Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 грудня, 2017   ▪   The Economist   ▪   Версія для друку

The Economist: Неминучий наступний крок

Нові санкції ось-ось почнуть діяти, і російська еліта нервується
Матеріал друкованого видання
№ 48 (524)
від 30 листопада
The Economist: Неминучий наступний крок
Фото: reuters

У січні цього року, незабаром після інавгурації Дональда Трампа, у деяких сенатських кабінетах задзвонили телефони. Як виявилося, Білий дім готував проект виконавчого указу про зняття деяких санкцій, накладених на Росію у відповідь на розв’язану нею в Україні у 2014-му війну. «Ми були шоковані. Почали телефонувати одне одному й незабаром зрозуміли, що всі чули те саме», — згадує один із працівників апарату Сенату. 

Останній швиденько злив чутку пресі й почав працювати над проектом законодавчого закріплення санкцій, накладених виконавчим указом за президентства Барака Обами. Це мало перешкодити Трампові зняти їх в односторонньому порядку. Хоча попередні санкції були пов’язані з вторгненням Росії в Україну, саме докази втручання РФ в американські президентські вибори (не кажучи вже про занепокоєння від постійного вихваляння Трампом російського президента Владіміра Путіна) підштовхнули Конгрес до дії. У результаті з’явився Закон «Про протистояння противникам Америки через санкції», або ж CAATSA, який також включає заходи проти Ірану та Північної Кореї, — єдиний законодавчий документ, майже одностайно проголосований обома партіями в Конгресі. Підтриманий у Палаті представників (419 «за», 3 «проти») і Сенаті (98 «за», 2 «проти»), закон не залишив Трампу іншого вибору, крім як підписати його або заветувати, знаючи, що вето буде подолане.

Новий закон, підписаний у серпні, законодавчо закріп­лює й у деяких пунктах посилює санкції 2014 року, які перекрили російським компаніям доступ до більшості західних джерел фінансування. В економічному розумінні вони збільшили ефект від обвалу цін на нафту на російському ринку у 2014-му й обмежують здатність РФ видряпатися з ями. Непевність щодо масштабів санкцій відбиває охоту іноземцям працювати з будь-якою російською фірмою, а не лише з тими, що безпосередньо потрапили під санкції. Прямі іноземні інвестиції в Росію впали з $69 млрд у 2013 році до лише $6,8 млрд у 2015-му. Але з часом бізнес пристосувався до нових умов. Західні директори поступово повернулися на засідання в Росії. Іноземні інвестори знову скупили російські державні облігації.

Читайте також: Чи готовий Вашингтон надати Україні зброю

CAATSA не лише не дає Трампу скасувати санкції, а й дещо збільшує тиск на російську економіку. Цей закон поширює обмеження на інвестиції в нові нафтові й газові проекти в Росії ще й на діяльність російських компаній у третіх країнах. Проте ефективність цих чергових санкцій, які Адміністрації було дозволено відтермінувати до кінця січня, послаблює той факт, що європейські компанії не підпадають під їхню дію. Російський газовий гігант Газпром, який постачає величезні обсяги газу до Європи, також виключено із санкційного списку. Як і «Північний потік-2», другий експортний газогін через Балтику до Німеччини. Деякі американські політики раді були б, якби цей проект було заблоковано, але бажання зберегти єдність між Америкою та ЄС виявилося важливішим, каже Деніел Фрід, колишній американський політик, який розробляв перші санкції.

Америка та Європа не хотіли також і розбіжностей через продажі зброї. CAATSA розширює чинні санкції так, щоб під них потрапили всі учасники будь-якої «значної транзакції» з російським оборонним чи безпековим сектором. Але Росія, другий у світі за величиною експортер зброї, постачає її багатьом друзям Америки, зокрема Індії, В’єтнаму й Іраку, а також деяким країнам НАТО включно з Туреччиною, Грецією та деякими колишніми членами Варшавського договору в Східній Європі. Тож рішення про застосування санкцій до продажу Росією зброї також ухвалюватимуть по кожному конкретному випадку.

Саме персональні санкції найбільше непокоять російську еліту. CAATSA дозволяє «вторинні санкції». Це означає, що американські чиновники можуть застосувати їх до будь-якої особи в будь-якій країні, котра в значних обсягах веде справи з так званими громадянами особливої категорії (англійською specially designated nationals, SDNs), які вже перебувають під санкціями, як-от Іґорь Сєчін, президент державного нафтового концерну «Роснефть», і Ґєннадій Тімченко, олігарх з інтересами в енергетичній і транспортній галузях. Залежно від способу застосування CAATSA це, не виключено, поставить декого з найближчих союзників і приятелів Путіна поза законом так само, як і інших «громадян особливої категорії» з «Хезболли», Ірану чи Північної Кореї. Постраждати від санкцій за співпрацю з будь-ким із російських SDNs може яка-небудь китайська енергетична компанія або західний консультант. «Це неймовірно жорстко, — каже один російський чиновник. — І перевершує все, що було під час холодної війни».

Читайте також: The Economist: Цар Путін

В іншій частині CAATSA від Адміністрації вимагається подати до Конгресу звіт із переліком російських олігархів і високопоставлених зовнішньополітичних діячів, наближених до Путіна та його найближчого оточення. Хоча він не підводитиме під санкції тих, хто в ньому фігуруватиме, але зробить їх потенційними мішенями в разі ескалації конфронтації між Росією та Заходом, а отже, можливо, вони стануть паріями вже наперед. Звіт, який міститиме також оцінку статків і джерела доходів членів їх родин, зок­рема братів, сестер, дітей, батьків і партнерів, уже посіяв паніку серед російської еліти. 

«Хто займатиметься перевірками? ФБР, ЦРУ чи хтось інший?» — нервово запитує один із путінських лоялістів. «Нікому не подобається те, що відбувається. Але зробити ми можемо небагато», — визнає він. Потрапивши до списку, видалитися з нього буде майже неможливо. Але визначення «олігарх» залишається нечітким.

Звіт повинен з’явитися на початку лютого, лише за кілька тижнів до президентських виборів у Росії. Він може мати великі політичні наслідки, розпалюючи обурення Америкою серед еліти й даючи нову зброю в руки Алєксєю Навальному — головному опозиціонерові й борцеві з корупцією в Росії. Та все-таки головне те, як застосовуватимуться санкції. Напруженість між Конгресом і Білим домом, завдяки якій і було ухвалено закон, може також зашкодити його виконанню. Але якщо й Адміністрація буде не в захваті від персональних санкцій, ігнорувати їх вона теж не зможе. Як сказав один із представників апарату Сенату, «ми не зводитимемо з них очей». 

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.