Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
25 жовтня, 2014   ▪   Алла Лазарева   ▪   Версія для друку

Бернар-Анрі Леві: «Доля Європи вирішується сьогодні в Україні»

Французький філософ і письменник Бернар-Анрі Леві належить до особистостей, довкола яких не вщухають пристрасті.
Матеріал друкованого видання
№ 43 (363)
від 23 жовтня, 2014
Бернар-Анрі Леві: «Доля Європи вирішується сьогодні в Україні»

Хтось аплодує, хтось дратується, хтось активно підтримує, а хтось категорично не сприймає. Утім, його п’єсу «Готель «Європа», в якій не раз промовисто згадано Майдан, подивились і нинішній президент Франсуа Олланд, і колишній її лідер, а тепер одна із впливових постатей опозиції Ніколя Саркозі, і прем’єр-міністр Манюель Валльс. Цей спектакль, монолог одного актора, можна трактувати по-різному. Але провідна думка (що сучасна Європа бореться за гідне майбутнє, набуває нових сенсів і відповідає на виклики часу саме в Україні) наштовхує західну публіку на несподівані для неї роздуми та висновки.

Наша розмова з паном Леві про ставлення до України у світі, про війну та зраду, а також про перспективи появи «плану Маршалла» для нашої держави.

У. Т.: Ви відвідували Україну під час Євромайдану. Якими бачите її середньо- та довгострокові перспективи?

– Так, я кілька разів приїздив. І люди, які стояли на Майдані, виявили мені високу повагу, двічі запросивши виступити. Це зворушило мене й зосталося незабутнім враженням. Ви були там творцями Історії. І хоч би що трапилось опісля, такі моменти в житті великих народів назавжди залишаються переламними. Отже, про моє бачення майбутнього… Те, що я зараз скажу, не відкриє вам таємниці. Усе найважливіше, гадаю, залежить від вас. Тобто від великого альянсу, який сформувався на Євромайдані між народом та його елітами і який у певному сенсі символізує Петро Порошенко.

У. Т.: Ви знайомі з Порошенком особисто. Що про нього думаєте?

– Мабуть, це особистість, яка мене найбільше вразила останнім часом. Уперше побачив його на Майдані. Пізніше – в Парижі. Я взяв на себе відповідальність запросити його в розпал електоральної кампанії, коли він офіційно ще не був кандидатом, щоб познайомити, як і Віталія Кличка, із президентом Олландом. Пізніше їздив із ним у два російськомовні міста українського Сходу, вже напередодні виборів, де він виступав на мітингах.

п’єса «Готель «Європа» насправді є криком гніву проти мюнхенського духу, що ожив у ставленні до багатостраждальної, нещасливої України

У. Т.: Стосовно Заходу часто виникає враження, що, навіть коли він на словах підтримує Україну, за фактом економічні інтереси перемагають. Особливо це відчутно в енергетичному секторі. Ви зрозуміли, як із цим боротися? У п’єсі «Готель «Європа», власне, кажете, що Європейський Союз добре навчився захищати червоного тунця в Середземному морі, але зовсім не вміє боронити людей...

– Так, це констатація факту. Але як діяти, не знаю. Хіба що говорити про це знову і знову. Демонструвати європейським народам їхню обмеженість, дріб’язковість, меркантильність... Або ж, наприклад, написати п’єсу «Готель «Європа». Вона насправді є криком гніву проти мюнхенського духу, що ожив у ставленні до багатостраждальної, нещасливої України. Якщо вже я заговорив про незабутні моменти, то згадаю ще один. Той, коли приїхав до Одеси, відчуваючи на собі тіні Ейзенштейна, Пушкіна, Бабеля, щоб прочитати в тамтешньому оперному театрі цю свою п’єсу, в котрій, як вам відомо, стільки України. То було в серпні 2014 року. Я вже знаю, що ніколи того дня не забуду.

У. Т.: Спробуєте показати «Готель «Європа» в Києві?

– Дуже хотів би. Такий проект існує, його заплановано на грудень – до першої річниці Майдану. Втім, наразі немає офіційного підтвердження. Якщо все справди­ть­­ся, буду радий приїхати знову до моїх європейських побратимів із Києва. Цей спектакль для них і про них. П’єсу, дописану під час великої революції на Майдані, я присвятив його героям.

Чиатйте також: Між Будинком профспілок і Придністров’ям

У. Т.: Як ви пояснюєте ефективність російського агітпропу під час війни в Україні, його очевидний вплив на французькі та інші західні еліти?

– Передусім пропаганда працює, бо еліти бояться. Вони завжди відчувають непереборний страх сили. А сила сьогодні – це Путін. Жахлива констатація факту. Пробачте, що кажу так прямо. Але що вдієш? Це правда. Є ще й інші речі. Він має на Заході й, зокрема, у Франції мережу впливу. Доволі привілейовану, яка бачиться найкращим пропагандистом його тез. Це крайні праві: від Марін Ле Пен до дрібних неонацистських угруповань, які є ганьбою моєї країни. Ви знаєте, наскільки впливові ці люди, які виборчі результати в самої Ле Пен і які високі показники вона демонструє сьогодні в соціологічних опитуваннях. Ось і пояснення. Вістря путінської пропаганди в Європі – це екстремісти.

У. Т.: Ви казали одному з наших журналістів, що Україна зраджена тричі: західними політиками, які не надали їй підтримки, західними інтелектуалами, які не пояснили своєму суспільству її проблем, і власне цим суспільством. Чи виправна така ситуація?

– Виправити можна все. Подивіться на справу з вертольотоносцями Mistral. Контракти підписано. Кораблі виготовлено. Російські моряки давно у Франції. Чекають, щоб забрати замовлення. Але знайшлося кілька осіб, які переконали Олланда відкласти поставку. Досягнути результатів реально завжди. Коли хочеш, можеш. Принаймні треба намагатися. Доля Європи вирішується сьогодні в Україні. Борючись за свою країну, ваші співвітчизники змагаються за цілу Європу. Ця боротьба має сенс.

У. Т.: В одному з інтерв’ю ви виступили за створення «плану Маршалла» для України. Думаєте, він має шанси колись з’явитися?

– Це було не інтерв’ю, а симпозіум у Відні, організований українським мільярдером Дмитром Фірташем. Я висловив там цю ідею. Були присутні бізнесмени, банкіри, німецькі й австрійські промисловці, фінансисти з лондонського Сіті. Відтак сказав собі, що другої нагоди запропонувати чіткий, конкретний план, який мої тодішні слухачі могли б зрозуміти й утілити, не буде.

Читайте також: «Укропи» та «правосеки» проти «ватніків» і «сепарів»

У. Т.: А чи спілкувалися про це із президентом Франсуа Олландом?

– Так. Сподіваюся поговорити про «план Маршалла» для України ще й із Крістін Лаґард, головою Міжнародного валютного фонду, бо одна зі складових задуму, який я озвучив у Відні, – це щоб держоблігації, що їх Київ розмістив би на ринках Європи, були гарантовані тричі: Міжнародним валютним фондом, Федеральним резервом США та Європейським центральним банком. Це конкретний задум, котрий можна вже втілювати. Він допоміг би Україні, яку будь-що прагне поставити на коліна Путін.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено