Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
7 липня, 2016   ▪   Анна Корбут   ▪   Версія для друку

Тонка гра. Про німецьке лідерство

Яким лідером є Німеччина сьогодні між США, Китаєм та Росією? Як її політикум бачить роль своєї країни у світі? На ці запитання Тижня відповідав виконавчий директор Трансатлантичної академії у Вашингтоні Стівен Жабо
Матеріал друкованого видання
№ 26 (450)
від 30 червня, 2016
Тонка гра. Про німецьке лідерство

Про характер німецької потуги. Дипломатична сила Німеччини ґрунтується на економічному, а не військовому потенціалі. Вона випливає зі здатності впливати на інші країни через економічну міць, міжнародну допомогу. Два приклади: Греція та єврозона. І, звісно, санкції проти Росії, де Берлін відіграв провідну роль.

Чи змінюватиметься такий характер потуги ФРН з огляду на нинішні виклики — ключове питання, на яке німці ще не знайшли відповіді. Є певні сигнали стосовно того, що держава може трохи збільшити видатки на оборону, і підтримка такого кроку серед населення дещо зростає. Та все одно вона мала.

Як наслідок — маємо геоекономічну потугу, яка наразилася на конфронтацію з військовим потенціалом Росії. Наразі перша залежить у військовому сенсі від НАТО й США, і не думаю, що ця ситуація дуже зміниться: у німецькому суспільстві є глибоке неприйняття мілітарної сили та інструментів. Крім того, це відібрало б ресурси в економічної політики. Мені здається, що у військовому сенсі Берлін і надалі покладатиметься в разі необхідності на Вашингтон.

Читайте також: Меркель-Штайнмайєр: дует чи какофонія

Чи є в Німеччині консенсус щодо того, яким лідером їй бути? Анґела Меркель сьогодні репрезентує велику частину громадської думки. Вона є осердям німецької позиції: скажімо, у питанні тих-таки санкцій проти Росії. Їй не дуже до вподоби «Північний потік-2». Але, напевне, канцлерка відчуває потребу не заперечувати, щоб зберегти коаліцію з есдеками. Хоча, мабуть, сподівається, що якимсь чином проект заблокує Єврокомісія. Одначе нині Соціал-демократична партія Німеччини починає кампанію до виборів наступного року (парламентські перегони мають відбутися наприкінці літа — до середини осені 2017‑го. — Ред.). На цей момент у них близько 20% голосів, тож вони намагаються вибудувати незалежну від широкої коаліції з ХДС позицію. І тут є Ґергард Шредер, його роль у Газпромі, вплив на СДП та зацікавленість німецького бізнесу в побудові довгострокових ділових відносин із Москвою. Крім того, у партії традиційно вже виробилася культура готовності до співпраці з Росією після Ostpolitik.

Доки Меркель на посаді, політика держави, наприклад щодо санкцій, буде незмінна. Її підтримує німецьке суспільство: хоч і потерпаючи від обмежень, воно відчуває, що важливо не проігнорувати дії Кремля в Україні. Однак, якби нинішній канц­лерці довелося піти передчасно, позиція ФРН мог­ла б змінитися.

Багато німецьких ініціатив викликали різку реакцію решти європейців. Звідси ще одне питання: чи може Європа мати лідера взагалі?

Зберігаються серйозні побоювання, що Німеччина відновить свою рівнонаближеність до США й Росії, особливо якщо інтеграція Європи послаблюватиметься, що дасть Берліну більше незалежності. А особливо коли врахувати факт, що йому в будь-якому випадку треба якось жити з Москвою.

Німеччина і Росія. Росіяни дуже здивувалися єдності Заходу щодо санкцій. Але Владімір Путін, напевне, вважає, що там настане розбрат, грає в довшу гру й сподівається перечекати. Німеччина в питанні цих обмежень була міцною опорою Заходу. Лідер Кремля, мабуть, думає, що позиції Меркель у наступні кілька років похитнуться.

Але протягом останніх півроку найбільшим торговельним партнером ФРН є Сполучені Штати, вона багато інвестує в Америці. Доти не один рік на першому місці за товарооборотом із Німеччиною була Франція. А ще важливішим за Москву для Берліна в цьому аспекті є, мабуть, Пекін. Однак залишається значна енергетична залежність від Кремля. А ще співпраці з Росією в довгостроковій перспективі шукають великі німецькі компанії. Хоча вони були там іще від часів Єкатєріни ІІ, тож у цьому нічого дивного.

Німеччина і США. Уже певний час очевидно, що ФРН стала ключовим партнером Сполучених Штатів у Європі, особливо з огляду на те, що Британія та Франція зайняті своїми проблемами й мало проявляють себе останніми роками в лідерській ролі. Барак Обама чітко сказав, що «брексіт» стане серйозною проблемою для американсько-британських відносин, а отже, Вашингтон іще більше покладатиметься на Берлін. Тобто, швидше за все, ми побачимо зміцнення німецько-американських зв’язків.

Читайте також: Муки лідерства

Водночас увага Америки до Європи дещо зменшувалася, відтак провідні позиції в останній зайняла Німеччина. Найімовірніше, така ситуація триватиме, якщо тільки не станеться ескалації російських дій в Україні чи деінде на континенті. Якщо він буде порівняно стабільний, я не бачу перспективи серйозного повернення США на європейську арену, хоча, на мою думку, це дуже важливо. Цього точно не робитиме Дональд Трамп. Гілларі Клінтон — можливо. Але Вашингтон має купу інших клопотів. Загалом для майбутнього Німеччини те, що буде в Європі, значно важливіше екзистенційно, ніж для Сполучених Штатів.

Німеччина в Європі. Питання в тому, чи візь­­муть на себе німці серйозніші лідерські обов’язки й чи приймуть це європейці: їм не подобається, коли всім верховодить одна країна. Власне, це може породити багато проблем. І тому в ФРН переймалися «брексітом», адже після виходу Лондона з ЄС Берлін фактично залишається на провідних позиціях сам, бо Париж нині дуже слабкий. А німецьке лідерство дратує інші країни ЄС. Це видно й по Україні, й по ситуації з біженцями, єврозоні, домовленості з Туреччиною. Багато німецьких ініціатив викликали різку реакцію решти європейців. Звідси ще одне питання: чи може Європа мати лідера взагалі? Це дуже різношерстий регіон, із різними культурами, національними інтересами. Сьогодні, схоже, варіант його дальшої федералізації втрачає актуальність. Наступне десятиліття буде періодом великої невизначеності для континенту. До речі, тут дуже важливо, щоб вижила та здобула успіх Україна. У протилежному випадку матимемо зовсім іншу, ніж тепер, і дуже небезпечну Європу.

Читайте також: Німецькі медіа про Brexit: великі ризики для ЄС

На сьогодні мене непокоять німецько-польські відносини: вони були вкрай важливим елементом єдності Заходу щодо російської політики впродовж останніх років. Якщо поляки триматимуться більш антинімецького курсу, це серйозно загрожуватиме солідарності в питанні Росії.

Але загалом Німеччина є центральною європейською потугою. Тому їй доведеться вибудовувати з партнерами конструктивний діалог. ФРН може не подобатися те, що відбувається в Польщі або ж Угорщині, але зрештою вона, певно, знайде якийсь спосіб співпраці з ними. Німці просто не можуть отримати вороже настроєну Східну Європу на кордонах. Хоча дійти порозуміння буде непросто.

Тут повертаємося до питання німецького лідерства: якщо Берлін у цій ролі стає надто сильним, нер­вуватися починають не тільки греки, а й поляки, угорці. Тож Німеччині треба вести тонку гру: вибудовувати власне лідерство саме в європейському контексті.

-----------------------------------------------------------

Стівен Жабо — виконавчий директор Трансатлантичної академії, яка слугує майданчиком для досліджень та діалогу між науковцями, політологами, експертами. Був деканом і професором європейських студій у Школі передових міжнародних досліджень Пола Нітце Університету Джонса Гопкінса. Ще раніше — професором в Університеті національної оборони США та президентом відділення Західноєвропейських студій Інституту міжнародної служби в Державному департаменті США. Автор книжки «Німеччина, Росія і розквіт геоекономіки» («Germany, Russia and the Rise of Geo-Economics», 2014), де проаналізовано німецьку політику стосовно Росії, пошук об’єднаною Німеччиною своєї ролі у світі, інтереси порівняно з інтересами США та європейських партнерів. Попередні книжки: «Шляхи розходяться: криза німецько-американських відносин» («Parting Ways: The Crisis in German-American Relations», 2004), «Дипломатія об’єднання Німеччини» («The Diplomacy of German Unification», 1992).




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.