Світ

  ▪   The Economist

The Economist: На повних обертах

Для Еміна Тахи та його турецької транспортної компанії останні роки виявилися періодом випробувань. Війна проти «Ісламської держави» перетворила на руїни більшу частину Мосула, другого за розміром міста в Іраку, який також був великим ринком для турецьких товарів. Торгівля з Іракським Курдистаном зупинилася, коли федеральний уряд у Багдаді розлютився через проведений курдами у вересні референдум про незалежність (тоді уряд ввів війська до міста Кіркук, на яке претендують Багдад і курди, захопив нафтові родовища в регіоні та закрив повітряний простір над контрольованою курдами провінцією для міжнародних авіарейсів). 

Утім, Емін Таха (основна частина доходів його компанії припадає на торгівлю з Іраком) вирішив не відступати. «Ми попросили своїх клієнтів не хвилюватися, продавати й далі свої товари до Іраку й пообіцяли, що підтримуватимемо їх», — каже він. Позика 20 млн лір ($5 млн), яку для компанії забезпечив Фонд гарантування кредитів Туреччини, допомогла бізнесу відновити свої позиції та завершити роботу над низкою проектів, зокрема побудувати нові склади в Іраку.

Як і підприємство Еміна Тахи, економіка Туреччини функціонує на диво добре. У III кварталі 2017-го ВВП країни зріс на 11,1% порівняно з попереднім роком. За цим показником Туреччина випередила всі великі країни. Почасти це пояснюється тим, що вона демонструвала низькі показники за аналогічний період 2016-го: тоді економіка впала на 0,8% після спроби державного перевороту, яка провалилася. Але це явище стало можливим переважно завдяки хвилі легкодоступних кредитів, що накрила всю країну й допомогла тисячам компаній подолати наслідки різкого зменшення туризму, запровадження надзвичайного стану та репресивних заходів влади, через які 60 тис. осіб опинилися за ґратами. Після недавнього розширення Фонду гарантування кредитів уряд забезпечив позики на суму 221 млрд лір для малого й середнього бізнесу. До числа отримувачів увійшла й фірма Еміна Тахи. Завдяки запровадженню податкових пільг домогосподарства почали витрачати більше. Їхні видатки до III кварталу зросли на 11,7% у річному вимірі.

Читайте також: Позбутися стереотипів. Як торгівля з ЄС змінює українську економіку

Але перспективи в турецької економіки не зовсім безхмарні. Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу Туреччини зріс із $33,7 млрд на кінець 2016-го до $41,9 млрд (4,7% ВВП) станом на сьогодні. Прямі іноземні інвестиції в країну становлять приблизно половину того, що було 10 років тому. Кредитний бум розворушив привида високої інфляції, яка переслідувала Туреччину з 1970-х до початку 2000-х. За 2017 рік до листопада ціни підскочили на 13%. Це найвищий темп зростання за 14 років, він удвічі перевищує показник інфляції, на який орієнтувався національний банк. Якщо не стримувати фіскальну й монетарну політику, то Туреччину може очікувати затяжний виток інфляції, яка сягне двозначних чисел, вважає економіст лондонської консалтингової агенції Capital Economics Вільям Джексон.

На позиціях національної валюти також відбилися роки політичних перипетій, терактів, сварок із союзниками, а останнім часом і страх того, що турецькі банки, які підозрюються в порушенні санкцій проти Ірану, можуть опинитися під американськими штрафами. З початку 2017-го ліра знецінилася приблизно на 10% відносно долара та майже на 40% з початку 2015 року. Це погані новини для турецьких компаній (особливо невеликих), що набрали деномінованих у валюті боргів на загальну суму $211 млрд. На початку грудня уряд анонсував, що вживатиме заходів, щоб не допустити подальшого кредитування у валюті 23 тис. найслабших підприємств.

Читайте також: Статус країни "другого класу". Туреччина проти "привілейованого партнерства" з ЄС

До смерті настрашений авторитарною поведінкою турецького президента Реджепа Таїпа Ердогана, одержимого зростанням економіки, центральний банк країни мало що зробив для поліпшення ситуації. Там вважали за краще запроваджувати косметичні зміни у свою заплутану систему кредитних ставок замість того, щоб рішуче підвищити їх і взяти інфляцію під контроль. На останньому засіданні 14 грудня банк вирішив підняти ключову ставку з 12,25% до 12,75%, що набагато нижче від рівня, якого очікували ринки. Інвестори у відповідь почали скидати ліру, яка негайно пішла в круте піке, хоча згодом курс дещо відновився. За словами економіста Мурата Уджера, банк намагається таким чином прослизнути між Сціллою і Харібдою. «Якщо він нічого не робитиме, то ризикує дістати негативну реакцію ринку, а якщо зробить якийсь різкий рух, то матиме політичні проблеми», — каже економіст. Ердоган може застосувати ще більше інструментів тиску, щоб утримати відсоткові ставки на низькому рівні до парламентських і президентських виборів 2019 року.

Хоч би як там було, але сповільнення турецької економіки цього року неминуче. За словами аналітиків, у турецьких банків не вистачає фінансової бази для ще однієї хвилі масового вливання в бізнес кредитів, забезпечених Фондом гарантування кредитів. Турецькі компанії беруть більше позик за кордоном від будь-якої іншої країни, що розвивається, за винятком Китаю. Але згортання програм стимулювання економіки у світі не дасть їм кредитуватися там і надалі. Тим часом політики з Анкари прогнозували зростання турецької економіки на рівні приблизно 7% протягом усього 2017-го, але очікують повернення до скромніших темпів у 2018-му. Радниця президента Хатідже Карахан — одна з небагатьох ортодоксальних економістів в оточенні Ердогана — вважає, що Туреччині необхідно покласти край залежності від боргів і почати інвестувати в стійке зростання. Утім, це простіше сказати, ніж зробити. Міністри турецького уряду вже понад 10 років обіцяють економічні реформи, але щоразу реалізувати їх у політиків не виходить. У 2017-му турецька економіка працювала на повних обертах. Тепер у неї починає закінчуватися пальне. 

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com