Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
3 травня, 2014   ▪   Лесь Белей   ▪   Версія для друку

Єжи Стемпєнь: «Децентралізація будить у звичайних громадян відповідальність за свою малу батьківщину»

Після буремних подій Україна дістала черговий шанс докорінно реформувати систему влади, яка показала свою неефективність
Матеріал друкованого видання
№ 17 (337)
від 24 квітня, 2014
Єжи Стемпєнь: «Децентралізація будить у звичайних громадян відповідальність за свою малу батьківщину»

Після буремних подій Україна дістала черговий шанс докорінно реформувати систему влади, яка показала свою неефективність. Посткомуністичний досвід нашої держави не є унікальним, подібний шлях пройшли інші країни колишнього соцтабору, наприклад Польща. Єжи Стемпєнь – людина, яка не тільки боролася з комунізмом, а й активно займалася посттоталітарною трансформацією польської системи влади. Він реформував самоврядування, очолював Конституційний суд. На своїй лекції у Книгарні «Є» політик доводив, що влада має бути не вертикальною, а горизонтальною. З Тижнем він говорив про те, якою теорія бачиться на практиці.  

У. Т.: Чи задоволені ви тим, як відбулася посткомуністична трансформація Польщі?

– І так, і ні. У певних аспектах вдалося зробити багато позитивного, особливо в економіці та самоврядуванні. Ці реформи не були оптимальними, але мали правильний вектор. Наприклад, якщо говорити про реформи економіки, то їх можна було реалізувати краще. Скажімо, прозоріше й ефективніше провести приватизацію. Податкова система в нас розхитана і непослідовна, забагато пільг, які створюють обхідні шляхи для уникнення податків. Нас ще очікує радикальна реформа освіти, бо сьогодні ми не маємо цілісної концепції у цій галузі.

Проводьте реформи якомога швидше. Без зволікання і пошуку ідеального рішення

Сам факт, що є дискусії, коли діти мають піти до школи: у шість чи сім років, це доводить. Шкільною та вищою освітою займаються два окремі міністерства, які не можуть виробити спільну концепцію. Мені не подобається те, у якому напрямі відбувається пенсійна реформа: у 1990-х була спроба запровадження ринкових елементів, однак останнім часом цей вектор не розвивається. Я не схвалюю те, що майже не реформовано польські суди. Конституційний суд працює добре, має сильну позицію. Це незалежна гілка влади з хорошою репутацією в Європі. Адміністративне судочинство також непогано діє, але звичайні суди, на жаль, майже не змінилися. Структура залишилася від попередньої системи. Вона занадто вертикальна, у системі забагато інституцій. А ще не було люстрації суддів. Як наслідок – у ці нібито оновлені суди, які потребують нових вмінь і кваліфікації, прийшло забагато людей зі старої системи – звичайних опортуністів. І, що найгірше, вони виховують молоде покоління за своїми образом і подобою.        

У. Т.: Ви доклалися до децентралізації влади в Польщі. Чому, на вашу думку, вона така важлива?

– Децентралізація будить у звичайних людей відповідальність за свою малу батьківщину, тобто за шматок країни. А з часом у них з’являється відповідальність і за всю країну, формується громадянське суспільство. Окрім того, фінансування на рівні самоврядування стає прозорим. Регіональні спільноти отримують справжнього господаря, який має думати глобально, але діяти локально: стежити за глобальними тенденціями і застосовувати їх у найближчому оточенні. Саме це дає децентралізація. Вона відучує від концепції, за якою центр країни всемогутній, про все знає. За її допомогою відбувається редеїфікація влади: перетворення останньої з органу вимагання на орган відповідальності й творення.

Окрім того, децентралізація змушує щодня відповідати на запитання: чим відрізняється наша спільнота від іншої. Чим ми кращі? Що нам треба зробити? З’являється здорова конкуренція, плекається ідентичність, яка творить локальну культуру. Я вважаю, що кожна людина прагне гідно прожити життя. Але гідне життя неможливе без культури, бо саме вона несе певні цінності, правила та пріоритети, а остання неможлива без місцевої ідентичності, що виокремлює нас у своїй малій і великій батьківщині. Тільки в межах власної культури ми розуміємо коди, які дають змогу жити гідно. І саме це гарантує регіональне самоврядування.

У. Т.: Які проблеми мала Польща під час запровадження децентралізації?

– Проблем було дуже багато. У 1989 році ВВП Польщі був менший, ніж в Україні. Ми стартували з нижчого рівня. Окрім того, хотіли змінити всі місцеві еліти, і ті, хто мав піти, сприйняли це без ентузіазму. Треба було терміново виховувати нових працівників для нових викликів і нових технологій. Це було дуже важко. Але, мабуть, найскладніше виявилося переорієнтувати Польщу на нові засади організації простору. Ми досі не до кінця усвідомлюємо, наскільки важливим є простір. Не тільки публічний, а й узагалі. Наприклад, коли стаємо жертвами природного катаклізму, його наслідки можна ліквідувати за одне-два покоління, але якщо припуститися помилки в організації простору, то це вже нереально виправити.

Як на мене, у ХІІІ столітті наше суспільство відповідальніше ставилося до простору, його планування і використання, ніж тепер. Сьогодні ми будуємо величезні спальні райони на прирічкових територіях у зоні потенційного підтоплення. Це ж абсурд. Гонитва за надприбутками у довготерміновій перспективі може призвести до неабияких втрат, і цим ніхто не переймається. У Польщі відбувається масштабна спекуляція землями. Сьогодні під забудову віддали стільки ділянок, що на них можна розмістити 70 млн людей. А теперішнє населення – це 38 млн із від’ємним приростом. Окрім того, істотним недоліком децентралізації було те, що ніхто не хотів розуміти, що центральна влада має віддати не тільки відповідальність, а й гроші. Тобто на регіональні органи влади перекладають дедалі більше обов’язків і повноважень, але без фінансових доважків. Цього ми не змогли відрегулювати. Не вдалося усунути різницю між потенціалами регіонів. Східні депресивні воєводства дотепер слабо фінансуються. Є механізми вирівнювання доходів, але не все так добре працює, як хотілося б. Як на мене, погано діють місцеві політики, їм часто бракує компетенції. У нас слабка система індивідуальної допомоги. Її контролюють чотири бюрократичні інстанції. Тобто є ще багато роботи, однак, попри всі ці недоліки, система працює…

У. Т.: Які сучасні тенденції польського самоврядування?

– Найновіша тенденція – використання коштів не через ради, а безпосередньо, через так званий громадський бюджет. Я із зацікавленням спостерігаю за цим явищем. Воно може бути додатковим фактором активізації місцевої влади, але такі речі, не виключено, використовуватимуть і для маніпуляцій. Влада сама може підбурювати певні групи населення і давати їм відповідні завдання, які не пройшли б через ради. Тому треба бути обережним. Колись, може, запатентую закон Стемпєня: що більш нераціональною та анахронічною є інституція, то краще її можна використати для персональних вигод. Якщо загал не розуміє, для чого слугує інституція, вона має всі шанси окопатися й захищати власні інтереси. А якщо ще знайти якийсь захист у законодавстві, то й поготів.

У. Т.: За вашими словами, найвище керівництво без ентузіазму сприйняло ініціативу децентралізації, не хотіло ділитися грошима, а якою була реакція знизу, у регіонах?

– Знизу цю ініціативу сприйняли з великим захопленням. Уже на круглому столі 1989 року створювалися громадські комітети, які відчули, що можуть відіграти важливу роль у громадському житті. Спочатку вони готували кандидатів у депутати та сенатори, але, оскільки парламентські вибори відбулися дуже швидко, за два місяці, свою енергію вони спрямували на самоврядування. Тому перша каденція місцевої влади була найкращою, найкреативнішою. Якби в Україні локальні майдани перетворилися на подібні комітети, які орієнтувалися б не на найвищу владу, а на місцеву, було б дуже добре.

У. Т.: Що ви порадили б Україні зі свого досвіду у сфері децентралізації?   

– Проводьте реформи якомога швидше. Без зволікання і пошуку ідеального рішення. Навіть у нинішньої Верховної Ради є всі підстави прийняти необхідні рішення. У Польщі 1989 року парламент мав вельми непевну легітимізацію. Тільки частину депутатів обрали демократично. Але ми вже тоді пішли на потрібні реформи, і це дуже добре, бо якби почекали, то багато чого вже не змогли б зробити. Бачу, що деякі українські політики добре знають, як треба втілювати децентралізаційні реформи, тому хай негайно стають до реалізації задуманого.

Біографічна нота:

Єжи Стемпєнь – польський політик, громадський діяч, науковець. Директор Інституту громадського сектору й суспільної політики Університету Лазарського у Варшаві. Закінчив Варшавський університет (юриспруденція). У 1980-х – активний діяч «Солідарності», учасник круглого столу 1989 року (група з питань місцевого самоврядування). 1989–1993-й – члену сенату, голова Комісії
з територіального самоврядування і державного адміністрування, один із творців реформи місцевого самоврядування. 1999–2008-й – суддя Конституційного суду, 2006–2008-й – голова Конституційного суду.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено