона до Санкт-Петербурга на економічний форум у травні, — розмірковує французький журналіст, який спеціалізується на міжнародній економіці. — Існує також бачення самого міністра. Він не приховує, що є прихильником активних економічних відносин із Росією. Схоже, Макрон також сподівається вправно оминати санкційні рифи, щоб знаходити нові ринки французьким фірмам, інакше він не прийняв би запрошення приїхати до Санкт-Петербурга. Його пріоритет — розвиток національної економіки з тим ресурсом, який знайдеться. Закон не забороняє повністю весь бізнес із Росією. Тут радше виникає питання ризику. Чи зважиться підприємець вкладати гроші за кордоном, якщо його власна держава тримається від Москви на відстані? Бізнесмени, отже, не наважуються інвестувати з побоювань, що в разі проблем ніхто їм не допоможе. Але якщо урядовці їздять, зустрічаються зі своїми колегами, бізнес приходить за ними слідом, сподіваючись на підтримку».

Виступаючи на спільній прес-конференції з російським міністром економіки Максімом Орєшкіним, Ле Мер висловив надію, що санкції «поступово пом’якшаться». Отже, питання номер один: за яких умов? Росія частково поверне Крим? Почне траншами виводити зброю та військових з окупованої території? Адже санкції було проголошено саме внаслідок незаконної анексії Криму. Доки триватиме привід до санкцій, нема підстав їх ані «пом’якшувати», ані «поступово скасовувати». Чи, можливо, ідеться про «термін давності», що ладний роз’їсти, неначе іржа, будь-який «термін чинності»?

«Я сподіваюся, що не відновиться те, що було за Саркозі, — висловлює побоювання французький колега. — Що ми не почнемо продавати росіянам що попало, як кілька років тому військові транспортні кораблі, один із яких мав початкову назву «Севастополь». Я дуже сподіваюся, що наш політичний клас та бізнес засвоїли урок невдалої угоди по Містралях. Але цілковитої впевненості, правду кажучи, немає».

Читайте також: Санкції: гра на випередження

Питанням номер два є позиція президента Макрона. Ще як міністр економіки, у 2015 році, тобто вже після анексії Криму, майбутній президент спробував відкоригувати франко-російську економічну співпрацю з тих напрямів, що не потрапили під санкції. «Настав час замінити Європу перешкод на Європу амбіцій!» — не так давно виголосив французький лідер. Ще одна формула. Знову алегорія про санкції? Зрозуміло, що керівник країни, в ідеалі, дбає насамперед про її добробут. Що мораль та політика — речі не те що не сумісні, вони майже не сполучаються. Що політичний державний егоїзм завжди був і є провідною політичною лінією більшості країн світу. Але...

Але європейські санкції, обов’язкові до виконання для всіх членів ЄС, мають чітку причину та пов’язані з нею умови до скасування. Мало хто з французьких політиків припускає, що найближчим часом Росія відмовиться від Криму. Особливо якщо Путін вкотре стане президентом. Натомість охочих «пом’якшити», «поступово» або «частково» скасувати обмеження на економічну співпрацю з Москвою не бракує не лише у Франції. От, до речі, бельгійський міністр Шарль Мішель збирається до РФ останньої декади січня. «Санкції не самоціль, вони існують, тільки щоб підштовхнути до діалогу, до пошуку нової стратегії, — заявив міністр в одному з недавніх інтерв’ю. — Потрібний новий підхід у відносинах із Москвою».

Новий підхід якою ціною? За якими критеріями? Що може бути підставою до перегляду нинішнього концепту санкцій? Не секрет, що над темою «пом’якшення» працюють цілі юрми не тільки російських політтехнологів, лобістів, пропагандистів та інших зацікавлених категорій осіб. Як каже RT — рупор агресора, що нещодавно почала мовити французькою, європейські санкції проти РФ — то справжня Божа роса та подарунок долі для найбільшої країни світу. В одному з телесюжетів канал цитує німецький Інститут світової економіки (IFW). Інститут нібито здійснив, але ще не оприлюднив дослідження, яким розжилися працівники RT. Вони стверджують, посилаючись там-таки на німців, ніби «європейці від санкцій значно більше постраждали, ніж росіяни», натомість американці, які нещодавно ухвалили новий пакет санкцій проти РФ, майже не потерпають від обмежень. «Санкції ізолювали Захід від Росії», — бідкаються пропагандисти, наголошуючи, що саме санкції, а зовсім не військова агресія в Україні та не привласнення чужої землі «розколюють континент навпіл».

Читайте також: Старі добрі методи

Нехай у телеканалу не аж така велика аудиторія. Не будемо мінімізувати проблему: вона є. Також нікуди не поділися всі ті політики, що системно й невтомно працюють, аби переконати французів: санкції контрпродуктивні для національних інтересів Франції. 2016-го тільки 16 сенаторів проголосували проти рекомендацій уряду та Єврокомісії скасувати санкції проти РФ. 302 народні обранці підтримали ініціативу російського лобіста Іва Поццо ді Борґо. Себастьян Сальдес, сенатор від Соціалістичної партії, гидливо назвав тоді голосування «сигналом підлеглості». Інший сенатор-республіканець, Клод Малюре, проконстатував, що його країна «стала на коліна перед диктатором».

   Формули, формули... Політики вміють узагальнити так, щоб сказане запам’ятовувалося. Водночас бізнес нетерпляче домагається державної підтримки до своїх зарубіжних інвестицій. Auchan, Danon, Olmix, Total, Safran, l'Oréal, Leroy Merlin, Renault та кілька десятків, якщо не сотень малих, середніх та великих французьких підприємств заробляють у Росії та готові розширювати свою присутність. З якими планами поїде до Санкт-Петербурга в травні Емманюель Макрон? Чи стане в нього політичної витримки, щоб не переступити межу, за якою в пошуках національних інтересів починається відступ від стандартів світового права? Немає сумнівів: тиск на нього чиниться потужний. Очевидно також, що цей політик прагне залишити по собі слід в історії своєї країни. Яким він буде? Чи не дозволить Макрон московському змію спокусити себе? Питання аж до весни залишається відкритим. Врешті, у липні знову вичерпується черговий термін санкцій, які треба буде або продовжити, або… пом’якшити.