Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
17 вересня, 2016   ▪   Майкл Бініон   ▪   Версія для друку

Стратегічний запас дипломатії

Як Європа готується до можливого президентства Дональда Трампа
Матеріал друкованого видання
№ 36 (460)
від 8 вересня, 2016
Стратегічний запас дипломатії
Фото: reuters

Європейці дали дуже чітко зрозуміти, що Дональд Трамп їм не подобається і вони йому не довіряють. Опитування свідчать: у середньому 85% респондентів не вірять, що кандидат від Республіканської партії, якщо все ж виграє президентські вибори, робитиме те, що слід. У Швеції ця цифра сягає 92%.

Європейський політичний мейнстрим засуджує Трампа за расизм, критикує його позицію щодо мусульман і називає небезпечним та ненадійним демагогом. Аналітики вважають найрадикальнішим кандидатом з усіх, що балотувалися на президентських виборах у США, і застерігають про загрози миру в усьому світі, глобальній економічній стабільності й історичним зв’язкам між Європою та Сполученими Штатами в разі його перемоги в листопаді. Впливовий німецький часопис Der Spiegel назвав Трампа найнебезпечнішою людиною
у світі.

Багато хто сподівається, що Трамп не переможе на виборах. Але списувати таку імовірність ще зарано. Останні опитування щодо виборів у Європі надто часто виявлялися вкрай далекими від реальності. Вони не передбачили, що Девід Кемерон виграє парламентську кампанію в Британії 2015-го. Вони прогнозували нищівну поразку прибічників виходу Британії з ЄС на останньому референдумі щодо Brexit. Вони постійно ігнорують популярність правих націоналістичних політиків по всій Європі. Чому тоді результати опитувань громадської думки в Америці мають бути іншими?

Читайте також: Трамп на гачку Кремля

Крім того, європейці переживають хвилю невдоволення політичним істеблішментом, яка накрила їхній континент, і переконані, що це саме явище спостерігається зараз і в США. Трампа вважають продуктом протестних настроїв в Америці, де величезні прошарки населення почуваються покинутими, бояться загрози глобалізації і того, що Сполучені Штати втрачають свої позиції у світі. Стосовно багатьох контроверсійних питань — раси, заможності, податків, імміграції, ролі держави й права рядових громадян на зброю і свободу слова — його ідеї, схоже, збігаються з тим, як багато європейців бачать масові настрої в Америці.

Зрештою, у Європі теж піднімаються політики-демагоги з іміджем і тактикою, як у Трампа, хіба що не такі агресивні. Французький «Націо­нальний фронт» на чолі з Марін Ле Пен може дуже успішно виступити на президентських виборах 2016-го. Права антиєвропейська й антиімміграційна партія «Альтернатива для Німеччини», яка два роки тому набрала менш як 5% голосів, зараз регулярно збирає величезні натовпи й має підтримку 21% виборців. Нещодавно президентом Австрії мало не став крайній правий кандидат. Процвітають і крайні ліві: вони захопили контроль над Лейбористською партією в Британії і проводять потужні кампанії проти режиму суворої економії в Греції та Іспанії.

європейські лідери не лобіюватимуть якогось із кандидатів серед американського електорату перед виборами. Такі речі неминуче призводять до негативного зворотного ефекту

Саме тому європейські лідери дуже обережні у своїх коментарях на адресу Трампа. Вони знають, що наступного року їм, можливо, доведеться мати з ним справу як із президентом. І не хочуть ставити майбутнє під загрозу. Тож зараз тихенько готують план «Б» на випадок, якщо його все ж таки оберуть.

Небезпеку Європа відчуває за трьома головними напрямами: НАТО й виклики з боку Владіміра Путіна, світова економіка та реакція Вашингтона на глобальні кризи на кшталт близькосхідної, боротьба з ісламським тероризмом.

Перша велика проблема — як зберегти колективну безпеку Заходу, якщо Трамп виконає свою обіцянку й перестане дотримувати основ­ної статті договору про НАТО, яка зобов’язує Америку та решту членів Альянсу допомагати будь-якій державі-учасниці в разі нападу на неї. Ті європейці, які витрачають на оборону менш як 2% свого бюджету і яким Трамп закидає сподівання на захист з боку США, тихенько шукають способів наростити оборонні витрати, особливо у Східній Європі, котра боїться амбіцій Путіна щодо України та колишніх радянських республік. ЄС знову розглядає ідеї про створення європейської армії, яка менше залежала б від США в живій силі та логістиці. Британія чітко дала зрозуміти, що навіть у разі виходу з ЄС відіграватиме повноцінну роль у колективній обороні Заходу.

Для України наслідки перемоги Трампа особливо тривожні. Через те що Трамп часто висловлює захоплення Владіміром Путіним; через заяву, що за президентства Трампа відновляться дружні відносини з Москвою незалежно від того, чи буде мир в Україні. На погляди Трампа впливав також колишній всесильний керівник його виборчої кампанії Пол Манафорт, вимушений піти у відставку після того, як стало відомо про його зв’язки з Віктором Януковичем. Українські політики не приховують свого занепокоєння. «Президентство Трампа може змінити проукраїнський курс в американській зовнішній політиці», — заявив депутат Сергій Лещенко. Його зауваження зумовлені натяками Трампа про можливість визнання претензій Росії на Крим.

Читайте також: Клінтон vs Трамп: паранормальні вибори

У глобальній економіці банкіри, економісти та інвестори сподіваються на зміцнення міжнародної співпраці й готові кинути всі сили на лобіювання, щоб не дати президентові Трампу підняти тарифні бар’єри та розірвати торговельні угоди з рештою світу. Вони планують працювати з провідними мультинаціональними корпораціями США, щоб запобігти зупинці світових торговельних потоків. Крім того, звертаються до інших великих індустріальних держав у пошуках альтернативи пануванню долара. А деякі країни вже готові запропонувати нові угоди Канаді й Мексиці, якщо Трамп виведе США з Північно­американської зони вільної торгівлі.

У боротьбі з глобальними кризами Європа прагне зміцнити зв’язки з американськими дипломатами, військовими та службами розвідки, сподіваючись, що ті стримуватимуть Трампа від надто емоційної реакції на чергову кризу. Найбільше Європу налякали два його гасла: «Америка передусім» та «передбачувано непередбачуваний». Найбільше бояться того, що він може робити якісь односторонні масштабні кроки, якщо побачить загрозу інтересам США, а це, не виключено, зіграє на руку Росії, Китаю та ворогам Заходу. Якщо є така ймовірність, Європа хотіла б, аби її дипломати докладали більше зусиль до співпраці з Росією на Близькому Сході й переконання інших великих потуг поводитися стримано, якщо раптом Трамп почне вирішувати проблеми бомбами.  

Важливим вважається і збереження відкритих каналів комунікації з республіканцями. Трамп (якщо виграє вибори в листопаді) буде лідером розколотих країни й партії і неминуче шукатиме допомоги й кадрів серед багатьох республіканців із партійного мейнстриму, які його засуджували. Європа сподівається, що недосвідченість Трампа змусить розширювати політичну базу, з якою працюватиме. На відміну від Теда Круза, він більше опортуніст, ніж ідеолог, і тому після обрання може досить радикально змінювати свою думку з цілої низки питань. Це полегшило б Європі співпрацю з ним через уже налагоджені зв’язки з високопоставленими республіканцями в Конгресі та президентській Адміністрації.

Читайте також: Вибори у США: Дежавю 2008-го

Єдине, що європейські лідери не робитимуть, то це не лобіюватимуть якогось із кандидатів серед американського електорату перед виборами. Такі речі неминуче призводять до негативного зворотного ефекту. Будь-яка неприкрита кампанія ззовні викликає в американців несприйняття — незабаром, до речі, Владімір Путін цілком може побачити, що заангажована підтримка ним Трампа виявиться контрпродуктивною. Навіть застереження Барака Обами британцям не голосувати за Brexit зараховують до чинників, які зміцнили табір противників ЄС. А європейські праві політики вже намагаються налагодити особисті контакти з Трампом — про це свідчить поява Найджела Фараджа у виборчій кампанії Трампа. Ті політики не представляють основної маси європейських виборців, але можуть зробити корисну справу: не допустити виникнення враження в американських виборців, ніби весь світ обернувся проти них, а отже, щоб вони гуртувалися у відповідь навколо агресивніших позицій Трампа.

Більшість європейських лідерів не сприймають поглядів Трампа на расові питання, імміграцію та іслам, але вони мало про це говоритимуть, усвідомлюючи, що його ідеї знаходять відгук у дедалі більшої кількості їхніх виборців. Тож замість засуджувати його вони, швидше за все, шукатимуть точки дотику. Це буде серйозне випробування для найкращих європейських дипломатів. Але 60 років тому стара політика «стримування» радянської Росії еволюціонувала до розрядки міжнародного напруження. Якщо Європі доведеться миритися з президентством Трампа бодай чотири роки, то зараз вона шукає способів «стримати» його найнебезпечніші наслідки.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.