Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
25 листопада, 2016   ▪   Юлія Олійник   ▪   Версія для друку

Друзі при Балтії

Балтія та Україна приречені на партнерство. Хоча ми різні й навіть не маємо спільного кордону. Естонія, Латвія та Литва стали «співкамерниками» України в Російській імперії по-різному й у різний час.
Матеріал друкованого видання
№ 47 (471)
від 24 листопада, 2016
Друзі при Балтії

В імперії Романових та її спадкоємцеві СРСР естонці, латиші й литовці, як і українці, мимоволі побратались із Середньою Азією та Кавказом, а знайомство із Сибіром відбулося на практиці. Коли імперія — байдуже, першого чи другого видання, — валилася, то від міри претензії росіян на «скрєпи» залежали шанси здобуття незалежності. Українцям було найважче. Балтійцям — найлегше.

Після Першої світової війни усім трьом країнам пощастило спочатку стати «німецькими маріонетками» й під захистом «німецьких багнетів» позбутися Росії, а потім виявитися такими цінними геополітичними партнерами, що Антанта мусила просити німців, які вже на той час програли війну, не виводити свої війська із країн Балтії і не допустити там установлення російського більшовицького режиму. Україні, яка теж була «німецькою маріонеткою» і теж прагнула незалежності, пощастило менше: вона виявилася занадто великим і ласим геополітичним шматком, через який усі пересварилися, а сусідня Польща, ставши «французькою маріонеткою», скориставшись «французькими багнетами» і здобувши незалежність, навіть відхопила собі за антантівської підтримки українські етнічні землі (то вже інша річ, що вона не змогла їх перетравити, намагалася осадити польськими земле­власниками і вдавалася до пацифікації, за що одержала Волинь-43 і дотепер хворіє «кресами»).

Країни Балтії, на щастя, оминули такі потрясіння. У міжвоєнний час естонці, латиші та литовці щасливо жили у своїх невеликих і незалежних державах, плекаючи національну демократію, економіку, культуру й армію. Але недовго — менше, ніж Україна від 1991 року й до сьогодні. Проте саме тому, що встигли багато зробити, нова російська окупація від 1940-го (у формі «народних республік» — нічого оригінального!) виявилася хисткою і так і не була визнана світом.
У повоєнний час радянські республіки Прибалтики, попри відому приказку, що вони, мовляв, «не заграниця», таки сприймалися радянськими людьми як вікно на Захід або ерзац Європи. Там не лише знімали кіна про «штірліців», туди ще й охоче переселялися найбільш кмітливі представники російської інтелігенції та відставні офіцери Радянської армії та КГБ.

Читайте також: Даля Ґрібаускайте: «Литовці завжди були серед найбільших єврооптимістів»

Попри цей «десант», радянська «квазієвропа» перша почала розхитувати підвалини Союзу. Щоправда, якби Україна тоді підписала настійливо пропонований Ґорбачовим і Єльциним «новий союзний договір», то нова балтійська незалежність, швидше за все, виявилась би значно коротшою за міжвоєнну. Й ані Джордж Буш-старший, ані Гельмут Коль, ані Франсуа Міттеран і пальцем не поворухнули би на захист балтійців. Тому сьогодні Естонія, Латвія і Литва добре усвідомлюють небезпеку агресії Росії проти України та російської присутності в їхній внутрішній політиці.

Російський бізнес, як відомо, — більше, ніж бізнес. В Естонії Олєґ Осіновскій, укотре визнаний найбагатшою людиною країни, фінансує Соціал-демократичну партію, а його син Євґєній її очолює і навіть був міністром освіти. Історія з російським бізнесменом та естонським громадянином Сєрґєєм Ґлінкою, який ледь не став президентом Молдови, колоритна, але банальна. У Латвії присутність росіян уже традиційна: тут не лише вілли лужкових і К°, а й осідок антипутінських вільнодумців на кшталт сайта «Медуза». Та й банки «свої» є: он, наприклад, Latvijas Biznesa banka (LBB), колишня дочірня структура «Банка Москвы», від 2013 року став на 100% російським. У Литві відома діяльність Віктора Успаскіх та його Партії праці, але ще цікавішим є судовий позов Владіміра Антонова, колишнього головного власника збанкрутілого банку Snoras, поданий проти Литви в Арбітражний суд Москви з вимогою 40 млрд руб. компенсації. Отже, загалом, як бачимо, балтійцям буде «весело» в найближчі роки.

У книжці Тома Кленсі «Command Authority» російсько-українська війна починається в Балтії — з нападу російської армії на Естонію. Натовські війська (точніше, американські вертольоти) швидко розправляються з російськими танками. Балтія порятована, але то лише початок. Головні події — війна в Україні: спочатку на київському Майдані, потім у Криму, після того в Луганській та Донецькій областях. Нічого оригінального? Авжеж...

Читайте також: Спільна загроза в Європі та інтернеті

Завершується ця книжкова війна домовленостями президентів Росії і США: російські війська виходять із окупованих на сході українських територій. А щоб російська агресія не рушила далі ,— перед­усім у Балтію, де почалася, — президентові РФ Валєрію Володіну потрібен якийсь трофей. Президент США — людина благородна, прихильник миру й конструктивної співпраці з Росією, тому готовий віддати Кремлю такий трофей — український Крим. НАТО порятоване. Балтія порятована. Скажете, нічого оригінального? Авжеж... Та є суттєвий нюанс: книжка вийшла друком у 2012 році.

Тож українці й балтійці приречені на партнерство: вони не мають спільного кордону, натомість мають спільного сусіда.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чи вдалося лідерам Великої сімки “збудувати підвалини відновленої довіри”?
    28 травня, Анна Корбут
  • Як чистки в Туреччині калічать судову систему країни
    28 травня, The Economist
  • Як створити поверхню, що завжди залишається чистою, сухою і самовідновлюється
    28 травня, The Economist
  • Днями в Макіївці зустрів свого давнього, ще з дитинства, знайомого. У 2014-му наш зв’язок практично обірвався, оскільки з початком «русской весны» він пішов воювати до бойовиків.
    28 травня, Станіслав Васін
  • Чому протистояння Москви із Заходом не є тимчасовим
    28 травня, Ігор Лосєв
  • Темою розмов номер один у всіх луганчан уже три роки залишається «хто і де провів літо 2014-го». Як у шкільних творах, коли у вересні треба було пригадувати й вигадувати щось, аби здивувати однокласників та вчительку, якщо твої канікули проминули геть звичайно.
    27 травня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено