Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
12 вересня, 2014   ▪   Ален Ґіймоль   ▪   Франція   ▪   Версія для друку

Французькі компанії опираються санкціям проти Росії

Великий бізнес Франції інвестував до РФ великі кошти. Нині він констатує збитки через ухвалені ЄС обмеження, але зовсім іти з російського ринку поки що не планує
Матеріал друкованого видання
№ 37 (357)
від 11 вересня, 2014
Французькі компанії опираються санкціям проти Росії

На російських теренах нині працюють 1200 підприємств із Франції, що забезпечує їй місце третього за обсягами інвестора. Деякі з них мали справді амбітні цілі, як-от автомобільний виробник Renault, що придбав спільно з японським партнером Nissan АвтоВАЗ. Реалізація 200 тис. машин за рік забезпечує йому позиції найбільшого зарубіжного вкладника в РФ, що перекриває 8% тамтешнього автомобільного ринку. Ко­ли додати продажі Nissan та АвтоВАЗу, альянс постачає кожне третє авто, куплене сьогодні в Росії. А остання є третім у світі споживачем продукції французького машинобудівного гіганта.

Інші французькі концерни теж зробили масивні інвестиції. Наприклад, мережа Auchan відкрила 80 супермаркетів у Росії, залучивши до роботи 38 тис. найманих працівників. Danone отримує з РФ 11% свого річного обороту: це найважливіший для фірми зарубіжний ринок. Російські активи суттєво впливають на роботу банку Société Générale, що викупив дев’ятий за обсягами в РФ «Росбанк». Залежить від російського ринку й виробник залізничної техніки Alstom, який придбав 25% лідера локомотивної продукції Росії, компанії «Трансмашхолдинг» (ТМХ).

Читайте також: «Містраль» до листопада

Усі ці підприємства повірили в потенціал розвитку Російської Федерації. Багато хто вже відчув наслідки політичних рішень і побоюється за майбутнє. Société Générale щойно оголосив позитивні результати в другому триместрі 2014-го на рівні €16 млн. Але це на 30% менше за тогорічні. Продажі Renault впали на 9%, російський внутрішній автомобільний ринок обвалюється. Та найсерйозніше занепокоєний, мабу­­ть, нафтовий концерн Total. Він увійшов до спільного з Novatek (де 18% теж належить йому) та китайським CNPC проекту з розробки родовищ на Ямалі. Інвестиція становить $27 млрд. Завдя­­ки їй 2020 року Росія мала стати для Total першою зоною виробництва. Утім, цей почин опинився під загрозою, бо санкції можуть заборонити західним банкам його фінансувати.
Впливає на ситуацію і загальне вповільнення російського ринку. Санкції загальмують його ще дужче. Французькі підприємства побоюються ланцюгової реакції в різних галузях, бо поки що незрозуміло, як далеко готова зайти Москва у протистоянні із Заходом. Бізнес, як відомо, найбільше не любить непередбачуваності й ризиків...

Коли йдеться про Росію, то французи постійно вагаються між двома лініями поведінки. Перша підживлюється спогадами про «російські імператорські борги» (гроші, позичені їй перед більшовицькою революцією 1917 року). Комуністи конфіскували всі фон­­ди, і країна надовго зажила слави фінансово небезпечної.

Читайте також: Вони працюють

Друга вималювалася в 1990-х, коли з’явився проект «стратегічного партнерства». ЄС підтримав цей задум, який найбільше просувала Німеччина. Йшлося про створення привілейованих відносин із Кремлем за принципом «нафта в обмін на технології». РФ продавала свою сировину багатим європейським клієнтам, а ті робили інвестиції, щоб допомогти модернізації країни. Схема проіснувала 10 років. Нинішня криза доводить, що вона себе вичерпала.

Федеріка Моґеріні, нова відповідальна за зовнішню політику ЄС, уже проголосила вердикт. «Росія більше не є партнером Європейського Союзу», – заявила вона цими днями.
Попри численні ризики, великий французький бізнес намагається рухатися всупереч ухваленим рішенням, не бажаючи відмовлятися від тривалої присутності в Росії. Дехто вдається до активного опору санкціям. Коли голова Державної думи Сєрґєй Наришкін, якому заборонено в’їзд до ЄС, навідався 1 вересня до Парижа, чимало менеджерів французьких фірм, присутніх у РФ, прибігли на зустріч. Зокрема, керівники Auchan, Total, GDF Suez (великого клієнта Газпрому та інвестора «Північного потоку»)... Очільник Французько-російської торговельної палати Емманюель Кіде, француз, який давно мешкає у Москві, не перестає протестувати проти санкцій, які «беруть підприємства у заручники».

Читайте також: ЄС у ролі приборкувача

Офіційний Париж украй чутливий до питання зайнятості й так само опирається санкціям, бо вони неминуче примножать лави безробітних у країні. Питання робочих місць є провідним контраргументом у справі вертольотоносців Mistral. І все-таки реальність війни в Україні примусила бодай тимчасово зупинити контракт. Схожа ситуація складається й довкола інших санкцій. Франція їх запроваджує силуючи себе, без ентузіазму, погоджуючись на них в останню мить, коли вже справді немає іншого виходу. Будьмо реалістами: ця поведінка не зміниться в найближчі кілька місяців, попри всю її брутальність і егоцентричність.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    4 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено