Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 квітня, 2014   ▪   Спілкувався: Богдан Цюпин   ▪   Версія для друку

Джонатан Ейял: «Якби я був у керівництві України, то думав би про членство в НАТО»

Джонатан Ейял, міжнародний директор лондонського Королівського інституту об’єднаних служб (Royal United Services Institute), переконаний, що єдиним способом домогтися безпеки України на майбутнє був би вступ до НАТО
Матеріал друкованого видання
№ 15 (335)
від 10 квітня, 2014
Джонатан Ейял: «Якби я був у керівництві України, то думав би про членство в НАТО»

У. Т.: Найочевиднішим способом зарадити країні, яка зазнала вторг­нення й окупації частини території, була б військова допомога, але цього Україні ніхто навіть не пропонував. Чому?

– Так, допомоги, якої, я припускаю, дехто в Україні бажав би, а саме звільнити Крим від окупантів, ми не бачимо. Вважаю, що в цій справі треба бути дуже серйозними. Адже який сенс брати на себе зобов’язання гаранта безпеки України, якщо ніхто не збирається намірів виконувати його? Зараз немає консенсусу щодо можливої військової допомоги Україні. У більш довготерміновій перспективі ведеться діалог про постачання спорядження для військових, допомогу українським військовим у навчанні, а також про співпрацю в галузі розвідки, щоб військові могли запобігати підривній діяльності, протидіяти провокаторам, які проникли в Україну з Росії. Держсекретар США Джон Керрі на прес-конференції в Парижі 30 березня навмисно згадав провокаторів, котрі діють в Україні, як одну з проблем.

Читайте також: Вийняти голову з піску

У. Т.: Чи така допомога можлива вже зараз?

– Допомоги ще немає, але вона можлива. Від шоку зараз відходять не лише в Україні. Шоковані також багато людей, які відповідають за рішення в Європі та Північній Америці. Очевидно, що дискусії тривають. Не буде великою таємницею сказати, що рішення уряду США постачати українській армії військові харчові набори можна вважати непрямим натяком Росії на те, що окрім них може йтися й про бойове устаткування.

У. Т.: Чи справді Росію можливо налякати натяками?

– Питання не в тому, щоб налякати Росію. Хоча найпевніший спосіб зробити це – заявити про свою готовність долучитися до війни. Натомість інші менш радикальні кроки мають на меті дати РФ зрозуміти, що ціна можливих подальших агресивних кроків щодо України для росіян буде надто висока. При цьому українські військові повинні бути здатні патрулювати й контролювати територію держави, щоб протистояти силі, яка, цілком імовірно, діятиме під виглядом воєнізованих груп, частина яких інспірована Москвою.

Читайте також: Ракетна реінкарнація. Чи потрібно Україні повертати ядерний статус

У. Т.: Захоплення й анексія Криму продемонстрували, що Будапештський меморандум, принципи ООН та інші міжнародні угоди, а також двосторонні договори між Києвом та Москвою не спрацювали. Чи повинна Україна тепер розглядати членство в НАТО як єдиний спосіб гарантувати собі безпеку?

– На мою думку, один із уроків кри­зи – відсутність замінника колективної системи безпеки і колективних гарантій безпеки. Україна таких гарантій не мала ні у вигляді Будапештського меморандуму, ні у вигляді приємних слів, які лунали від деяких західних урядів. Отже, якби я зараз був у керівництві України, то думав би, що єдиний спосіб гарантувати її безпеку на майбутнє – вступ до НАТО. Це єдина логіка, що, як на мене, випливає з цієї трагедії. Парадоксально, але відносини між Росією та Україною мали б стати набагато цивілізованішими, якби остання вступила до Альянсу. Інша справа, чи він зараз погодиться на такий крок і чи готові американці, голос яких є вирішальним у ньому, розглядати таке питання. Але я сказав би, що головний урок з української кризи – немає нічого дієвішого за євроатлантичну систему безпеки.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Літературна спільнота дізналася від «модернізованого» журі Національної премії ім’я лауреату 2017 року
    21 лютого, Олена Кухар
  • Другий рік поспіль роковини розстрілів Небесної сотні перетворюються на неабиякий привід для піару із обов’язковими закликами знову вийти на Майдан, аби звалити «злочинну владу».
    21 лютого, Станіслав Козлюк
  • Міста, як і люди, зазнають тиску стереотипів, тільки от, на відміну від нас, вбирають їх і перетравлюють, не страждаючи. Ми ж вибудовуємо досконалі за структурою й виглядом очікування, щоби потім із розгону вгатитися в них – наче в ідеально чисті скляні двері, яких не видно. Іноді місто, яке обіцяє – чудова принадна проекція, ге? – продуктивну працю, вдалу відпустку чи романтичну подорож, стає місцем найбільшого болю. В'язницею. Містом пам'яті про власне безсилля.
    20 лютого, Юлія Кропив’янська
  • Заявлених тем 53-ї Мюнхенської безпекової конференції було багато. Утім основною стала одна: про що думає американський президент
    20 лютого, Ольга Ворожбит
  • Відсутність чіткої програми дає змогу Емманюелю Макрону подобатися дуже різним категоріям виборців
    20 лютого, Алла Лазарева
  • Бізнес бере курс на корпоративну автократію
    19 лютого, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено