Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
12 вересня, 2014   ▪   Ален Ґіймоль   ▪   Франція   ▪   Версія для друку

Французькі компанії опираються санкціям проти Росії

Великий бізнес Франції інвестував до РФ великі кошти. Нині він констатує збитки через ухвалені ЄС обмеження, але зовсім іти з російського ринку поки що не планує
Матеріал друкованого видання
№ 37 (357)
від 11 вересня, 2014
Французькі компанії опираються санкціям проти Росії

На російських теренах нині працюють 1200 підприємств із Франції, що забезпечує їй місце третього за обсягами інвестора. Деякі з них мали справді амбітні цілі, як-от автомобільний виробник Renault, що придбав спільно з японським партнером Nissan АвтоВАЗ. Реалізація 200 тис. машин за рік забезпечує йому позиції найбільшого зарубіжного вкладника в РФ, що перекриває 8% тамтешнього автомобільного ринку. Ко­ли додати продажі Nissan та АвтоВАЗу, альянс постачає кожне третє авто, куплене сьогодні в Росії. А остання є третім у світі споживачем продукції французького машинобудівного гіганта.

Інші французькі концерни теж зробили масивні інвестиції. Наприклад, мережа Auchan відкрила 80 супермаркетів у Росії, залучивши до роботи 38 тис. найманих працівників. Danone отримує з РФ 11% свого річного обороту: це найважливіший для фірми зарубіжний ринок. Російські активи суттєво впливають на роботу банку Société Générale, що викупив дев’ятий за обсягами в РФ «Росбанк». Залежить від російського ринку й виробник залізничної техніки Alstom, який придбав 25% лідера локомотивної продукції Росії, компанії «Трансмашхолдинг» (ТМХ).

Читайте також: «Містраль» до листопада

Усі ці підприємства повірили в потенціал розвитку Російської Федерації. Багато хто вже відчув наслідки політичних рішень і побоюється за майбутнє. Société Générale щойно оголосив позитивні результати в другому триместрі 2014-го на рівні €16 млн. Але це на 30% менше за тогорічні. Продажі Renault впали на 9%, російський внутрішній автомобільний ринок обвалюється. Та найсерйозніше занепокоєний, мабу­­ть, нафтовий концерн Total. Він увійшов до спільного з Novatek (де 18% теж належить йому) та китайським CNPC проекту з розробки родовищ на Ямалі. Інвестиція становить $27 млрд. Завдя­­ки їй 2020 року Росія мала стати для Total першою зоною виробництва. Утім, цей почин опинився під загрозою, бо санкції можуть заборонити західним банкам його фінансувати.
Впливає на ситуацію і загальне вповільнення російського ринку. Санкції загальмують його ще дужче. Французькі підприємства побоюються ланцюгової реакції в різних галузях, бо поки що незрозуміло, як далеко готова зайти Москва у протистоянні із Заходом. Бізнес, як відомо, найбільше не любить непередбачуваності й ризиків...

Коли йдеться про Росію, то французи постійно вагаються між двома лініями поведінки. Перша підживлюється спогадами про «російські імператорські борги» (гроші, позичені їй перед більшовицькою революцією 1917 року). Комуністи конфіскували всі фон­­ди, і країна надовго зажила слави фінансово небезпечної.

Читайте також: Вони працюють

Друга вималювалася в 1990-х, коли з’явився проект «стратегічного партнерства». ЄС підтримав цей задум, який найбільше просувала Німеччина. Йшлося про створення привілейованих відносин із Кремлем за принципом «нафта в обмін на технології». РФ продавала свою сировину багатим європейським клієнтам, а ті робили інвестиції, щоб допомогти модернізації країни. Схема проіснувала 10 років. Нинішня криза доводить, що вона себе вичерпала.

Федеріка Моґеріні, нова відповідальна за зовнішню політику ЄС, уже проголосила вердикт. «Росія більше не є партнером Європейського Союзу», – заявила вона цими днями.
Попри численні ризики, великий французький бізнес намагається рухатися всупереч ухваленим рішенням, не бажаючи відмовлятися від тривалої присутності в Росії. Дехто вдається до активного опору санкціям. Коли голова Державної думи Сєрґєй Наришкін, якому заборонено в’їзд до ЄС, навідався 1 вересня до Парижа, чимало менеджерів французьких фірм, присутніх у РФ, прибігли на зустріч. Зокрема, керівники Auchan, Total, GDF Suez (великого клієнта Газпрому та інвестора «Північного потоку»)... Очільник Французько-російської торговельної палати Емманюель Кіде, француз, який давно мешкає у Москві, не перестає протестувати проти санкцій, які «беруть підприємства у заручники».

Читайте також: ЄС у ролі приборкувача

Офіційний Париж украй чутливий до питання зайнятості й так само опирається санкціям, бо вони неминуче примножать лави безробітних у країні. Питання робочих місць є провідним контраргументом у справі вертольотоносців Mistral. І все-таки реальність війни в Україні примусила бодай тимчасово зупинити контракт. Схожа ситуація складається й довкола інших санкцій. Франція їх запроваджує силуючи себе, без ентузіазму, погоджуючись на них в останню мить, коли вже справді немає іншого виходу. Будьмо реалістами: ця поведінка не зміниться в найближчі кілька місяців, попри всю її брутальність і егоцентричність.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.