Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
6 грудня, 2012   ▪   Версія для друку

Лекція Джона Лукаса "Як запровадити верховенство права у країні зі слабкою демократичною традицією"

23 листопада 2012 року в київській книгарні «Є» відбулася зустріч з британським філософом Джоном Лукасом. На нашому сайті можна переглянути відеозапис цього заходу, а також ознайомитися з текстом лекції пана Лукаса.
Лекція Джона Лукаса "Як запровадити верховенство права у країні зі слабкою демократичною традицією"

Верховенство права є наріжним каменем хорошої конституції. Звичайне життя стає небезпечним, довіра може похитнутися, підприємництво гальмується, процвітання нищиться, якщо чиновники ліниві, некомпетентні, ненадійні і корумповані.

Я живу з дня на день, сподіваючись, що жоден поліцейський не буде вимагати хабар за те, що він не випише мені штраф за перехід вулиці в несанкціонованому місці. Я ходжу з опущеною головою, щоб часом не з’явився податковий інспектор, який вимагатиме виплатити всі заборговані збори. Я не роблю ремонти на своїй фермі побоюючись, що її відбере губернатор з якогось клану.

Іноземці відмовляються вкладати інвестиції тому, що  розуміють, що вони не знатимуть кому давати хабарі і за що. Без верховенства права суспільство приречене на убогий трайбалізм доісторичних часів.

Останнім часом верховенство права почали часто ототожнювати з демократією. Але це не так. Воно ширше за демократію, але також накладає обмеження на неї. Багато режимів в світовій історії за жодних обставин не можна було назвати демократичними, але вони все ж дотримувались верховенства права. А деякі режими, які могли претендувати на те, щоб називатися демократичними, зневажали верховенство права.

Тоталітарна демократія з нами з часів Французької революції. Уряду, який отримав мандат від населення легко створити Комітет громадської безпеки, який ставитиметься до всіх опонентів як до терористів та відправлятиме їх на гільйотину чи на розстріл.

Звичайно, вибори часто фальсифікують і спотворюють. Але навіть, якщо вибори пройшли чесно, а їх результатом став уряд, котрого підтримує більшість населення, він все ще не має права робити все, що вважає за потрібне або порушувати вимоги верховенства права.

Є дві причини, чому верховенства права треба дотримуватися: одна – з доцільності (практичності), інша – з принципів.

Правителі, звичайно можуть підтримувати своє панування впродовж тривалого часу без співпраці з громадянами. Але завжди є факти та випадки, які окремі особи знають, а правителі не дізнаються доки ці особи їм не скажуть. А вони не скажуть поки не довірятимуть владі і не вважатимуть, що вона поведеться з ними справедливо. Там, де уряд вважають деспотичним та тиранічним, суб’єкти правління будуть приховувати інформацію та можуть розвинути субкультуру, яка матиме свої правила поведінки. У будь-якому випадку уряд буде позбавлений інформації, окремі частини якої мають вирішальне значення для ефективного уряду.

У свистки не свистітимуть, про провал заходів безпеки не повідомлятимуть, і як наслідок у свій час розбиватимуться потяги, вибухатимуть реактори, тонутимуть підводні човни, а уряд буде знесилений від неефективності та некомпетентності.

Читайте також: Півтора «Ура» демократії

Уряди переконані, що їх суб’єкти повинні їм підкорятися. Але це двосторонній аргумент, і думаючи про причини чому ми маємо підкорятися уряду, ми стикаємося з причинами, чому уряд має вжити необхідних заходів, щоб захистити права своїх громадян. Багато аргументів з обох сторін мають наслідком дилему в’язня.

Протагор, Платон і Гоббс вважали, що це характеризує природний стан, і хоча й кожен по-різному, в державі вони вбачали засіб втекти від цього. Нам потрібна суверенна примусова влада, яка б захистила нас від ворогів і виконувала рішення щодо непокірних співгромадян. Але Левіафан також є потенційною загрозою. Він може махнути своєю великою палицею не проти ворогів і зловмисників, а й проти нас. Ми, його вразливі суб’єкти, повинні сформувати лігу - Vindicia contra Tyrannos, щоб забезпечити, щоб палиця не була довшою, ніж вона має бути й використовувалась лише для відповідних цілей.

Переглядаючи аргумент Гоббса з дилеми в’язня ми бачимо, що за загальновизнано сформованих умов потрібна лише маленька палиця. Більшість людей утримається від необмеженого просування власних інтересів, якщо будуть впевнені, що інші здійснюватимуть обмежувальну роль, а зовнішніх ворогів легше побороти за мобілізації всіх громадян, аніж постійною армією. Тому положення в американській Конституції і закріплює право громадян на носіння зброї.

Двосторонній аргумент є аргументом від правосуддя. Аргументи від правосуддя не завжди передбачають, що кожен отримає те, чого він хоче. Часом ми розчаровані несправедливими вироком. Але правосуддя прагне, щоб цей несправедливий вирок базувався на міркуваннях, які на наш погляд можуть бути розумними.

Я можу неохоче сприймати той факт, що мені треба проходити військову службу, платити податки і пристібувати ремінь безпеки, але причини, що ми перебуваємо перед небезпекою вторгнення, на комунальні послуги потрібні гроші і що це в моїх власних інтересах – логічні причини, які я маю прийняти.

Уряд може законно стверджувати, що я повинен коритися йому, але тоді він повинен діяти з причин, переконливість яких я маю визнати. Але це занадто розпливчасто, і не враховує деякі суттєві риси суспільного життя. Хоча багато мислителів вірили в природний закон, який би передбачив, що уряди і суб’єкти повинні робити, вони не визнали важливість угод.

Немає природного права, яке говорило б нам чи повинні ми їздити по лівій стороні дороги як в Британії, чи по правій як в решті світу.

І щодо багатьох інших більш серйозних питань різні суспільства провели різні лінії намагаючись збалансувати конкурентнні міркування. Верховенство права визнає це. Воно не говорить, що в кожному спорі є лише одне правильне рішення, і визнає, що різні юрисдикції можуть винести різні рішення. Що воно вимагає так це, щоб різні шляхи вирішення справ були сформульовані у вигляді законів, а рішення приймалися у відповідності з ними.

Те, що рішення мають прийматися відповідно до закону є чіткою вимогою, але вона все ж залишає місце для суперечок.

Хайєк наводить приклад закону в Німеччині - ретельно вибудуваного в загальних термінах, але неоднозначного і несправедливого у застосуванні. Набагато раніше Арістотель вкінці п’ятої книги «Нікомахової етики» описував труднощі формулювання законів так, щоб покрити всі випадки, які мають бути охоплені. Про цю проблему можна сказати набагато більше, але як це часто буває тут чутливим є негативний підхід.

Ми можемо бути не в змозі точно сказати, що верховенство права вимагає, але ми можемо вказати на окремі речі, з якими воно відмовляється миритися. Воно забороняє прийняття рішень зі страху і пристрасті.

Понтій Пілат підігнувся під загрозою доносу Тіберію, який сходив з розуму, і виніс вирок, який від нього вимагали; а багато губернаторів в Сибіру так само не бажали ризикувати, значючи підозрілість і гнів Сталіна. Судді мають бути незалежними від можновладців, щоб знати, що самі не постраждають, якщо винесуть рішення проти деяких державних протеже, і самі не повинні бути прихильними до жодних позивачів з жодних особистих причин.

Щоб уникнути впливу страху на суддів, у Великій Британії при призначенні їм надають житло і чітко визначену зарплатню, а також не існує без звичайної кар’єрної драбини. Для того, щоб вони не не були прихильні до тієї чи іншої сторони, воно зобов’язані передати справу іншому судді, якщо знають будь-яку зі сторін, або мають інтерес, який може вплинути на їх рішення.

Але якщо йти далі, варто зазначити, що спори повинні вирішуватися шляхом посилання на реальні випадки, а не зі сторонніх причин з боку держави. Немає нічого корумпованого у рішенні, що доцільно, щоб одна людина померла заради народу, але це не поважна причина для засудженні до смертної кари.

Верховенство права вимагає не тільки, щоб рішення не були корумпованими, але щоб вони не приймалися заради державного інтересу. Британці обурені, що громадян екстрадують до США за пред’явленими звинуваченнями за дії, які були зроблені у Великій Британії, і там не є злочином. Немає сумніву, що уряд має підстави вислужитися перед США, але так само як верховенству права суперечить зворотна дія законів, існує суперечність, коли когось видають іноземній юрисдикції за те, що не вважається злочином там, де він це скоїв. І не те, щоб міркування суспільного інтересу не могли ввпливати в закон. Як ми бачили, чоловіків можуть мобілізувати і відправити на смерть на захист держави. Зрада завжди була злочином. Багато законів формулюються для захисту населення.

У лізі суб’єктів проти потенційної тиранії суверена всі допомагають один одному. Правитель не повинен бути в змозі вражати осіб одну за одною. Якщо публічна політика передбачає, що люди мають пожертвувати своїми інтересами, закон має публічно покласти цей тягар на всіх, а не лише на окремих осіб вже в ході застосування закону.

Суддів мало за кількістю, і стало доцільно призначати на посади суддів тільки чесних і шляхетних людей, оскільки внаслідок реформації значна кількість людей перейнялися ідеєю природної незалежності розуму та потужним почуттям єдності. Таким чином після того як суддів звільнили від виконавчого контролю, на них змогли покладатися у справі неупередженого тлумачення і застосування закону, а пізніше у Вікторіанську епоху – щоб забезпечити службу патріотично налаштованих службовців, які незважаючи на свої недоліки, були чесними і непідкупними.

Але Індійській цивільній службі і Колоніальній службі не вдалося достаньо сильно прищепити такі відносини, і в більшості частин колишньої Британської імперії корупція носить ендемічний характер і є однією з основних причин їх бідності і відсталості. Так само сталося і в країнах, які постраждали від жорстоких і тоталітарних режимів, де було небезпечно навіть висунути голову за перила. Там тепер спостерігається брак людей з почуттям громадського обов’язку.

Велике питання там і в інших країнах – як викорінити корупцію і встановити верховенство права за наявних обмежених ресурсів?Найефективніший спосіб позбутися корупції – зробити її логічно неможливою. Логічно неможливо підкупити незалежного підприємця. Я можу дати водопровідникові £50, щоб полагодити заморожені труби, але це не хабар, це – пряма оплата. Урізаючи державу в розмірах ми не тільки звільняємося від Левіафана з великою палицею, а й перетворюємо підкилимні хабарі на надлишковий прибуток.

Звичайно, демонтаж завеликої держави не доходить до політиків: вони люблять показувати, що щось роблять. Тим не менше таке скорочення прияє реформам. Що менше держава бере на себе виконати, тим менше є можливостей для корупційних угод.

Але ми не може позбутися держави взагалі. Нам потрібна поліція і митні чиновники та багато інших адміністративних посадовців, щоб надавати державні послуги, і ми повинні розробити способи боротьби із загальною тенденцією вити своє власне гніздо в ході виконання державних функцій. Ключовим моментом, де ми можемо отримати важелі, щоб почати зміни, є той факт, що, хоча люди занадто готові сприяти корупції в собі, їм не подобається корумпованість інших.

Суспільна думка проти неї, і завжди більшість не схвалюватиме корупцію загалом, хоча і не без винятків. Громадська думка – потужна профілактика, за умови, що вона поінформована. Прозорість поширює інформацію, мале є прозорим, бо в невеликій організації менше простору для приховування, і близькі колеги більш ймовірно побачать, що відбувається. Втім цього не достатньо. Вони можуть побачити, що відбувається і приєднатися до розтрат. Але хитрій корупції потрібен час, щоб розвинутись: Я не можу піти до нового офісу і зразу ж оголосити, що готовий вступити в будь-які тіньові схеми, або ж якщо я це зроблю, то скоріш за все постраждаю від рук того, хто почує мої слова і не розумітиме чому це я маю втекти з незаслуженими цукерками. Якщо я розумний, я повинен бути обачним, а для цього потрібен час. З чого витікає, що корупцію можуть побороти довгострокові зміни.

Якщо чиновники виконують маневри з різними інтервалами, то дружні стосунки, які розвинув чинний посадовець, не стануть зразу ж доступними його наступнику. Спочатку йому треба буде поводитись обережно, оскільки, якщо він розкриє свої плани не тій людині, його продажність виявиться, і він втрапить в неприємності. Пряма і вузька – найбезпечніша стежка. І коли він виявить у кого можна буде безпечно вимагати хабар, настане час рухатися вперед.

Другий засіб – роздвоїти. Якщо урядову перевірку покладають на двох осіб, то обом буде небезпечно брати участь у сумнівних справах, оскільки другий завжди бачитиме, що робить перший, і жоден не зможе зробити нічого, що б не помітив інший. Якщо крім цього один з посадовців буде знайомий з необхідною роботою, а другий – обраний з іншого відділу, то додатковоб перевагою стане те, що критиці піддаватимуться не тільки корумповані дії, а й відомчі практики, що часом може мати наслідком виявлення марнотратства та неефективності.

Третім антисептиком є вимога оголосити про інтерес. Неможливо поширити на всі угоди, з якими мають справу чиновники, вимогу, якій мають відповідати судді, - що вони повинні відійти від справи, якщо мають зв'язок з будь-якою зі сторін угоди, - часто посадовці повинні знати людей, з якими мають справу. Але якщо вони публічно оголосять про свій інтерес, це попередить усіх інших, що він надмірно керує їх діями, і навпаки ставить їх в неправильну позицію, якщо виявляється, що був інтерес, про який вони не заявили.

Подібні заходи допомагають перетворити загальне несхвалення корупції на санкції проти неї. Але вони працюватимуть не завжди. Влада має схильність до корупції, а центральною в політиці є влада. Завжди верхівка здійснюватиме тиск, щоб уникнути правил на користь осіб при владі. Захід так само вразливий до цього як і Схід. Британія і Америка люблять зображати себе прикладом гледстонівської моральності. Але Британія лише відкриває ступінь кумівства, а призначення суддів Верховного суду в США все більше і більше стає справою політики.

Антисептичний ефект необхідності заявити про свій інтерес залежить від того, чи є належна гласніть. Сучасні автократи використовують свою владу, що заблокувати своїм опонентам доступ до медіа. Берлусконі вдалося багато років перебувати при владі, оскільки інформацію про його  злодіяння довели до відома багатьох виборців. Щоб уникнути цього, велика увага приділяється свободі преси. Але в Британії преса скута законами про наклеп і проти критики деяких меншин, в той час як американське конституційне право на свободу слова настільки широке, що проходить все, і нічого не рахується. Останні президентські вибори були затьмарені дезінформацією з обох сторін направленої на те, щоб заплямувати репутацію опонента і як наслідок нічому зі сказаного не вірили.

Ми живемо в нову епоху, епоху інформації, і ми повинні в першу чергу думати про те, як захистити верховенство права в кібер-просторі, де більшість людей, які його заповнюють, готові брехати заради власної вигоди. Політики можуть вчитися у звичайної торгівлі. З покоління в покоління у нас була реклама, а тепер ми оточені веб-сайтами, які розповідають, як вони нас люблять і які хороші речі ми можемо отримати від них в обмін на гроші. Деякі з них правдиві, деякі – ні, і важко зрозуміти з чого почати встановлення стандартів, які б гарантували правдивість.

Ключова точка, де ми можемо знайти острів правдивості – у  дилемі в’язнів між двома людьми, які можуть розпізнати один одного. У будь-якому випадку я можу вас обанути і напустити пилу в очі, але після цього ви точно знатимете, що мені не можна вірити, і відповідно більше мені не довірятимете. Бесіда між двома людьми виявляє ошуканців і встановлює відносини перевіреної довіри. Так було завжди і людей на здійснення тієї чи іншої покупки більше наштовхували поради сусідів, ніж умовляння реклами. Я можу порадитися з друзями-однодумцями в будь-якій точці світу, а не тільки з тими, що живуть географічно близько до мене. Це значно підвищило свободу сказати і почути правду. Не дивно, що тоталітарні тиранії намагаються заборонити доступ в Інтернет. Як тільки встановлюються відносини перевіреної довіри, зразу ж звявляютсья громади довіреної правдивості, які висловлюють свою критику, тому, що вони правдиві, і всі про це знають. Це творить чудеса за щоденних покупок.

Багато років тому я був залучений до руху споживачів і за допомогою журналу Which? створив групу споживачів в Оксфорді. Which? взагалі не розміщував реклам і повністю оплачувався з допомогою підписки і таким чином був демонстративно вільним від прихованого тиску рекламодавців, і його судження були незабаром визнані авторитетними, що мало наслідком значне поліпшення товарів і послуг, які пропонувалися покупцям. Нам треба, щоб те саме сталося в політиці. Однією з ознак нинішньох кризи в Британії є розмивання довіри. «Ніколи не вір нічому, доки цього офіційно не заперечили» - поширене переконання. Дуже цинічне.

 Лінивий скептицизм – поганий скептицизм. Нам потрібно розрізняти, і оскільки на те, щоб ретельно розібратися у питаннях потрібен час, треба створити органи, які б могли належним чином все розглядати і виносити рішення, які ми б поважали. В Британії це могли б робити суди, за умови відповідного реформування законів. Іншим країнам потрібні інші інституції. Часом, коли уряди особливо репресивні, свободу і незалежність можна гарантувати лише з-за кордону, оскільки знову ж таки, доступ до інтернету і таким чином до іноземних сайтів є неприйнятним за тоталітарних режимів.

Правда завдає болю, але часом політики мають товсту шкіру. У Британії журналісти-розслідувачі виявили, що багато членів парламенту шахраювали з грошима, які нібито були їхніми. А багато хто - ні: близько третини були абсолютно чесними, а багато інших дотримувалися букви, якщо й не духу закону. Але лише нещодавно деякі з винних у масових зловживаннях службовим становищем були притягнуті до відповідальності та змушені піти у відставку або відповідати за кримінальними звинуваченнями. 

Навіть якщо створені надійні, незалежні від уряду органи, чиї рішення заслуговують і отримують загальну повагу, як ми можемо їм дати ефективні важелі, щоб наприклад, корумпований політик не міг просто відмахнутися від свого вчинку і діяти як раніше? Це питання практичної політики, і я не маю готової відповіді.

Але корисними можуть бути два пункти. Перше це те, що корумповані режими, просто тому, що вони корумповані, зсередини роздирають внутрішні чвари. Викриття одного корумпованого чиновника може лише дати супернику можливість, на яку він тільки і чекав, - повалити того. Навіть якщо немає жодних засобів справитися зі зловживаннями службовим становищем, викриття може мати наслідком втрату посади. Друга практичнана порада – бути реалістичними щодо того, чого можна досягти. Рух споживачів у Британії не відсіяв усі порушення і оманливу рекламу.

Є багато «сірих зон» в суспільному житті, де чиновники корумповані, некомпетентні чи недбалі. Важливо не перевантажувати систему розгляду скарг. Краще спершу розглянути кілька скандальних випадків, де неможливий жоден захист і кожен буде в шоці від вчинених порушень. Кожного разу, коли корупцію судять, а винні сторони від цього страждають, повідомлення поширюється все далі, і багато інших будуть боятися ризикувати такою ж


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Служба безпеки України викрила начальника штабу російського представництва у Спільному центрі з контролю та координації питань припинення вогню (СЦКК) полковника Володимира Чебана на діях, що суперечать інтересам національної безпеки та Мінським домовленостям. Зокрема, російський військовослужбовець передав заступнику начальника штабу першого армійського корпусу терористичної організації «ДНР» на прізвисько «Якуб» місячні графіки та маршрути польотів безпілотників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ. На підставі цієї інформації бойовики мали змогу приховувати від міжнародних спостерігачів свої вогневі позиції, а також місця дислокації важкого озброєння та техніки. Також полковник Володимир Чебан причетний до фальсифікації російською стороною в СЦКК доказів про нібито порушення Мінських домовленостей українськими військовими. На підставі положень ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» СБУ оголосила громадянину РФ В. Чебану рішення про його примусове повернення в країну походження та заборону в'їзду в Україну строком на п’ять років. Іноземець у супроводі співробітників СБ України прибув до державного кордону на Харківщині та залишив територію нашої держави.
    22 червня,
  • Надруковані на ЗD-принтері автономні маршрутки, які спілкуються з пасажирами: таке американське ноу-хау незабаром може замінити на дорогах світу громіздкі і не завжди зручні автобуси.
    22 червня,
  • Референдум щодо членства Великобританії в Європейському Союзі назвали найважливішою подією за останніх кілька років у житті Союзу. Голосування заплановане на четвер.
    21 червня,
  • У програмі журналістських розслідувань "Наші гроші" — про те, як керівник Державного управління справами Сергій Борзов, не пропрацювавши на своїй посаді і року, отримав квартиру від свого ж управління справами вартістю в 10 мільйонів гривень.
    21 червня,
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено