Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
29 вересня, 2017   ▪   Сяргєй Пульша   ▪   Версія для друку

Паніка як зброя

Навчання «Захід-2017» запам’ятаються безпрецедентними і, як показала практика, не дуже обґрунтованими страхами. Утім, саме страх зрештою окреслив їхню реальну мету, якої Росія все ж таки досягла
Матеріал друкованого видання
№ 39 (515)
від 28 вересня
Паніка як зброя

Практично відразу було зрозуміло, що на навчаннях «Захід-2017» окрім основних бойових завдань відпрацьовуватимуть методи ведення гібридної інформаційної війни. Причому почалася вона задовго до офіційного старту «Заходу-2017». Вся та істерія, що нагніталася навколо навчань не без допомоги ЗМІ, різних спікерів та експертів, якраз і показує, що в інформаційному просторі відбувалися інтенсивні дії.

В обговоренні навчань переважала не інформація, а оцінки, коментарі, побоювання, сценарії, плани тощо. У цьому потоці губилися самі дії військових. Усі обговорювали не хід навчань, а «що буде» і «що могло б бути, якби…». Україна побоювалася удару з Півночі й створення російських військових баз на території Білорусі. Країни Балтії та Польща — реальних бойових дій у районі Сувалківського коридору, згадуючи про те, що великі навчання РФ передували всім її агресивним діям: від 2008-го в Грузії до 2014-го в Україні. Білорусів непокоїло те, що російські війська лишаться на їхній території.

Цю істерію час від часу підживлювали різні інформаційні вкиди. Причому здійснювала їх переважно Росія. То росіяни не допустять до спостереження за своєю зоною навчань представників НАТО, через що виникли сумніви в чисельності задіяних у них військ. То російський Іл-76 спробує порушити повітряний простір Литви «через погані погодні умови» (невже перед польотом прогноз погоди не видається пілотам?). То раптом російське Міноборони викладе в загальний доступ наказ про пересування танкових військ «у Білорусь»...

Читайте також: «Захід-2017». Міф алармістів, або…?

Звичайно, така тактика дій була обрана навмисно. І, що сумно, з білоруською стороною з цього приводу ніхто не радився. Оцінюючи всі ті вкиди, зараз можна сказати: Росія намагалася посіяти паніку в суспільній думці Заходу з тією самою метою — «дезорієнтувати потенційного противника». А потім уважно стежила за реакцією відповідних військових і громадських структур. І багато в чому їй це вдалося.

Це, до речі, помітили деякі європейські аналітики. Наприклад, видання Politico зазначає, що панічна інформація затьмарює істинний смисл події. Росія останнім часом постійно лякає Захід застосуванням військ. А істерика навколо навчань якраз і ставить Москву в зручне становище. «Цей страх відповідає риториці РФ і постійним натякам на прямі воєнні дії проти її сусідів та інших суперників. Вона може не надавати інформації про масштаби навчань — і західні ЗМІ своїми припущеннями й страшними історіями виконують роботу Кремля за нього», — написав оглядач видання Кір Джайлз.

Ще різкіше висловився білоруський аналітик, директор Центру європейської трансформації Андрей Ягорав. «Не знаю, чи мало бодай якесь власне значення переміщення мас людей і техніки у фізичному просторі плацдарму навчань, оскільки все найважливіше відбувалося в інформаційній царині. «Захід-2017» — це навчання консцієнтальної війни з емпіричною перевіркою реакцій сторін на інформаційні ходи й атаки. Що відпрацьовували росіяни? Переважно вивчали можливість управління інформаційним простором країн-сусідів на випадок можливої гібридної атаки. Наприклад, як відреагують сусіди, якщо ми запустимо інформацію про намір окупувати когось із них? Результати приголомшують: реакцією на загрозу стане інформаційна істерика, у якій потоне будь-яка притомна новина. Інформаційний хаос і невизначеність дезорієнтують маси, ніхто не розрізнятиме брехні й правди. Така інформаційна каша позбавить волі до дії. Не маючи чіткого уявлення про те, що відбувається, ніхто не стане насправді проводити мобілізацію чи організовувати оборону. І так сталося з усіма: Україною, країнами Балтії, Польщею, ЄС та опозиційною частиною білоруського суспільства. Мабуть, спокійнішою та адекватнішою була лише реакція НАТО», — каже Ягорав.

росіяни Переважно вивчали можливість управління інформаційним простором країн-сусідів на випадок можливої гібридної атаки. Результати приголомшують: реакцією на загрозу стане інформаційна істерика, у якій потоне будь-яка притомна новина

Слід зазначити, що ця паніка зараз стихає, але в Білорусі ще не до кінця. На початку навчань деякі ЗМІ цитували рядового Кантемирівської танкової дивізії, який стверджував, що російських військ у Білорусі більше ніж треба. Наприкінці навчань інший рядовий тієї самої дивізії заявив: «Якби ми хотіли вас окупувати, ми окупували б і ви навіть нічого не зрозуміли б. Просто ходили б потім та офігівали б, що стали росіянами. Як ми з Кримом зробили...»
Звідки рядові можуть знати замисли верховного командування? Та нізвідки. Просто їх, напевне, проінструктували, у якому ключі відповідати на запитання місцевих. І це ще раз підтверджує тезу про спланованість та глибоке пропрацювання інформаційної атаки. А якщо подивитися на ці навчання відсторонено, без планів, прогнозів та оцінок? Із суто інформаційного погляду? Що вони показали суспільству в результаті? Вони показали, у принципі, те, що не такий страшний чорт, як його малюють. А в Росії, як і раніше, дві головні біди: дурні та дороги. Це вже третій «Захід» у Білорусі, але жоден із поперед­ніх не позначився такою кількістю інцидентів і скандалів. У Калузькій області РФ викотився за межі злітно-посадкової смуги бомбардувальник Ту-22М3. Міноборони Росії каже: «Нічого страшного», але коли подивитися на знімки телекомпанії «Рен-ТВ», то видно, що машина розвалилася на частини й ремонту вже не підлягає. Телеканал «Звезда» повідомив, що під Борисоглібськом упав ще один літак — навчально-бойовий Як-130, причому льотчики відводили його від населених пунктів. 7 вересня на полігоні Західного військового округу в Ленінградській області під час стрільби з танка снарядом поцілили не в мішень, а в укриття з шістьома військовослужбовцями групи інженерного забезпечення — один загинув, п’ятеро дістали поранення. У Читі 6 вересня зійшов із рейок поїзд, що перевозив БМП і військові автомобілі. Обійшлося без постраждалих.

Чиатйте також: У Великій Британії навчання "Захід-2017" назвали провокуванням НАТО

Квінтесенцією стало відео інциденту з вертольотом Ка‑52, який через технічну несправність випустив ракетний залп по журналістах і спостерігачах. При цьому реакція російського Міноборони на самовільний пуск ракет дуже нагадала ситуацію, коли російський «Бук» збив над Україною малайзійський Boeing. Спочатку МО РФ спробувало заявити: «Відео в інтернеті — провокація!». Потім розповідало, що інцидент усе ж таки був, але «не там і не тоді». Далі сказало, що самозапущена ракета поцілила в КамАЗ без людей, при цьому, очевидно, ігноруючи зйомки на місці події…

Лише за два тижні (!!!) війська РФ без реального противника мали значні втрати якщо не живої сили, то техніки. І слова російських солдатів про те, що вони «окупували б Білорусь, якби захотіли», на цьому тлі видаються комічними. Їм слід радше хвилюватися про те, щоб під час спроби окупації не прострелити собі ногу…

Тільки-но оприлюднили сценарій навчань «Захід-2017» із вигаданим противником «Вейшнорією», в інтернеті з’явилося віртуальне «міністерство закордонних справ країни». Одним із перших його повідомлень у Twitter був заклик до російських десантників здаватися в полон. Зараз це видається вже не таким смішним: з боку «Вейшнорії» не постраждала жодна людина, чого не скажеш про союзні війська Білорусі та Росії з їхніми «небойовими» втратами.

Усі завдання навчань було виконано, керівники Росії та Білорусі роздали солдатам нагороди та «зірочки», але програла в цій умовній війні не «Вейшнорія», а, хоч як гірко визнавати, Білорусь. 

По-перше, ці навчання показали цілковиту нездатність білоруського Міністерства оборони працювати саме в інформаційному полі. Історію з «маршем» 1-ї російської танкової армії на Білорусь у перший день навчань слід вважати взір­цем провокації. Тільки через сім (!) годин журналісти мало не кліщами витягли з прес-служби Міноборони Білорусі спростування російської інформації про перекидання військ.

«Уявіть собі, якби одразу після повідомлення про «танковий марш на Білорусь» кремлівські ЗМІ поширили б фейк про те, що білоруські військові частини одна за одною вивішують російські прапори, місцева влада розбігається, право­охоронці переходять на бік РФ (а танки при цьому точно йшли б на Білорусь). Яка паніка охопила б білоруське суспільство, наскільки були б дезорієнтовані місцева влада, силовики та військові за ті години, які потрібні прес-службі Міноборони, аби прокинутися й спростувати фейк», — зазначив журналіст «Еврорадио» Павєл Свярдлов. І він має рацію.

Читайте також: Слабкість як запорука сили

По-друге, через слабку реакцію на такі вкиди та сценарії Білорусь у цих навчаннях не бачилася самостійною стороною. Так, білоруське Міноборони було відкритішим, воно запросило на свою територію навчань мало не всіх охочих спостерігачів і пресу. Але бути відкритим — це ще не все. Через нереагування або несвоєчасне реагування на провокації Росії складалося враження, що Білорусь — несамостійна держава й що вона не контролює своєї території. А то вже прямий шлях до того, що на Заході називають failed state.

Можливо, цю ситуацію і спробував виправити Аляксандр Лукашенка, демонстративно не зустрівшись із Владіміром Путіним. Раніше передбачалося, що зустріч відбудеться на російському полігоні, але білоруський керівник вирішив лишитися у своїй країні. Та спроба, якщо вона була, виявилася слабкою.

По-третє, країна зазнала істотних іміджевих втрат. Білорусь упродовж останніх років важко вибудовувала відносини із Заходом. Демонструвала себе як нейтральну державу, «острів стабільності в регіоні», надійного й передбачуваного партнера, який не має агресивних намірів до жодного із сусідів. Усе це значно попсували навчання «Захід-2017» та інформаційний шум навколо них. Білорусь знову бачиться щонайменше плацдармом для можливої агресії Росії. І ставитимуться до неї з пересторогою, доки не забудуть про навчання. А на це знову потрібен час…

«Навчання є лише одним з інструментів, що дає змогу відсікти Білорусь від нормалізації відносин із Заходом, погіршити відносини з Україною та закріпити таким чином нашу країну у «сфері привілейованих інтересів Росії», як це називають у Москві», — каже військовий експерт, творець проекту Belarus Security Blog Андрей Паротнікав. І додає, що навчання «Захід-2017» проводилися в Білорусі. Але одночасно в Росії відбувалися інші навчання також під назвою «Захід», у яких було задіяно до 100 тис. військових.

Формально навчання на російській території до «Заходу-2017» не мали жодного стосунку. Але бачилося все це як єдині навчання. «Росія проводить масштабну військову підготовку, в одному з епізодів якої задіяна й білоруська армія. Відповідно остання сприймається як частина російської військової машини. Так це побачать у Брюсселі й Вашингтоні. І тоді вже ніхто нікому нічого не доведе. Ми будемо відкинуті в політичному діалозі із Заходом назад на два-три роки. І це більш ніж серйозно», — зазначає Паротнікав.

А що ж «імовірні противники»? Польща, Україна, країни Балтії? Вони теж мають зробити висновки для себе з цих навчань.

По-перше, треба усвідомити, що головна зброя зараз — інформаційна. Що паніка може бути викликана штучно, а дезінформація вкинута свідомо й через різні канали. Це не означає, що не треба тримати порох сухим і прораховувати можливі варіанти розвитку подій. Але слід реально оцінювати ситуацію. А реальна оцінка ситуації показує, що Росія вміє і може вести інформаційну війну, що її образ — образ агресора. Цей імідж вона не соромиться підкреслювати й культивувати. Але, зважаючи на «небойові втрати» на навчаннях, той образ у масовій свідомості перебільшений. Українці це розуміють досить добре, регулярно перетворюючи на брухт російську бронетехніку на Сході. А ось Захід поки що не дуже. У підсумку на перший план виходить інформаційна складова. Як протистояти дезінформаційному потоку та фейкам — то вже питання до спеціалістів. Як показала практика, у цьому напрямі робиться поки що недостатньо. 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Колишній аеророзвідник, ветеран АТО Євген Ярило та його брат-шахтар Євген Гущин відкрили в Києві ветеранську тату-майстерню Der Igel (з нім. «їжак»). Обоє кардинально змінили рід занять, дуже цим задоволені й закликають інших займатися тим, чим справді хочеться.
    21 жовтня, Ганна Чабарай
  • Президент Польщі проти свого колишнього керівника
    21 жовтня, The Economist
  • В Україні зростає кількість муніципальних структур, які претендують на виконання функцій поліції
    20 жовтня, Андрій Голуб
  • Майор авіації в відставці, який з 2014 року перебуває у СІЗО Бахмута, нещодавно отримав вирок в десять років позбавлення волі за звинуваченням у здирництві. Підсудний наголошує на тому, що давав свідченням під тискам і тортурами, але уповноважені органи не квапляться розслідувати заяви про катування
    20 жовтня, Єлизавета Гончарова
  • 2017-го минає 25 років як відкрився український офіс глобального лідера юридичних консалтингових послуг, міжнародної компанії Baker McKenzie. На святкування цієї річниці до Києва завітав виконавчий директор компанії Пол Ролінсон, із яким Тиждень розмовляв про глобальні економічні тенденції та пов’язані з ними юридичні виклики.
    20 жовтня, Любомир Шавалюк
  • Учасниця 83-го Міжнародного Конгресу PEN, виконавчий директор Південноафриканського PEN-клубу, дисидентка часів апартеїду Мерґі Орфорд розповіла Тижню про досвід насильства та вразливість демократії, російські впливи в ПАР, біженців і природу криміналу.
    20 жовтня, Ганна Трегуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено