Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
22 січня, 2015   ▪   Ольга Ворожбит   ▪   Версія для друку

Вперед, бюрократи!

Чиновники найвищого рівня у країнах ЄС мають свої особливості, які більшості українців поки що видавалися б дивиною, а не раціональністю бюрократії
Матеріал друкованого видання
№ 1 (373)
від 15 січня, 2015
Вперед, бюрократи!

За визначенням німецького соціолога та економіста Макса Вебера, бюрократія означає домінування завдяки знанню. Цей раціональний принцип добре зберігається, особливо в старих країнах – членах ЄС. Утім, коли йдеться про найвищі державні посади, як-от крісло в уряді, то критерій відданості та тривалості членства у керівній чи коаліційній партії стає в один ряд зі знанням. Це особливо добре видно в країнах, де керівні партії мають довгу історію, як, наприклад, у Німеччині.

Партійний орієнтир

Віце-канцлер і міністр економіки Німеччини Зіґмар Ґабріель співпрацює зі своєю партією – соціал-демократами – вже більше ніж чверть століття, спершу вступивши до молодіжного об’єднання при політсилі «Соціалістична молодь Німеччини – Соколи». Справжню політичну кар’єру він розпочинав із «маленьких справ» у рідному місті Гослар, займався спершу комунальною політикою. Приклад віце-канцлера типовий для німецьких політиків та урядовців. Якщо проаналізувати нинішній склад уряду Анґели Меркель, то кожен член має великий партійний стаж. Наприклад, так само довго співпрацює зі своєю політсилою – Християнсько-демократичним союзом – і міністр охорони здоров’я Герман Ґрее. Втім, на відміну від звичного нам лікаря за освітою на посаді міністра у цій сфері, він є фаховим юристом та адвокатом. Дещо менший партійний стаж, ніж Ґрее та Ґабріель, має міністр оборони Урсула фон дер Ляйєн. Вона вступила до ХДС вже у зрілому віці, а ще пізніше стала займатися політикою. Як і Ґабріель, свою політичну кар’єру розпочинала з міста, де проживали вона та її сім’я.

Читайте також: Ризькі реалії

Партійний стаж і членство важливі й для відносно нових членів ЄС, як-от Польща. Наприклад, тамтешній міністр оборони Томаш Семоняк спершу належав до «Унії Свободи», частина членів якої і створила 2001 року нинішню керівну партію – «Громадянську платформу». Він був одним із тих, хто приєднався до цієї політсили на початку. Так само одразу ж із «Унії Свободи» до «Громадянської платформи» перейшла й теперішня прем’єрка Ева Копач. Від початку заснування партії її членами є і міністр закордонних справ Ґжеґож Схетина, і міністр внутрішніх справ Тереза Пьотровська. Утім, таких «майже закономірностей», як у випадку з Німеччиною, із тривалим членством у партії в польських урядовців немає. На це багато причин, й одна з них та, що від перших напіввільних виборів після ери комунізму в цій країні минуло 25 років. Відновлений польський парламентаризм ще молодий, хоча бачиться набагато шляхетнішим, ніж український, де можна вступити до партії напередодні найближчої кампанії, а тоді потрапити до парламенту і, якщо пощастить, до уряду. Серед представників тамтешньої виконавчої влади невеликий стаж у партії має міністр охорони здоров’я Бартош Арлукович. Він розпочинав політичну кар’єру як безпартійний, далі був заангажований соціал-демократами й урешті, вже працюючи в канцелярії на той час міністра Дональда Туска, приєднався до своєї теперішньої партії «Громадянська платформа» лише три роки тому.

Бізнес чи політика

В Україні дві останні Адміністрації президента очолюють люди бізнесу з великими статками. Багато заможних чиновників є також у Кабінеті Міністрів. Це загалом не властиво країнам ЄС, де у виконавчій владі перебувають здебільшого професійні бюрократи чи політики, які розпочинали кар’єру найчастіше з дрібної бюрократичної роботи на місцевому рівні. Знову ж таки для парламентських держав із сильними партіями важливе довготривале членство. Наприклад, голова відомства федерального канцлера Петер Альтмайєр вступив до ХДС 1976 року, його попередник Рональд Пофалла – у 1975-му.

Утім, голова канцелярії Броніслава Коморовського Яцек Міхаловський не має партійного членства, хоча, як більшість активних поляків, брав участь у рухові «Солідарність» у 1980-х. Він закінчив факультет психології Варшавського університету, у посткомуністичній Польщі одразу ж потрапив до кола бюрократів, пішовши працювати в канцелярію Сенату. До призначення головою канцелярії президента Польщі був програмним директором Польсько-Американської фундації Свободи, заснованої для підтримки ринкової економіки в Польщі.

Більшість європейських бюрократів найвищого рангу не займалися бізнесом до політичної кар’єри. Дехто з політиків належить до багатих, знат­них сімей, як, наприклад, Урсула фон дер Ляйєн чи Томас де Мезьєр. Перша є нащадком барона Кноопа, її чоловік Гейко фон дер Ляйєн – знатного роду фон дер Ляйєн. Другий є нащадком знатної родини французів-гугенотів, які втек­ли до Німеччини у XVII столітті через релігійні гоніння.

Читайте також: Вайра Віке-Фрейберґа: «Після розпаду СРСР Захід мав надто романтичний погляд на Росію»

Втім, закінчивши політичну кар’єру, а дехто ще й під час, європейські політики найвищого рангу «підробляють» лобізмом, перейшовши в приватні компанії. Так, Рональд Пофалла, припинивши очолювати відомство федерального канцлера, увійшов до ради директорів німецької Deutsche Bahn (перебуває частково у державній, частково у приватній власності), міністр із другого уряду Анґели Меркель Екарт фон Кледен зі ще теплого міністерського крісла перейшов до компанії Daimler. Найвідомішими бюрократами, які змінили свої урядові посади на посади в приватних компаніях, були екс-міністр закордонних справ Йошка Фішер та екс-канцлер Ґергард Шредер. Перший, утім, зробив це з перервою в чотири роки, ставши радником у проекті «Набукко», другий майже одразу перейшов у структури Газпрому. Нині німецькі активісти домагаються, щоб між державною службою та переходом у приватні компанії минав певний час.

Силовий блок без сили

Особливістю більшості європейських країн є те, що силовий блок очолюють не силовики. Наприклад, міністр оборони Польщі Томаш Семоняк працював менеджером на різних посадах переважно у сфері медіа, потім став займатися питаннями оборони. Його попередник Богдан Кліх за освітою лікар і певний час працював за фахом. Німецький міністр внутрішніх справ Томас де Мезьєр хоч і є сином одного з найвпливовіших військових діячів у Німеччині після закінчення Другої світової війни, проте також не є професійним військовим чи представником правоохоронних органів. Доктор права де Мезьєр розпочинав свою кар’єру в мерії Берліна, а в останніх трьох кабінетах Меркель був міністром внутрішніх справ та оборони. Перша жінка на посаді міністра оборони в Німеччині й мати семи дітей Урсула фон дер Лейєн має економічну та медичну освіту і працювала за фахом, доки не стала займатися політикою на місцевому рівні.

Міністр внутрішніх справ Польщі Тереза Пьотровська за освітою історик, розпочинала свою політичну кар’єру з міської ради Бидгоща. Її попередник Бартоломей Сенкевич за освітою також історик. Утім, багато займався безпековими питаннями. Нині міністром оборони Чехії є актор і ре­жисер Мартін Стропницький. Міністр оборони Франції Жан-Ів Ле Дріан також не є кадровим військовим.

Якщо уважно придивитися до урядовців найвищого рівня бодай у двох найчастіше згадуваних вище країнах, то перше, що впадає в очі, – відданість одній політичній ідеї. Міністр насамперед є політиком, відданим філософії своєї партії, ефективним менеджером, освіченою людиною, а от уже фахівці відповідного напряму наповнюють його міністерство. Саме це і робить його діяльність ефективною. Майже кожен політик має досвід на місцевому рівні. Фактично політик чи бюрократ починає свій розвиток з рідного міста чи містечка, долучаючись до урядування ним, або просто не залишається байдужим до того, що відбувається там, де він живе.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено