Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 лютого, 2016   ▪   Алла Лазарева   ▪   Версія для друку

Фортеця на семи вітрах

Брак спільної імміграційної політики спонукає країни Євросоюзу вирішувати проблеми зовнішніх кордонів за рецептом лебедя, рака та щуки
Матеріал друкованого видання
№ 6 (430)
від 11 лютого
Фортеця на семи вітрах

Слова залишаються словами, гучні зая­­ви — риторикою, наплив мігрантів — тлом тривожної невизначеності брюссельських чиновників. Кордони ЄС, що не раз за останню чверть століття змінили конфігурацію, помалу перетворюються на тему номер один нескінченних міжнародних зустрічей різних рівнів. Щоправда, результат бюрократичної активності поки що куций. Це переважно констатація ризиків: від можливого виходу з ЄС Великої Британії до ймовірного припинення дії Шенгенської угоди...

Проект спільного прикордонного корпусу, який запропонували ще у 1980-х роках Франсуа Міттеран і Гельмут Коль, з осені відновився в порядку денному європейських самітів. Проте, як і 30 років тому, задум не знаходить одноголосної підтримки країн-членів. Державний кордон для багатьох політиків Європи — надто потужний символ державного суверенітету, щоб його зректися, бодай частково, в ім’я колективної європейської безпеки. Надто виразний маркер для виборця без гарантій швидкої електоральної дії.

В узгодженнях позицій минають дні та місяці. Створення Frontex — агентства з управління зовнішніми кордонами ЄС — гальмують різноманітні лобістські структури. Під час головування в Єврокомісії італійця Романо Проді справа дещо зрушила з місця. Вирішили створити структуру з 500 осіб, які за бажання тієї чи іншої країни мог­ли бути залучені до захисту її кордону. А коли проблема є, але бажання немає? Тоді починається бюрократична тяганина, заплутана й виснажлива, де кожна зацікавлена сторона витягує з каламутної води свою рибку.

Читайте також: Думки про майбутнє

«У листопаді Греція, може, і з помсти за тиск з боку Брюсселя під час валютної кризи не тільки пропустила через свою територію всіх охочих потрапити до Західної Європи, а й забезпечила їх залізничним супроводом до кордону з Македо­нією, — розповів Тижню французький офіцер-прикордонник. — Мовляв, розбирайтеся самі, ці гості не до нас. Frontex тоді спробував відрядити туди 743 європейських прикордонників. Афіни довго не давали згоди, і тільки коли виникла правдива загроза виведення Греції за межі Шенгенської зони, уряд країни погодився розмістити на своєму кордоні європейський загін, але в складі лише 447 осіб. Сталося це тільки під Новий рік».

Чому така непоступливість? Бо прем’єр-мі­ністр Алексіс Ципрас проковтнув, але не пробачив Брюсселю поступки, на які він мусив піти, щоб країна залишилася в єврозоні. Бо нинішня популістська влада в Афінах найбільше прагне подобатися своєму виборцеві. Бо, нарешті, у грецького уряду своя вельми неоднозначна спів­праця з Росією, якій об’єктивно вигідний наплив нових мігрантів до ЄС. Тут також можливі свої домовленості та реверанси. І це лише один приклад.

Запропонований у 1980-х роках проект спільного прикордонного корпусу з осені відновився в порядку денному європейських самітів. Проте, як і тоді, не знаходить одноголосної підтримки країн-членів

Криза мігрантів продемонструвала, з одного боку, наскільки ЄС потребує спільної імміграційної політики, а з другого — наскільки він не готовий провадити таку політику. Різні країни, точніше групи країн, плекають різновекторні інтереси, що походять з історичного досвіду, пріоритетів, політичних традицій кожної з них. Якщо Греція максимально вмиває руки в питаннях, що стосуються кандидатів на притулок, то країни Центральної Європи, передовсім Угорщина, а також Чехія, Словаччина та Польща, чітко заявили про незгоду долучатися до розподілу мігрантів за квотами, як пропонує Європейська комісія.

Західні європейці обурюються. «Ситуація з квотами показує, наскільки в нас із цими державами відмінні цінності, — вважає журналіст із французького видання Libération Жан Катремер. — Полякам, угорцям, чехам не притаманні відкритість і толерантність, характерні для західних демократій». Країнам Східної Європи, що не так давно долучилися до ЄС і НАТО, закидають невдячність та егоїзм, жадібність та жорстокосердість. «Польща — майже моноетнічна держава, переважна частина мешканців якої — практикуючі католики, — намагається пояснити позицію Варшави польський журналіст Марек Зарецький. — У нас немає традиції прийому іммігрантів, як на французькій або британській землі. Людям, які за останні 30 років пережили стільки різких змін і випробувань, необачно було б накинути силовим методом обов’язкову присутність десятків тисяч несхожих на них чужинців, з іншою вірою, ідентичністю, культурою...»

Німеччина, Швеція та Австрія поквапилися виявити найбільшу гостинність до біженців. А, наприклад, Франція поводиться так, ніби чекає, що все закінчиться само собою, лихо мине, проблема зникне. Різні стратегії, різні політичні розрахунки, різні цілі... Відцентрові сили в Євросоюзі стають дедалі потужнішими й колись таки можуть дозріти до стану детонатора, хоча б на рівні Шенгену, на що відверто сподівається Росія. Спільна політика ЄС її ніде не влаштовує. Санкції через анексію Криму, антимонопольне розслідування проти Газпрому, відмова від проекту «Південний потік», перешкоди в побудові нових гілок «Північного потоку»... Хоч би яким слабким був сьогодні Брюссель, бодай якусь противагу Москві він створює.

Читайте також: Чому радикалізується польська молодь

Якщо європейський прикордонний корпус набуде запланованих повноважень, він матиме змогу діяти на території країн навіть усупереч бажанню урядів. Заперечити відправку контингенту змогла б тільки кваліфікована більшість (55% держав, які представляли б 65% населення ЄС). Корпус міг би з’являтися на місці подій у триденний термін. 1,5 тис. прикордонників, €322 млн річного бюджету, власне устаткування, доступ до інформації із супутників... Це проект. Він передбачає також, що Frontex міг би опікуватися відправкою за межі ЄС тих, кому відмовлено в притулку. Поки що з Євросоюзу виїжджає лише 40% тих, кому відмовлено.

Що на заваді? Позиція кількох країн ЄС, котрі не хочуть поступатися частиною контролю над своїми кордонами. Системно критикує «недемократичну та незрозуміло кому підпорядковану структуру» польський міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський. Не схвалюють її й керівники Великої Британії, Данії, Угорщини, Словаччини та Чехії. «Прикордонний корпус ЄС пробуджує в пам’яті недобрі згадки про військовий контингент СРСР, — пояснює Марек Зарецький. — Так, асоціація неправомірна, як усе ірраціо­нальне. Але, як усе підсвідоме, вона працює»...
Натомість Франція та Німеччина на політичному й експертному рівнях просувають тезу, що створення спільного європейського прикордонного корпусу — єдиний шлях зберегти Шенгенську угоду в дії. Суто юридично, щоб проект набрав чинності, достатньо буде кваліфікованої більшості голосів на рівні ЄС. Але залишається важливий політичний аспект, а саме механізм залучення збройного контингенту на території країни, яка не зверталася з проханням про його розташування на своєму кордоні. Більше навіть — держави, яка може виступити із застереженнями. Поки що й за позитивного голосування в Брюсселі практичний бік справи видається вельми непевним.

Читайте також: Cкляна завіса

А якщо голосування в Єврокомісії провалиться? Така перспектива цілком реальна. Нові мури, що будуються на кордонах європейських держав, надзвичайний стан у Франції, небезпека терактів... Багато хто з мешканців ЄС почувається беззахисним, розгубленим, прагне надійно сховатися від непривітного зовнішнього світу. Євросоюз із території комфорту та добробуту поступово перетворюється на «Європу-фортецю», про яку дедалі більше пише західна преса. Якщо усвідомлення спільних небезпек і викликів не підштовх­не європейських політиків до рішучих дій, Шенгену, швидше за все, залишиться зовсім недовго жити.


Матеріали за темою:

Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено