Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 квітня, 2014   ▪   Спілкувався: Богдан Цюпин   ▪   Версія для друку

Джонатан Ейял: «Якби я був у керівництві України, то думав би про членство в НАТО»

Джонатан Ейял, міжнародний директор лондонського Королівського інституту об’єднаних служб (Royal United Services Institute), переконаний, що єдиним способом домогтися безпеки України на майбутнє був би вступ до НАТО
Матеріал друкованого видання
№ 15 (335)
від 10 квітня, 2014
Джонатан Ейял: «Якби я був у керівництві України, то думав би про членство в НАТО»

У. Т.: Найочевиднішим способом зарадити країні, яка зазнала вторг­нення й окупації частини території, була б військова допомога, але цього Україні ніхто навіть не пропонував. Чому?

– Так, допомоги, якої, я припускаю, дехто в Україні бажав би, а саме звільнити Крим від окупантів, ми не бачимо. Вважаю, що в цій справі треба бути дуже серйозними. Адже який сенс брати на себе зобов’язання гаранта безпеки України, якщо ніхто не збирається намірів виконувати його? Зараз немає консенсусу щодо можливої військової допомоги Україні. У більш довготерміновій перспективі ведеться діалог про постачання спорядження для військових, допомогу українським військовим у навчанні, а також про співпрацю в галузі розвідки, щоб військові могли запобігати підривній діяльності, протидіяти провокаторам, які проникли в Україну з Росії. Держсекретар США Джон Керрі на прес-конференції в Парижі 30 березня навмисно згадав провокаторів, котрі діють в Україні, як одну з проблем.

Читайте також: Вийняти голову з піску

У. Т.: Чи така допомога можлива вже зараз?

– Допомоги ще немає, але вона можлива. Від шоку зараз відходять не лише в Україні. Шоковані також багато людей, які відповідають за рішення в Європі та Північній Америці. Очевидно, що дискусії тривають. Не буде великою таємницею сказати, що рішення уряду США постачати українській армії військові харчові набори можна вважати непрямим натяком Росії на те, що окрім них може йтися й про бойове устаткування.

У. Т.: Чи справді Росію можливо налякати натяками?

– Питання не в тому, щоб налякати Росію. Хоча найпевніший спосіб зробити це – заявити про свою готовність долучитися до війни. Натомість інші менш радикальні кроки мають на меті дати РФ зрозуміти, що ціна можливих подальших агресивних кроків щодо України для росіян буде надто висока. При цьому українські військові повинні бути здатні патрулювати й контролювати територію держави, щоб протистояти силі, яка, цілком імовірно, діятиме під виглядом воєнізованих груп, частина яких інспірована Москвою.

Читайте також: Ракетна реінкарнація. Чи потрібно Україні повертати ядерний статус

У. Т.: Захоплення й анексія Криму продемонстрували, що Будапештський меморандум, принципи ООН та інші міжнародні угоди, а також двосторонні договори між Києвом та Москвою не спрацювали. Чи повинна Україна тепер розглядати членство в НАТО як єдиний спосіб гарантувати собі безпеку?

– На мою думку, один із уроків кри­зи – відсутність замінника колективної системи безпеки і колективних гарантій безпеки. Україна таких гарантій не мала ні у вигляді Будапештського меморандуму, ні у вигляді приємних слів, які лунали від деяких західних урядів. Отже, якби я зараз був у керівництві України, то думав би, що єдиний спосіб гарантувати її безпеку на майбутнє – вступ до НАТО. Це єдина логіка, що, як на мене, випливає з цієї трагедії. Парадоксально, але відносини між Росією та Україною мали б стати набагато цивілізованішими, якби остання вступила до Альянсу. Інша справа, чи він зараз погодиться на такий крок і чи готові американці, голос яких є вирішальним у ньому, розглядати таке питання. Але я сказав би, що головний урок з української кризи – немає нічого дієвішого за євроатлантичну систему безпеки.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Корупційні скандали не рідкість і для деяких країн-членів ЄС, особливо, для тих, хто приєднався до спільноти після тривалого перебування в орбіті СРСР.
    10 грудня, Ольга Ворожбит
  • Ліберали намагаються уникнути поразки, підтримуючи протекціонізм і посилення прикордонних режимів
    10 грудня, The Economist
  • Перший російський військовий, якого я побачила, був майже точною копією президента своєї держави. Невисокий, з типовою зовнішністю, усміхнений, але абсолютно холодний до всього, що не стосувалося безпосередньо його. Зовнішність прекрасно підійшла б для розвідника: типовий чоловік між 30 та 40 роками, швидше худорлявий, без виразних ознак ані в рисах обличчя, ані в мові.
    10 грудня, Вікторія Малишева
  • Чому влада зволікає з легалізацією видобутку бурштину
    10 грудня, Денис Казанський
  • Чи зможе Франсуа Фійон подолати Марін Ле Пен?
    9 грудня, The Economist
  • На яких засадах утворилася і функціонує «Воля народу»
    9 грудня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено