Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
2 березня, 2015   ▪   Майкл Бініон   ▪   Версія для друку

Лідер мимоволі

Через конфлікти Британії з ЄС та певний ізоляціонізм США надії Заходу на мирне врегулювання кризи зосередилися на Анґелі Меркель
Матеріал друкованого видання
№ 8 (380)
від 26 лютого, 2015
Лідер мимоволі

Війна й політична криза в Україні – найбільший виклик європейській безпеці, що постав перед лідерами Заходу після закінчення холодної війни. Дедалі дужче непокоїть таке: якщо нині Захід не покаже своєї єдності й рішучості у відповідь на агресію Росії, зміниться весь баланс сил, і тоді очікуймо нових загроз від Москви іншим країнам Європи.

Але серед західних лідерів не спостерігається особливої згуртованості, як і згоди стосовно дальших дій. Кілька з них, зокре­ма й Барак Обама та прем’єр-міністр Британії Девід Кемерон, виявилися виключеними з переговорного процесу навколо перемир’я на Донбасі; водночас французький президент Франсуа Олланд і (особливо) канцлер Німеччини Анґела Меркель відіграють центральну роль у перемовинах із Владіміром Путіним, керуючи спробами Заходу зупинити розчленування України.

За останні тижні Меркель стала провідною постаттю в урегулюванні української кризи. Попри звинувачення у спробах замирення Путіна, вона давно вже намагається стримати його через перемовини, знову і знову знайти дипломатичне рішення. І справді, фрау Анґела залишилася єдиною серед західних лідерів, хто все ще може розмовляти з господарем Кремля. У неї сильна позиція, і це пояснюється кількома факторами. По-перше, війна на Донбасі позначається на Німеччині сильніше, ніж на будь-якій іншій великій західній державі. Німці мають тісні й важливі економічні зв’язки з Росією, будучи водночас географічно близькими до України. Вони цілком розуміють важливість збереження незалежності всіх колишніх радянських республік, але не хочуть і остаточного розриву відносин із Москвою. Це завдало б ФРН великих збитків через утрату експорту й поставило б під загрозу її енергозабезпечення з огляду на значну залежність від російського газу.

Читайте також: Лондонські мізки не промиваються

По-друге, Меркель виросла в комуністичній НДР, їй знайома ментальність колишніх комуністів і кагебістів за кшталт Путіна. Канцлерка може безпосередньо розмовляти з російським лідером: вона добре володіє російською, а він – німецькою ще з часів роботи офіцером КГБ у Дрездені. Тож їй це легше, ніж будь-кому іншому з провідників Заходу.

По-третє, вона хоч і розуміє його ментальність, але не поділяє поглядів. Меркель – правоцентристка в політиці, вона абсолютно підтримує Північноатлантичний Альянс та його роль. Це викликає куди більше довіри лідерів НАТО до неї, ніж до її міністра закордонних справ, лідера Соціал-демократичної партії Франка-Вальтера Штайнмай­єра, який, схоже, готовий іти на поступки й давати Путіну можливість продовжувати агресивну політику. Меркель вважає, що Захід повинен захищати свої цінності й опиратися російській агресії, і не боїться прямо говорити про це російському керівникові.

У Сполученому Королівстві наближаються парламентські вибори, тож прем’єр Кемерон більше не зосереджується на зовнішній політиці, а намагається покращити власну репутацію в країні

Поки що її намагання вплинути на останнього малоефективні. Раніше вона часто розмовляла з ним по телефону, але на саміті в Австралії їй не вдалося після довгої двогодинної розмови переконати його вивести війська зі Східної України або змусити визнати, що Москва безпосередньо бере участь у цьому конфлікті. Непоступливість і брехня Путіна обурили Меркель. Але вона надзвичайно терплячий політик і завжди прагне продовжувати розмову аж до досягнення мети.

Олланда було запрошено скласти їй компанію в Мінську, щоб додати ваги Заходу на перемовинах і показати, що не лише Німеччина, а й весь Європейський Союз хоче припинення вій­ни в Україні. Загалом Путін не почуває до цього політика особливої шаноби: вважає непопулярного французького президента слабаком без справжнього впливу в країні або серед інших західних союзників. Але Париж усе ще хоче довести до кінця угоду про експорт двох надзвичайно дорогих авіаносців до Росії, і тому Олланд мусив показати, що він намагається домовитись у Мінську про мир. Громадська думка у Франції рішуче підтримує суверенітет і незалежність України, але голос Олланда в Москві важить мало. Проте для нього будь-який зовнішньополітичний успіх був би важливим, щоб відновити свою підупалу репутацію у Франції.

Девіда Кемерона цілком витіснили на маргінес цих перемовин із кількох причин. У Британії непрості відносини з європейськими партнерами, через що вона неохоче бере участь у загальноєвропейських спробах домовитися про мир в Україні. До того ж Лондон не має таких близьких політичних контактів із Москвою, як Париж чи Берлін, а британський уряд так нещадно критикує Путіна, що російський лідер, очевидно, проігнорував би будь-яку пропозицію Кемерона, якби той поїхав із Меркель до Мінська. У Сполученому Королівстві наближаються парламентські вибори, тож Кемерон більше не зосереджується на зовнішній політиці, а намагається покращити власну репутацію в країні, наголошуючи на економічному й соціальному курсі Консервативної партії.

Дуже дивує нездатність Барака Обами взяти ініціативу в свої руки. Багато років Сполучені Штати боронили західні цінності й були головним захисником (військовим і моральним) демократії та прав людини. Але господар Білого дому розчарував світ, виявившись слабким лідером в останні роки як у себе вдома, так і у світі. У США він зіткнувся з повномасштабною опозицією до всіх своїх внутрішніх законодавчих ініціатив з боку войовничої Республіканської партії, яка зараз контролює Конгрес. Це підриває будь-яку його надійність у міжнародних справах, бо закордонні лідери не поважають того, в кому вбачають слабкого політика, не здатного об’єднати власну країну.
Обама, крім того, є ідеологічним противником конфронтації. Як ліберальний американець, що вірить в ефективність переговорів у вирішенні всіх проблем, він відмовився застосовувати військову силу в будь-якому із протистоянь, на котрі наразився Захід. Побудувавши свою репутацію на виведенні американських військ із двох непопулярних конфліктів: в Іраку та Афганістані, він не хоче втягувати США в нову холодну війну з Росією, ба навіть у військову конфронтацію. Упродовж першого президентського терміну він хвалився, що перезавантажив відносини Америки з Росією. І хоч тепер Обама зневажає Путіна й не довіряє йому, він не хоче змарнувати всі раніше досягнуті успіхи в перемовинах про ядерні озброєння.

Читайте також: Росія vs Європа. Чому?

Водночас Вашингтон від нового протистояння з Москвою втратить менше, ніж його союзники. Сполучені Штати не залежать від торгівлі з РФ або енергоносіїв, тож можуть вимагати нових жорстких санкцій проти Москви без шкоди власним інтересам. Громадська думка США вороже сприймає те, що називають російською агресією в Україні, а в Конгресі великий вплив має українсько-аме­ри­канське лобі, як і погляди інших американців східноєвропейського походження, котрі давно з підозрою ставляться до мотивів Росії.

Проблема Обами в тому, що він балансує між двома стільцями. Якщо обстоюватиме жорсткішу позицію та нові санкції проти Москви, це буде неприємно для Меркель і тих, хто вважає, що дипломатії потрібно дати ще один шанс. Окрім того, американський лідер боїться, що відкрита конфронтація з Москвою заважатиме йому домовлятися з Іраном або вести переговори про мир у Сирії. Навіть засудивши вголос російську агресію, він не хоче посилати великий контингент військ США до Європи на підкріплення НАТО, бо знає, що скаже громадська думка в його країні: європейці повинні краще захищати власні інтереси. Квазіізоляціоністську політику Обами широко засуджують американські праві, але вона загалом популярна в суспільстві, втомленому участю у війнах за кордоном.

Проблема для всіх чотирьох лідерів іще й у тому, що суспільство на Заході не вітає збільшення видатків на оборону. Якщо Альянс хоче реально стримати Москву, потрібно зробити значно більше для підсилення особового складу його війська, озброєнь і злагодженості. А Захід знає, що захист України може обійтися дуже дорого у плані не лише нових мілітарних витрат, а й надання Києву постійної фінансової підтримки для порятунку економіки.

Отож є ціла низка причин, чому Захід покладає чимало надій на спроби досягнути на чолі з німецьким канцлером мирної домовленості, яку не зірвуть уже вкотре «повстанці» за сприяння Росії. Але є ризик, що без серйозного наміру Європи й Америки протистояти Кремлю Путін знову гратиме на розбіжностях між тамтешніми лідерами. Керівництво НАТО дедалі більше непокоїть неготовність Заходу до нової, гібридної війни, до якої зараз перейшла Росія, і воно боїться, що невдовзі Москва спробує дестабілізувати інших сусідів, особливо країни Балтії. Тому на плечах Меркель лежить великий тягар.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Можливо, люди в мікрокраїнах Європи поводяться неідеально, але те ж саме можна сказати і про більших сусідів
    27 серпня, The Economist
  • Чим цікаві мислителі Кримського ханства сьогодні
    27 серпня, Михайло Якубович
  • Понад рік тому друзі написали: «Ми придумали, як допомогти! Від нас до вас жінка возить гуманітарку. Брати адресні пакети вона відмовляється, але ми включили тебе в загальний список отримувачів, головне прийти вчасно».
    27 серпня, Яна Вікторова
  • Від самісінького моменту свого створення обидві «республіки» стали Клондайком для численних аферистів, «кидал» та інших любителів легкої наживи, котрі вміють вчасно зорієнтуватись у новітніх віяннях
    27 серпня, Станіслав Васін
  • Незв'язний пакет пропозицій на заспокоєння тривоги з привожу тероризму
    27 серпня, The Economist
  • Чи справдяться колись сподівання нації на прихід нової еліти, яка допоможе їй вирватися із замкненого кола
    26 серпня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено