Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
15 лютого, 2014   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

«Бессмысленный и беспощадный»

У той час як у Європі ультраправі партії проходять до парламентів, РФ демонструє зворотну тенденцію: організаційний занепад та остаточну маргіналізацію російського правого крила
Матеріал друкованого видання
№ 6 (326)
від 6 лютого, 2014
«Бессмысленный и беспощадный»

Їхній останній герой – Дмітрій Боровиков. Пітерський хлопець, який разом із засудженим нині до довічного ув’яз­нення Алєксєєм Воєводіним продав квартиру, що належала бабусі останнього, купив зброю та пішов вбивати. Потім, під час затримання, вбили його самого.

Такою короткою та безглуздою вийшла його, «героя», боротьба з тим, що турбує сьогодні багатьох мешканців аж ніяк не моноетнічної РФ, – напливом неохочих асимілюватися мігрантів. Проблема справді є. Повстають проти «спіль­­ного проживання» тут не тільки «ідейні» хлоп­­ці, а й стихійні народні маси. Це карельська Кондопога зразка 2006 року: масові заворушення, спричинені вбивством двох місцевих мешкан­­ців групою з шести вихідців із Чечні та Дагестану. Це Бірюльово-2013: перевернуті автівки, погром у торговельному центрі та «штурм» овочебази у відповідь на вбивство вихідцем із Кавказу 24-річного москвича Єґо­­ра Щербакова, який в остан­­ню ніч свого життя просто йшов додому зі своєю дівчиною.

Обурені смертю хлопця москвичі не просто відводили ду­шу. Вони почали самоорганізовуватися, шукаючи ознаки нелегальної міграції. Збираючи адре­­си квартир, які здаються невідомо кому. Звернувши увагу на овочебазу не просто так, а тому, що там працювали саме нелегальні мігранти...

Читайте також: Невидимі радикали. Куди поділися українські скінхеди

«Влада не може впоратися з проблемою міграції, і це вилилося в такий бунт, – визнав перший заступник голови Комітету Державної думи з конституційного законодавства Алєксандр Аґєєв. – Після цих заворушень, вважаю, вона повинна докласти максимум зусиль для виявлення мігрантів. Я вже давно пропоную притягати до кримінальної відповідальності голів управ, якщо на їхній території містяться підпільні цехи з такими приїжджими».

Влада кивнула. І всі розі­йшлися по домівках. Влада – імітувати вирішення проблеми. Гро­­мадяни, яких на бунт підбурили насамперед ультраправі та відомі відповідними поглядами московські футбольні вболівальники, – хтось неспокійно спати, хтось вивчати біографію Дмітрія Боровікова, про якого тут складено чимало пісень.
Утім, точно не намагатися вирішити проблему в межах закону.

Відсторонені від виборів

Націоналісти в Росії на сьогоднішній день фактично відсторонені від виборів. «Єдиним винятком стала партія «Родина», яка була створена до парламентської кампанії-2003 як маніпульований згори проект, але швидко ліквідована Кремлем, тільки-но стало зрозуміло, що вона виходить з-під контролю і дедалі помітнішу роль у ній відіграють радикальні елементи. Уже в 2007 році, до наступних парламентських перегонів, об’єднана партія націоналістів «Великая Россия» навіть не була зареєстрована, хоча певні підстави розраховувати на це в партійців були», – підкреслює Алєксандр Вєрховс­­кій, дослідник російсь­кого ультра­­правого руху, директор інфор­­мацій­­но-аналітич­­ного центру «Со­­ва», до кола інтересів якого входять проблеми ксенофобії.

Саме тиск влади та неможливість діяти у правовому полі стали вирішальними чинниками, що перетворили російський національний рух на хаотичну структуру, основу якої становлять численні дрібні угруповання, орієнтовані виключно на вуличне насильство.

«Сучасний ультраправий рух у РФ характеризується організаційним занепадом. Відносно великі організовані структури охоплюють лише його незначну частину», – розповідає Тижню опозиційний російський політик Ілья Лазарєнко, один із лідерів «На­ционал-демокра­ти­­ческого альянса». За 40 років життя він устиг заснувати «Союз русской молодежи», «Фронт на­ционал-революционного дейст­вия» і «Национальный фронт», випустити кілька чисел забороненої згодом газети «Наш марш» (1992–1993) та часопису «На­род­ный строй» (1994–1996), був не допущений до виборів у Державну думу 1999-го, виступив організатором низки маршів і мітингів за скасування ст. 282 «Про розпалювання ворожнечі та ненависті», так званої російської статті, та акції «Марш російських антикомуністів». Нині сподівається переконати росіян відмовитися від імперського державного проекту, відпустити на волю північнокавказькі республіки та збудувати російську національну дер­­жаву.

Дезорганізація всередині пра­­вого руху, ідеї якого суто теоретично могли б викликати неабиякі симпатії серед етнічно російського населення (перевірити це на виборах у тамтешніх реаліях неможливо, однак соцопитування свідчать про високу підтримку націоналістичних гасел, до того ж саме ультраправі акції на кшталт «Русского марша» ліди­­рують на тлі загального занепаду політичної активності, зазначають експерти), пояснюється, на думку Лазарєнка, як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. «Зовнішній фактор – репресивний тиск із боку держави. Внутрішній – відверта інтелекту­аль­­но-культурна та політична слабкість», – каже політик.  

«Найяскравіший і найчисленніший організований рух ультраправих – ЕПО «Русские», проте навряд чи в нього є перспективи повторити успіх схожих рухів на кшталт «Йоббіка» або ВО «Свобода», – зазначає нацдем. «Русские» – рух із відносно легальною риторикою, коаліція низки організацій, серед яких заборонене судом у 2011 році «Движение против нелегальной иммиграции», наступниця забороненого у 2010-му «Славянского союза» «Славянская сила» Дмітрія Дьомушкіна, «Национал-социалистическая инициатива», організація «Память».

Як окрему гілку легального, «політичного» російського правого руху Алєксандр Вєрховскій виділяє розмаїття російських на­ціонал-демократів. Головна відмінність, на його думку, полягає в тому, що російські нацдеми «протиставляють себе так званим імперцям, тобто прихильникам різних ідеологічно мотивованих версій російського націоналізму (чи то сталіністам, чи православним монархістам, чи нацистам), і наполягають на тому, що єдиний критерій політики – інтереси етнічної російської більшості».

«Хоча в активі націонал-демократів теж вистачає радикальної молоді, ці організації більше орієнтовані на представників середніх верств, – підкреслює дослідник. – Можна припустити, що в них більше шансів на успішне звернення до широких кіл ксенофобсько орієнтованих громадян, ніж у занадто маргінальних «Русских», але поки що ті шанси жодною мірою не реалізовані, й зараз націонал-демок­­рати – це сукупність невеликих, по кілька десятків людей, місцевих груп».

Смерть чи повернення в СРСР

Зовсім в іншій площині – не в площині маргінальності чи площині вибору між «імперією» та мрією про російську національну державу без Кавказу та імперських амбіцій – бачить потенційні причини успіху чи провалу тієї чи іншої сили нацдем Лазарєнко. «Російська влада сприяє маргіналізації взагалі всіх рухів, крім бутафорських, пов’язаних безпосередньо із самою владою, – переконаний він. – Парламенту як законодавчого органу, який реально обирається і який реально функціонує, в РФ не існує. Тому ніяка підтримка електорату – уявна чи справжня – не має значення. У Росії в парламенті не представлений ніхто, окрім вертикалі влади. Остання використовує весь наявний арсенал законних і незаконних методів впливу. Що стосуєть­­ся незалежних опозиційних партій, то їх просто не реєструють, ультраправі тут нічим не відрізняються від будь-якого іншого руху. Формально забороняти вже навіть і нічого – зареєстрованих незалежних політсил просто немає».

Той факт, що деякі європейські праворадикали симпатизують «чесному і рішучому», у деяких питаннях послідовно правому Владіміру Путіну, у правих росіян викликає лише сумну посмішку. Вони Владіміру Владіміровічу не раді. «Більшість європейських правих абсолютно не розуміють російської специфіки. Вони навіть не розуміють, що Росія не є національною державою, бо для них це питання взагалі не існує... – коментує Лазарєнко. – Можна згадати історичний приклад: коли відбувалася «видача в Лієнці», британські офіцери не могли збагнути, чому ті, кого вони видавали, вважали, що кра­­ще смерть, ніж повернення в СРСР. «Це ж ваша батьківщина, а уряд ви там, як повернетеся, можете обрати й інший». Для будь-якої людини, обізнаної з комуністичним режимом, ці слова видадуться злим жартом».


Матеріали за темою:

Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Чи справдяться колись сподівання нації на прихід нової еліти, яка допоможе їй вирватися із замкненого кола
    26 серпня, Роман Малко
  • У переліку головних загроз для України найближчим часом розвідники називають перекидання систем ППО на Донбас та масштабні навчання ЗС РФ на кордонах
    26 серпня, Андрій Голуб
  • Як співіснує удаваний і справжній патріотизм на звільненому Донбасі
    26 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Своєю поведінкою та політичними й діловими зв’язками Дональд Трамп відіграє роль «корисного ідіота» для Владіміра Путіна
    26 серпня, Едвард Лукас
  • Французький погляд на Україну змінюється під впливом внутрішнього українського фактора
    26 серпня, Алла Лазарева
  • 18 вересня в Росії відбудуться вибори депутатів Державної думи. Однак передвиборчого ажіотажу в країні не спостерігається. Скандали, інтриги, війна компроматів — усе це не про російські вибори.
    25 серпня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено