Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
14 листопада, 2014   ▪   Анна Корбут   ▪   Версія для друку

Енн Епплбом: Майбутнє України вирішать внутрішні реформи

Тиждень поспілкувався з відомою американсько-польською журналісткою, письменницею та істориком про те, якою є Європа через чверть століття після падіння Берлінського муру й чого чекає від України після виборів
Матеріал друкованого видання
№ 45 (365)
від 6 листопада, 2014
Енн Епплбом: Майбутнє України вирішать внутрішні реформи

У. Т.: Колись Берлінський мур відділяв західну й радянську цивілізації. В останній люди не почувалися надто щасливими, і це проявлялося дедалі активніше, але західні європейці, здавалося, готові були сприймати саме такий статус-кво. Нині Росія оточує себе новим муром і намагається утримати за нею пострадянські країни всупереч їхньому бажанню. І знову чимало європейських політиків і лідерів думок приймають такий стан речей. Чи збереглася стіна, що відділяє тепер уже «буферні» країни навколо РФ від інших у головах? І як українці можуть її ефективно подолати, якщо так?

– Те, що діється зараз, не зовсім спорудження муру. Це рад­­ше розділення Європи на групи країн із різними цінностями і різними уявленнями про державу.
У перше десятиліття після розпаду Радянського Союзу при­­наймні частина російського істеблішменту була зацікавлена в інтеграції в Західну Європу, а не в реконструкції якихось окремих сфер впливу. Потім до вла­­ди прийшла інша група людей. Ни­ні Росією керує кліка, що заради збереження влади, грошей і впливу вбачає перева­­гу для себе у відокремленні Росії від Заходу, намагається підривати західні інституції.
Сьогодні в тому старому сенсі муру немає: люди вільно подорожують, відбувається рух інформації, налагоджуються кон­­­такти. Але лишається чима­­ло неоднозначностей: незрозуміло, що перебуває під контролем Росії, а що ні.
Найважливішим завданням України зараз є самостановлення як функціональної держави. Геополітика, тобто те, яки­­­ми є відносини України з Європою та Росією, зараз менш важлива, ніж реформа українських інституцій. Перш ніж мати змо­­гу обирати власну роль у ній, Україна повинна реформувати­­ся зсередини, відновити суверенітет.  
 
У. Т.: Ці реформи, вочевидь, доведеться контролювати українському суспільству, а це здається ще складнішим завданням за Майдан. У різних частинах світу є різні приклади соціальних рухів за зміни: польській «Солідарності», наприклад, вдалося вивести країну на правильний шлях, тоді як рухи в Індії чи Арабських країнах здебільшого не змогли побороти корупцію, бідність і політичну апатію. Яким ви бачите подальший рух українського громадянського суспільства?

 – Україна не зовсім у такому становищі, як Польща в 1980-х: у вас немає протистояння об’єднаного суспільства репресивному уряду, який керується з іншої країни. З Арабським світом теж схожості немає.
Замість того щоб дивитися на інші моделі, мені здається, що Україна має розбудовуватися на ґрунті того, що в неї добре виходить. Наприклад, у вас виникли численні, потужні й цікаві антикорупційні рухи. Питання в тому, наскільки вони стануть популярними, чи підтримуватимуть їх люди фінансово і чи зможуть впливати на те, як працює влада. В Україні дуже чітко простежується національний запит на зміни в самій державі та управлінні нею. Чи вдасться їм формувати законодавство, змінювати думки та звичну поведінку людей? Побачимо в наступні кілька років.

Читайте також: За крок від фінансової прірви
 
У. Т.: Якою Україна бачиться сьогодні на Заході, особливо у Великій Британії? Перший шок від російської агресії, Майдану минув. Постали нові виклики на кшталт «ІДІЛу». Та й Україна вже деякий час має нову владу, тож Захід, можливо, приглядається до її дій…

 – Щодо України тут бага­­то скепсису, хоча я не впевнена, що українці це знають. Деякі представники українсь­кого істеблішменту діють так, наче мають багато часу. А насправді часу в них дуже мало. У Британії, США та інших країнах Західної Європи серйозно стурбовані тим, чи не повтори­­ть ваша країна помилок 2004 ро­ку. Якщо політики не зможуть сформувати коаліцію, якщо не зможуть провести амбітні реформи, а натомість повернуться до старих практик, підтримка на Заході серйозно ослабне.
Західним урядам із багатьох причин було б дуже зручно підняти руки і сказати: все, забудьте про Україну, вона ніколи не зміниться. Щоб цього не сталося, Україна має втілити в жит­­тя разючі зміни. І дуже оперативно, якщо бажає і далі мати підтримку МВФ та взагалі Європи. Західні уряди розуміли необхідність президентських і парламентських виборів тут. Але тепер вони очікують реальних змін від об’єднаного українського уряду.

У. Т.: На початку кризи Україну активно підтримували Польща, країни Балтії, Швеція, США і Британія. А тепер?

– Не думаю, що ця конфігурація надто змінилася. Але ви не згадали тут ще однієї країни: варто пам’ятати, що переговори з Владіміром Путіним від імені Заходу провадила Анґела Меркель. Без підтримки Німеччини на Росію ніколи не наклали б санкції. Тим часом тамтешня громадська думка щодо України амбівалентна. Було б добре, якби українці активніше намагалися говорити в Німеччині, доносити там свої погляди, з’являтися на телебаченні та доводити власну позицію.

Читайте також: Ерік Райнерт: «Переконайте ЄС, що Україна сьогодні – це як Берлін за часів холодної війни»

 У. Т.: А помітна якась інформаційна активізація України на Заході, особливо з огляду на активну російську пропаганду там?
– Я бачу результати роботи деяких українських ініціатив, зокрема Stop Fake та Українського кризового медіа-центру. Коли Петро Порошенко виступає в західних столицях, його теж часто дуже тепло приймають. Ще було б корисно, якби й українські посли з’явля­­лися на телебаченні в країнах, де вони представляють Україну.   
 
У. Т.: Несприйняття або неправильна інтерпретація ситуації в Україні Заходом – чи не зумовлено це частково тим, що там незрозуміла, невідома українська ідентичність? Раніше з такою проблемою, напевне, стикалися чимало країн «прикордоння», країн на зламі різних цивілізацій, про які ви писали. Як вони долали це? І що може допомогти Україні вибудувати власну чітку ідентичність в очах Заходу сьогодні?  

– Я повторюся: найважливіше для України – мати об’єд­нану владу й об’єднану країну. Україна повинна стати історією успіху. Цього можна досягти, наприклад, завдяки успішній економічній реформі, попри всі «але». Зрештою саме успішна і процвітаюча Україна буде суверенною. Звісно, треба далі писа­­ти власну історію, знімати філь­­ми. Але найперше – збудувати прозору та ефективну Українську державу.  

 


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено