Світ

Джамахірія в крові

У закритій країні значно легше придушити революцію, ніж деінде
Матеріал друкованого видання
№ 8 (173)
від 25 лютого, 2011

«Я не президент, який піде у відставку... Це моя кра­­їна... І я пом­­ру як мученик. Я не віддавав наказу застосовувати силу... але коли я це зроблю, то все буде спалено», – заявив у телезверненні до народу лівійський лідер Муаммар Каддафі, розмахуючи кулаком. Відтоді як 15 лютого почалися масові протести із закликом до нього піти геть, країна фактично зовсім ізольована від світу.

Міжнародний аеропорт у столиці Тріполі, за неофіційними даними, захоплений протестувальниками, телефонний зв’язок включно з мобільним і доступ до інтернету обмежено. Періодично з’являлися повідомлення про розстріли демонстрантів урядовими військами та поліцією. Лікарі-іноземці, які працюють у лівійських шпиталях повідомили про безупинний потік сотень пацієнтів із кульовими пораненнями. Є дані, що загинуло близько тисячі лівійців. 21 лютого військові літаки та вертольоти обстрілювали демонстрантів на міських вулицях. Верховний комісар ООН із прав людини Наві Піллей уже зазначив, що «систематичні напади на цивільне населення може бути прирівняно до злочинів проти людства».

За інформацією американсь­­кої аналітично-розвідувальної аген­­ції STRATFOR, поданою з посиланням на її дипломатичне джерело в регіоні, з-поміж пілотів цих літаків були українці. Віт­­чизняне Міністерство оборони цю інформацію спростовує (загалом у Лівії, за даними українського МЗС, перебувають 2,5–3 тис. наших співгромадян).
 
З-поміж усіх диктаторів арабського світу полковник Муаммар Каддафі при владі найдовше – від 1969 року. Офіційно країна зветься Джамахірією – вільною і демократичною державою, – але ситуацію в ній досі повністю контролював диктатор. За час його правління Лівія завдяки своєму нафтогазовому багатству досягла відчутного соціального й економічного прогресу. Населення стало значно освіченішим, бездомність як масове явище була подолана. Водночас режим Каддафі виявився одним із найжорстокіших на Близькому Сході – йому неодноразово закидали порушення прав людини. Правитель умів тонко грати на протиріччях між різними племенами, які досі відіграють велику роль у політиці й, особливо, армії. Патронував одних і пригнічував інших.
 
Військо та вожді племен могли мати на випадок смерті Каддафі план дій зі зміни владної системи в країні. Сьогодні цілком імовірно, що, попри здоров’я лівійського диктатора, він почав реалізовуватися. Але в закритій країні значно легше придушити революцію, ніж деінде.