Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
12 червня, 2017   ▪   Алла Лазарева   ▪   Париж   ▪   Версія для друку

Партія Макрона матиме абсолютну більшість у парламенті

Перший тур парламентських виборів у Франції обіцяє новому президенту найбільшу фракцію в Національній Асамблеї.
Партія Макрона матиме абсолютну більшість у парламенті

Від 400 до 440 депутатів — стільки голосів, за результатами першого туру, зможе зібрати партія “Вперед, Республіко”, якої пару місяців тому взагалі не існувало. “В моєму окрузі жінка, яку ніхто не знає і ім'я якої я ще навіть не запам'ятала, має 46% і йде з відривом від мера округу, при чому мера наче нормальної, нічим не компрометованої ! » - дивується парижанка Мар”яна. Така ситуація зовсім не виняткова. Багато хто з тих, хто прийшов проголосувати, вирішив надати новому президентові можливість показати, на що він здатний, та проголосували не за переконаннями, а тактично.

Тих, хто проігнорував парламентські перегони, вперше за історію повоєнної Франції виявилося більше 51 відсотка. Чим пояснити рекордну неявку? “Французи збайдужіли до політики, бо не бачать прямого причинно-наслідкового зв”язку між результатами голосування та власним життям, - каже Фредерік, правник з Тулузи. - Тривалий час держава привчала народ до того, що вона подбає за все: нагодує, полікує, перерозподілить спільний національний продукт... Люди звикли, що система працює ніби сама по собі та вирішує їхні проблеми, коли припече. Потужний соціальний захист, - це, звичайно, добре. Зворотнім боком французької внутрішньої політичної медалі є те, що  держава загального добробуту інфантилізує громадян, послаблює їхнє почуття відповідальності за майбутнє країни.”

Читайте також: Задача для Макрона: не стати Обамою

Другою політичною силою в Національній Асамблеї мали б стати помірковані та консервативні праві, - Республіканці та Союз за Французьку демократію. Якщо другий тур відбудеться без сюрпризів, цей блок займе від 95 до 132 парламентських крісел. Недавня правляча соціалістична партія зазнає, як і на президентських виборах, гучної поразки. В кращому разі соціалісти матимуть до 25 депутатів, майже стільки ж, скільки крайні ліві з “Нескореної Франції” Жана-Люка Меланшона (13-23 мандати).

Національний Фронт, який в другому турі президентських виборів зібрав аж 33,90 відсотків, у нижній палаті парламенту дістане, згідно з прогнозами, 2-5 місць. “Пригадую, “Спутнік” давав заголовок “Національний Фронт — перша партія Франції,” або щось подібне, - написала на своїй сторінці в Фейсбуку журналістка радіо  France International Інга Домбровська. - Це очевидно писали люди, які не розуміють, як працює французька виборча система... Нацфронт — це темна вузенька смужка у схемі, де написано — від 1 до 10 відсотків. І це, звичайно, безпрецедентний результат для них, бо ж досі мали одного депутата, можливо, трьох. Чи вартувало це 31 мільйон (за іншими джерелами — 27 мільйонів) євро? При тому, що розмір допомоги при народженні дитини в Росії в 2017 році відповідав сумі в 255 євро?”

Другий тур парламентських виборів відбудеться наступної неділі, 17 червня. Вже відомо, що обидва лідери соціалістів — голова партії Жан-Крістоф Камбаделі та кандидат на президентських виборах Бенуа Амон не потраплять до асамблеї. Камбаделі вже виголосив розпачливий спіч про “парламент без справжньої опозиції, з розбалансованою системою противаг та без можливості реального контролю над діями більшості”. Натомість, лідери крайніх правих та крайніх лівих, - Марін Ле Пен та Жан-Люк Меланшон — мають великі шанси пройти до парламенту. Тим не менш, представники їхніх політсил не будуть настільки численними, щоб суттєво впливати на результати голосувань.

Читайте також: Зітхнули з полегшенням: світова преса про вибори у Франції

“Французький політичний пейзаж, що так довго виглядав статичним, разюче змінився, - зазначає часопис Le Figaro. - Емманюель Макрон виграв парі, праві зазнали чергової поразки, що ставить під загрозу їхнє подальше існування. На лихо собі, республіканці так і не зважилися на внутрішні ідеологічні дебати, що назрівали в їхніх колах упродовж довгих років.”

Отже, найбільша опозиційна сила, блок республіканців та лібералів, матиме в районі сотні депутатів з 577 членів Національної Асамблеї. Спільно з соціалістами, крайніми лівими та Нацфронтом, сукупна опозиція Макрону матиме приблизно 150 голосів. Вже зрозуміло, що він дістане конституційну більшість для здійснення всіх тих реформ, які він волітиме поставити до дії. Цифри доводять, що країна потребує змін. Попри рекордно низьку явку в першому турі, французи продемонстрували, свідомо або ні, не лише втому від двох великих політичних партій, що чергувалися при владі довгі десятки років, але й очевидну незгоду з цілою системою організації влади в державі. Чи зуміє новий президент забезпечити зміни, що реально оздоровили б ситуацію? Кредит довіри він отримав колосальний, але й рівень завдань, що постали перед Емманюелем Макроном — безпрецедентний. Ставки виставлено дуже високо. Але не схоже, щоб Макрон злякався.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.