Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
8 грудня, 2014   ▪   Ольга Ворожбит   ▪   Версія для друку

Генрик Літвін: «Усі основні політсили Польщі мають однаковий підхід до України»

Тиждень розмовляв із послом Республіки Польща в Україні Генриком Літвіном про роль його держави у ЄС, суперечливі сторінки в історії двох народів та успіх польського середнього класу.
Матеріал друкованого видання
№ 49 (369)
від 4 грудня, 2014
Генрик Літвін: «Усі основні політсили Польщі мають однаковий підхід до України»

У. Т.: Ким ви бачите Польщу в нинішньому Євросоюзі: регіональним лідером? Чи, може, час замахнутися на роль одного з локомотивів поряд із Німеччиною та Францією?

– Кажучи про вагу Польщі в ЄС, враховуймо політичні та економічні нюанси. Безперечно, багато значить те, що ми не частина єврозони. Це дуже позначається на деяких справах у царині економічних відносин, адже обмежує наші можливості впливу. Водночас є внутрішні чинники, через які цей процес (інтеграція до зони спільної валюти. – Ред.) не відбувається так швидко, як планували ще п’ять років тому. Щоб Польща ввійшла туди, слід трохи почекати.
Коли йдеться про політичну активність у межах ЄС, то, гадаю, ми спостерігаємо посилення ролі Польщі, й тут дуже багато значить саме справа України. Власне, Польща звертала увагу Європи на важливість України й цього регіону загалом для європейської стабільності та безпеки, а також на значення тут активності Євросоюзу. І це підтверджується. Східне сусідство є дуже потрібною справою і ключовим елементом безпекової системи. Його роль для ЄС посилюється, а відтак зростає і значення Польщі на політичній карті. Ми вважаємо, що наша держава повинна бути серйозним елементом творення європейської політики: особливо коли йдеться про східних сусідів ЄС, але й у загальному вимірі теж. Нам вдається досягнути мети, але це ще не межа наших амбіцій. Регіональний погляд дуже важливий у Євросоюзі. Коли ми кажемо, що хочемо бути активним партнером у регіональній співпраці, це не означає зменшення ваги Польщі, адже така взаємодія дуже істотна для ЄС. Уміння творити регіональні коаліції в різних політичних справах є дуже ефективним методом політики всередині Союзу. Звісно, ми продовжуватимемо й політику вибудовування впливу Польщі як важливої країни у своєму регіоні – Центрально-Східній Європі, але водночас формуватимемо нашу окрему позицію країни і в ЄС, і на світовій арені.

У. Т.: В останні кілька місяців у внутрішній політиці Польщі також було багато подій: обрання Дональда Туска головою Європейської ради, прихід нового уряду, місцеві вибори. Чи не послаблюють такі зміни позиції вашої країни в ЄС?

– За внутрішню ситуацію в Польщі українці можуть бути спокійні. Всі наші основні політсили мають однаковий підхід до України. Це дуже принципова зміна, яка відбулась у державі. Фундаментом нашої закордонної політики є дуже поширене переконання, що стабільність і демократія в Україні є найкращими гарантами безпеки, стабільності й демократії в Польщі. Нам потрібен такий сусід, як незалежна й демократична Україна. І цей підхід не може змінитися з тими чи тими виборами. Це одна з підвалин нашої нової політики після 1989 року, велика зміна в польській політичній думці, яка сталась у 1980-х. Вона окреслилась у щоденному житті на початку незалежності. Я можу про це говорити, бо займався справами України ще в 1980-х роках і спостерігав це велике перетворення. Багато історичних питань у двох країнах мають різні оцінки й трактування, але щодо того, як нам діяти в українських справах сьогодні, не існує жодних сумнівів. Гадаю, можна не турбуватися через зміни в Польщі, якщо вони будуть, бо всі політсили будуватимуть добросусідські відносини з Україною.

Читайте також: Дімітрі Ґвіндадзе: «Україні потрібні ті, хто прикриватиме спину реформаторам»

У. Т.: Остання революція зробила українців більш патріотичними, а це знову актуалізує болючі питання історії двох націй. Як ставляться до цього поляки?

– З’являлися коментарі з побоюваннями щодо того, який ці патріотичні настрої матимуть вплив, чи не призводитимуть до відродження радикального націоналізму. Звісно, варто пам’ятати, що в Польщі слово «націоналізм» читається інакше, ніж в Україні, має трошки інше емоційне й змістове навантаження. У нас часом говорять також про інтегральний націоналізм, тобто такий, який мав місце наприкінці XIX – на початку XX століття. Існували такі побоювання, чи радше перестороги. Мені здається, проєвропейська складова Майдану була така сильна, що ці явища треба сприймати в комплексі. Ми бачимо цей європейський напрям і зміни в ньому, які виникають, бо євроінтеграція є головною метою для сил, котрі були активними на Майдані. Хвиля патріотичних настроїв веде до зміцнення проєвропейського напрямку, а отже, все це має бути в межах стандартів та цінностей ЄС. Тобто класичний інтегральний націоналізм кінця XIX століття не знайде собі перспективи у Євросоюзі. Мені здається, що це також зрозуміло всім в Україні й цілком лягає в русло проєвропейської течії – руху до порозуміння з європейськими націями, знаходження свого місця серед них, а не над ними.

У. Т.: Нині точаться дискусії щодо формування в Україні середнього класу. А як його вдалося відродити після комуністичних часів у Польщі? Завдяки чому він склався і чи є впливовим?

– Думаю, на це в Польщі ніхто не відповість. Наскільки мені відомо, ще не було таких досліджень. Я можу говорити про свої оцінки та враження. Є статистичні дані, котрі дещо нам кажуть, але жодна статистика не пояснює, як це сталося. Передусім полякам вдалося зробити так, щоб найважливішим сектором економіки був малий і середній бізнес. Щодо цього не існує сумніву, бо маємо статистику. На сьогодні, як пам’ятається, це майже 70% ВВП. Більшість людей працює в цьому секторі, тобто близько 95% чи навіть більше всіх одиниць економічної активності в Польщі. Але як цього досягли, – то вже зовсім інше питання. Держава намагалася стимулювати цей процес, але водночас пам’ятаю: ще в 1990-ті й на початку 2000-х років можна було читати коментарі, що ця політика уряду нерезультативна або ж замало активна.

Здається, досить важливий вплив на ситуацію мала структура економіки Польщі останніх років комуністичного режиму.

Читайте також: Похмурі перспективи боргової ями

У ній, коли соціалістична економіка була слабка і практично не встигала забезпечувати нормальне функціонування держави, з’явилася так звана приватна ініціатива – малий бізнес. Його було доволі багато, утім, йому створили дуже некомфортне місце. Але з огляду на непрацездатність соціалістичної економіки існувала велика активність – легальна й нелегальна. Нелегальна в умовах соціалістичних економіки та держави. Велика частина того, що було незаконним у тодішніх умовах, стало цілком звичайною економічною активністю в реаліях нормальної держави. Усі ці люди (що, наприклад, займалися торгівлею, за мірками тієї доби нелегальною, бо не обкладеною жодними податками й зборами) їздили поміж країнами соціалістичної та капіталістичної, як у той час казали, Європи й робили свою справу. І це були досить серйозні масштаби, які дуже сильно впливали на повсякденну економіку Польщі. Думаю, ця велика бізнес-активність громадян наприкінці існування комуністичного режиму вплинула на характер економічної активності в Польщі періоду незалежності. Я сам знаю приклади бізнесу, який розпочинався з поїздок до Туреччини, а після 1989 року досить швидко переключився на регулярну економічну діяльність. Вийшло так, що це був час навчання, який підготував дуже багато успішних польських підприємців. Може, не такого формату, про який читаємо в списку Forbes, але власне такого, який створив потужну систему малого й середнього бізнесу, що сильно впливає на нашу економіку. Він робить її еластичнішою за ринки навколишніх країн.

Читайте також: Гжегож Колодко: Україні не варто занадто сподівався на іноземний капітал

Ми переконалися в цьому 2008-го, в рік кризи, коли польська економіка якось захистилась, ба навіть було зафіксовано зростання ВВП, тоді як усі зазнали втрат. Напевно, так сталося саме завдяки ролі малого й середнього бізнесу. Але це тільки мої оцінки. Я не маю наукових підтверджень, утім, гадаю, що активність поляків у останній період комунізму переросла в цей бізнес-успіх початку нового капіталізму в державі.

У. Т.: Чому середній клас не сформувався належним чином в Україні?

– Насамперед тут вирішальним елементом є структура економіки. У вас постійно домінує велика промисловість, і змін тут не відбулося. Малий та середній бізнес слабкий, тоді як саме він завжди є базою для впливовості середнього класу. Але це не єдиний шлях, і Україна, здається, знаходить інший – через побудову громадянського суспільства та його активність. Хоча якщо подивитися на Майдан, який є її найочевиднішим прикладом, то там значення малого й середнього бізнесу було велике. У межах процесу євроінтеграції умови покращуватимуться. Цей інший шлях – дієвість усіх середовищ суспільства, які забезпечують його інтелектуальне обслуговування, – також джерело сили середнього класу. І воно справляє в Україні дуже непогане враження. А інший елемент фундаменту, малий і середній бізнес, також розвиватиметься.

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Унікальне поєднання низки природних переваг Полтавщини не конвертується в належний рівень життя населення краю
    30 вересня, Олександр Крамар
  • «Суддівське» засідання Верховної Ради перетворилася на політичне шоу, від якого постраждали передусім ініціатори.
    30 вересня, Андрій Голуб
  • Чи відбудеться зміна поколінь на електоральному полі вчорашніх регіоналів
    30 вересня, Денис Казанський
  • Про особливості проекту головного кошторису країни на наступний рік
    30 вересня, Любомир Шавалюк
  • Революцію роблять романтики, а користаються нею негідники — це про нас. Хоча насправді буває по-різному. Навіть радикально протилежно, якщо романтики від самого початку добре знають, чого насправді хочуть. У нашому випадку з цим не склалося. У нас мрії та їх реалізація — речі чомусь не надто взаємопов’язані, відповідно завжди відбувається експромт, потім зрада чи перемога, ну й насамкінець розчарування.
    30 вересня, Роман Малко
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено