Світ

  ▪   Підготував: Юрій Лапаєв

The Economist: нові політичні обличчя Польщі, сирійські апетити Росії та українське Різдво

Огляд свіжого числа The Economist

У статті свіжого числа The Economist розглянуто зміни в політичному керівництві Польщі, зокрема призначення Матеуша Моравецького новим прем’єр-міністром. Журналісти видання звертають увагу, що відповідне рішення ухвалив керівник партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський, який, попри прогнози, не захотів обійняти цю посаду. Автори статті характеризують нового прем’єра як більш поміркованого в ПіС. Колишній економіст і банкір, він, найімовірніше, виявлятиме поміркованість щодо більшості питань. Можливо, це допоможе покращити імідж польської влади, насамперед у ЄС. Адже в Єврокомісії занадто багато зауважень щодо законодавчих ініціатив Варшави, зокрема щодо реформування судової влади, яка підриває незалежність цього інституту. Як повідомляють джерела The Economist, у разі ухвалення польською стороною судової реформи без урахування коментарів ЄС до країни можуть застосувати санкції. Втім, на думку британських журналістів, навіть такі проблеми не надто вплинули на позиції ПіС у країні. Партія лишається популярною: за результатами нещодавніх опитувань, підтримка населення становить 41%.

В іншому матеріалі The Economist аналізує успіхи Владіміра Путіна в Сирії. На думку його авторів, російському президентові вдалося досягти всіх поставлених цілей: військові бази РФ у безпеці, ізоляцію від західних країн подолано, а Башар Асад лишається президентом Сирії. Побувавши 11 грудня на авіабазі Хмеймім у Сирії, того самого дня Путін він відвідав і Єгипет. Між країнами відновлено авіасполучення (польоти заборонили після вибуху літака з російськими туристами), також є поступ у реалізації проекту будівництва АЕС вартістю $21 млрд. Кінцевою зупинкою російського президента стала Туреччина, де разом з Ердоганом він продовжив обговорення можливої угоди щодо продажу російських комплексів ППО С-400. За словами британських журналістів, такий розвиток подій ще кілька років тому неможливо було навіть уявити, адже Єгипет був давнім союзником США, а Туреччина залишається членом НАТО. Така поведінка політиків на Близькому Сході зумовлена розчаруванням у зовнішній політиці США. Низькою зацікавленістю Трампа у вирішенні міжнародних проблем Путін скористався і в палестинсько-ізраїльському конфлікті, перетворившись із пасивного спостерігача на активного гравця. При цьому політична активність РФ підкріплюється й економічною: крім уже згаданого проекту АЕС компанія «Роснефть» інвестувала в інфраструктуру іракського Курдистану вже понад $1 млрд, певні контракти мають підписати також Туреччина та Йорданія. Попри такі дії, автори вважають, що говорити про РФ як про ключову регіональну потугу зарано. Бажання Росії домовитися з усіма сторонами грає проти неї, адже в Арабському світі досі багато внутрішніх суперечок. Деякі країни, як-от Єгипет, навіть зробивши крок назустріч Кремлю, не захочуть втрачати допомогу США. До того ж політичний вакуум прагне заповнити не лише Москва: у неї вже з’явився конкурент в особі президента Франції Емманюеля Макрона.

Ближче до кінця року актуальним стає питання святкування Різдва. The Economist у черговій статті звернув увагу на святкування католицького Різдва в Україні. У матеріалі йдеться про те, що, ухваливши новий закон про святковий день 25 грудня, Україна тепер у переліку країн, що святкують Різдво два дні разом із Молдовою, Білоруссю, Ліваном, Еритреєю. Тим часом у Латвії, наприклад, кілька спроб задобрити російську православну меншину через визнання святом 7 січня були відхилені. Такий крок влади в здебільшого православній Україні автори вважають рухом у бік Заходу