Світ

  ▪   Ольга Ворожбит

Інноваційні локомотиви

Фото: reuters
Ізраїль та Південна Корея пережили нелегкі останні 50 років, однак наукомістка стратегія розвитку економіки зробила їх лідерами із запровадження інновацій
Матеріал друкованого видання
№ 50 (526)
від 14 грудня, 2017

Якщо проаналізувати дані ЮНЕСКО, то в списку країн із найбільшими видатками на науку у відсотках ВВП зовсім не звичні нам члени ЄС чи США (хоча Сполучені Штати є лідером за обсягом видатків), а три невеликі країни зі складною історією останньої половини століття: Південна Корея, Ізраїль та Японія. Саме на перші дві хотілося б звернути більше уваги.

Коли у 2009 році з’явилася книжка «Країна стартапів: історія ізраїльського економічного дива» Дена Сенора та Сола Синґера, вона одразу ж потрапила до списку світових бізнес-бестселерів, діставши як схвальні, так і критичні відгуки. Автори багато уваги приділили економічному успіху Ізраїлю протягом останніх двох десятиліть, насамперед армійському досвіду, обов’язковій службі, інноваціям, які ізраїльтяни застосовують в армії, та притаманним їм культурним рисам. Однак на особливу увагу заслуговує також підтримка досліджень і розвитку науки в Ізраїлі. І це наштовхує на роздуми, що без ефективного менеджменту країни стартапи не відбулися б.

Читайте також: Інновації та безпека

За останніми даними ЮНЕСКО, Ізраїль є другою у світі країною після Південної Кореї за рівнем видатків на науку, зокрема на наукові дослідження (4,3% ВВП). Важливо також, що тут найбільша кількість науковців на особу (8,255 на 1 млн населення). Водночас їхні активність і віддача дуже велика: ізраїльтяни належать до двадцятки країн, де науковці щороку публікують найбільше статей.

Серед державних структур, які займаються розвитком інновацій, варто згадати Офіс головного науковця при Міністерстві економіки, який у 2016-му трансформували в Ізраїльську агенцію інновацій. Згадана вище царина належить до її відповідальності. Зокрема, відомство консультує урядові та парламентські комітети з питань інноваційної політики, моніторить та аналізує зміни. Важливо, що керують агенцією зовсім не політики, а люди з досвідом роботи в цій галузі. Так, нинішній головний науковець Ізраїлю Аві Гассон до того 10 років працював у компанії, що інвестує в комунікації. Аналітик американського Інституту Брукінґса Дені Багар в одному зі своїх матеріалів зазначає, що головною функцією, яку виконує Агенція інновацій, є розподіл ризиків. Частка приватного фінансування наукових досліджень в Ізраїлі, як і в Кореї, дуже висока (84,8% усіх досліджень), однак сам по собі приватний сектор часто не готовий брати відповідальність за той чи інший науковий проект, який потім може не забезпечити дивідендів. Агенція інновацій у таких випадках розділяє ризики компаній, однак сама теж не виступає єдиним джерелом фінансування проекту.

Проте система науки та інновацій у країні не обмежується лише структурою, це цілісна екосистема. До неї належить, зокрема, Комітет із науки та технологій Кнесету, який розробляє основні політичні механізми та законодавчу базу управління галуззю. Так, ще в 1984 році було ухвалено закон про сприяння промисловим науковим дослідженням в Ізраїлі, який не раз переглядали, востаннє торік. У результаті цього перегляду й з’явилася Ізраїльська агенція з інновацій як незалежна структура на заміну Офісу головного науковця при Міністерстві економіки.

Ізраїль і Південна Корея зараз намагаються більше вкладати у фундаментальні дослідження (переважно це робить держава, хоча є приклади, коли інвестують і великі компанії). інакше вони не стануть інноваційними країнами майбутнього

Розподіл фінансування в Ізраїлі, як і в більшості інших країн, відбувається на базовій та конкурсній основі. За надання грантів відповідає Наукова фундація Ізраїлю, яку підтримує Академія наук Ізраїлю.

Ізраїльська структура запровадження інновацій не обмежується лише допомогою уряду. При університетах і дослідницьких інститутах діють також органи, що сприяють патентуванню та комерціалізації новостворених технологій. Як зазначає Дені Багар, прибутки від вдало реалізованого дослідження ділять між собою університет і дослідник.

Однак, прагнучи якомога швидшої комерціалізації чи реалізації на практиці результатів досліджень, уряд Ізраїлю залишає частку на фінансування фундаментальної науки. Адже без грошових вливань у цей напрям не може бути якісних, серйозних наукових досліджень у майбутньому. Так, країна виділяє на фундаментальну науку лише 13% коштів, що спрямовуються на дослідження. Цього недостатньо. І попри те що експорт продукції сектору високих технологій у 2012-му становив половину загального експорту, у Звіті ЮНЕСКО про розвиток науки до 2030 року зазначено, що лишаються питання стосовно того, як Ізраїль розвиватиме свою інноваційність у напрямах, що не пов’язані з військом, зокрема в біо- та нанотехнологіях, фармацевтиці. Вони вважаються галузями майбутнього й потребують фундаментальних досліджень.

Південна Корея, як і Ізраїль, почала робити акцент на наукомісткому розвитку в 1960-х. На сьогодні це найбільший суднобудівник, а також один із найбільших виробників та експортерів електроніки, автомобілів, нафтохімікатів і сталі. Згідно з Індексом інновацій Bloomberg Південна Корея у 2006-му була визнана країною з найінноваційнішою економікою. Все це результат багаторічного планування й інвестування в розвиток науки та дослідження. Однак сьогодні в країні відбувається переосмислення попередніх кроків. Зокрема, якщо в 1960–1980-х розвиток науки був спрямований на індустріалізацію, то з кінця 1990-х країна переходить до програм, які передбачають збалансованіший розвиток науки та технологій, що відповідає соціальним потребам населення. Так, у 1997-му було започатковано п’ятирічний план розвитку інновацій. Він передбачав збільшення державних видатків на здійснення фундаментальних досліджень.

Читайте також: Позбавлені грунту. Чому Україна відстає в інноваціях

За два роки після цього плану уряд Кореї започаткував ініціативу під назвою «Довгострокова візія для розвитку науки і технологій до 2025 року», яка працює й досі. Програма реалізовується в три етапи й передбачає 23 проекти з розвитку ключових технологій, таких як космічні, біо- та нанотехнології, що, втім, мають і комерційний потенціал, як зазначає у своєму дослідженні експерт з Інституту Брукінґса Джоел Кемпбел. Кожен із проектів може мати фінансову підтримку з фонду в розмірі $1 млн. У межах цих проектів країна й переосмислює свої попередні підходи до науки. Зокрема, історично так склалося, що наукові дослідження в Кореї були спрямовані передусім на прикладні дисципліни, щоб пізніше їх можна було застосувати в промисловості. Це частково й зумовило те, що Корея — країна чи не з найбільшою часткою фінансування наукових досліджень приватними компаніями (у 2010 році її випередила лише Німеччина). Тож зараз одним із пріоритетів, на якому Організація  економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) акцентує у своєму Звіті про перспективи розвитку науки, технологій та інновацій у 2016 році, є збільшення кількості наукових статей у рецензованих журналах, що для ОЕСР є одним із показників ефективного розвитку науки, а також кількості університетів світового рівня. Уряд підвищив фінансування фундаментальних досліджень. І цього року воно має становити вже 40% усіх видатків на дослідження. Також країні треба заохочувати молодих учених, бо наразі вони «голосують» ногами: відбувається відплив мізків із країни.

Розвиток науки і в Ізраїлі, і в Південній Кореї відбувався з ухилом до прикладних досліджень, які пізніше комерціалізувалися. Заступниця голови Ради молодих вчених НАНУ Юлія Безвершенко у коментарі Тижню зазначає, що співвідношення інвестицій держави та бізнесу в науку в кожній країні різне, оскільки можуть ставитися різні цілі. Це приводить і до різних результатів. Зокрема, і Ізраїль, і Південна Корея зараз намагаються більше вкладати у фундаментальні дослідження (переважно це робить держава, хоча є приклади, коли інвестують і великі компанії), бо інакше вони не стануть інноваційними країнами майбутнього.