Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 листопада, 2013   ▪   Олександр Дмитрієв ,   Неллі Вернер   ▪   Версія для друку

Їсти, полювати, пливти

Тиждень пройшов контрастними маршрутами країни, жителі якої почуваються одними з найщасливіших на планеті*
Матеріал друкованого видання
№ 43 (311)
від 24 жовтня, 2013
Їсти, полювати, пливти
авторів

В уяві більшості українців В’єтнам досі постає післявоєнною країною – дикою, необжитою. Але насправді республіка цивілізована і швидко рухається вперед. Скрізь помітні ознаки розвитку: новобудови, хмарочоси, дорогі авто.

Зранку – зарядка, в обід – сон

Ханой – одне з найбільших міст світу, його населення майже 7 млн осіб. Більш ніж тисяча років історії наділили столицю В’єтнаму надзвичайною атмо­сферою. У першій половині минулого століття саме тут була столиця Індокитайського Союзу – французької колонії, до складу якої входили також сусідні Камбоджа й Лаос. На згадку з тих часів, місто прикрашає так званий старий квартал, дуже європейський за своєю архітектурою. Витончені дво-триповерхові будинки, вузенькі торгові вулиці, назви яких свідчать про колишню спеціалізацію: на Мідній були крамниці начиння з відповідного металу, на Капелюшній продавали виключно головні убори... Нині власникам магазинів не треба дотримуватися заданого назвою напряму діяльності, втім, дехто з них це робить, підтримуючи історичний дух міста. Назва Ханой перекладається як «місто поміж озер». Це також не випадково: у межах столиці багато природних водойм, оточених пишними парками. Найвідоміше з них – озеро Поверненого Меча – розділяє адміністративну й торговельну частини сучасного Ханоя. Сюди ж таки прямують тисячі жителів для виконання щоденного ранкового ритуалу.

Дивіться також: Міста-привиди Центральної Азії

День кожного ханойця починається із зарядки. Вже від 5:30 люди дістаються центру міста, щоб зробити власний комплекс вправ або просто потанцювати. Поблизу плеса збирається кількатисячний натовп – від дітей до пенсіонерів. Окрім площі біля озера, тренування відбуваються в парках та скверах. Масове захоплення спортом дає результати: зустріти товстого в’єтнамця практично нереально.

Після зарядки, приблизно від сьомої до восьмої ранку, на тому самому місці триває сніданок. Навколо озера розгортається величезна їдальня: один за одним з’являються пластикові стільці й столики, на яких – традиційний суп фо-бо на м’ясному бульйоні з додаванням локшини, пророслих бобів та зелені. Більшість ханойців снідає саме так, просто неба, не маючи потреби готувати вдома: вуличний фо-бо дешевий і смачний. Ближче до початку робочого дня імпровізовані кафешки зникають, повертаючи запозичений простір крамницям і навіть лакшері-бутикам. Робочий день місцевого «офісного планктону» починається о 9:00 і закінчується о 17:00–18:00, але неодмінно переривається на обідній сон. В офісах є розкладачки, дехто споруджує собі диван зі стільців, інші сплять на столах. В’єтнамці – народ без комплексів. Якщо сієста застала вас у дорозі, будьте готові до того, що водій мототаксі припаркується й захропе просто за кермом.

Лóви на щурів та вугрів

Вогкість і сонце – ознаки дельти Меконгу (найбільшої річки Південно-Східної Азії), широчезної, розлитої на дев’ять рукавів та безліч проток, з’єднаних між собою каналами. Тут-таки стоять на палях будинки селян. Люди можуть рибалити або прати, не виходячи з подвір’я. Щоранку до берегів пристає плавучий ринок. В’єтнамці не тільки торгують, а й живуть на цих човнах цілими родинами: одна невеличка кімната посередині, решта – товар: овочі, фрукти.

Одна з найцікавіших місцевих атракцій – полювання на щурів. Розвідавши, де є на полях нірки, мешканці їх просто викопують, а потім підсмажують на решітці і їдять – звичайне таке барбекю з тушок польових гризунів (не плутати зі смітниковими!). Ще одна екзотична традиція – лови вугрів на рисовому полі. Прадавній метод полягає у використанні бамбукової палиці, порожнину якої з одного кінця закорковано, а на другому залишено отвір, куди має залізти вугор. Змієподібна риба повзе на приманку – невеличку мишу – й потрапляє в пастку.

Узагалі в’єтнамці, як і їхні сусіди-китайці, їдять усе, що літає, окрім літаків, усе, що повзає, окрім танків, і все, що плаває, окрім кораблів. Ми не раз переконались у правдивості цього прислів’я. В дельті є дуже колоритний базар, де продають живих щурів, змій, жаб, гусениць  поруч зі звичайною рибою та морепродуктами. Усе насправді дешево, але торг дуже доречний: місцеві навмисно завищують реальну ціну десь утричі.

Хмарочоси на слонах

Хошимін – бізнес-столиця, величезний мегаполіс. Потрапляючи сюди, відразу дивуєшся кількості мопедів на дорогах: їх набагато більше, ніж автомобілів. Пішохідних переходів майже немає, але перетнути вулицю зовсім не складно: досить зробити крок із бордюру на дорогу, піднявши руку назустріч транспорту. Зважаючи на потік, мопедисти розганяються лише до 30–40 км/год. Побачивши пішохода, вони його просто об’їжджають.

Фасади будівель центральної частини міста, в якій через загазованість розташовані виключно офіси, екстремально вузькі: лише кілька метрів завширшки, а самі будинки можуть простягатися на кількасот метрів углиб. Це пов’язано з вартістю оренди землі: що ближче до проїжджої частини, то дорожче. Величезні офісні хмарочоси ніби вийшли з голлівудського кіно. Варто залізти на дах однієї з таких «башт» (деякі з них обладнані оглядовими майданчиками; ціна задоволення $10) – і Хошимін як на долоні. Поміж багатьох розваг туристам пропонують чи не всі наявні види масажу. Але будьте уважні. Хоча проституція у В’єтнамі заборонена законом, масажні салони й перукарні часто є прихованими борделями. Легко відрізнити, де пропонують звичайні послуги, а де  ні: в сумнівних закладах уже на вході стоять яскраво нафарбовані дівчата в коротеньких спідницях.

Житлові квартали, спальні райони простягаються ближче до околиць міста. У В’єтнамі бідні й багаті мешкають поруч. По один бік паркану можуть стояти елітні новобудови, по другий – житло дешевше й без охорони. Це не єдине поєднання контрастів: мегаполіс буркотить сучасним життям, а в селищах біля Хошиміна місцеві досі практикують полювання на слонів. Щоб спіймати звіра, потрібні троє вершників: один накидає петлю, подібну до тернового вінка, слоненятові на шию, інші двоє оточують тварину й зупиняють, унеможливлюючи спротив. Здобич не вбивають, а приводять до селища, щоб приручити.

Дві тисячі островів

Сапá – міcто на півночі країни в оточенні гірського масиву з надзвичайними краєвидами. Навколо – поселення, де люди досі мешкають племенами. Ці горяни не схожі на решту в’єтнамців: ходять у національному одязі, в кожного племені свій костюм. Здебільшого вирощують рис, тому в Сапа, як і в дельті Меконгу, можна побачити рисові тераси й затоплені поля. Дикунів як таких уже немає. Цивілізація тут у розквіті: побудовані дороги, є електрика й телебачення. Втім, їжу аборигени готують старим способом: у величезному приміщенні з високими стелями просто на підлозі своєї хати розводять вогонь.

Бухта Халонг у північно-східній частині країни справедливо вважається одним із найгарніших місць у світі. Серед морської гладіні розсипані дві тисячі островів, здебільшого вапнякових за походженням. Деякі з них заселені, інші безлюдні. Близько півтори тисячі рибалок та їхніх родин мешкають у чотирьох плавучих селищах поміж скель. Тутешні будинки, школи й магазини стоять на понтонах із пінопласту та бочок. Мандрувати в цих місцях найкраще спеціальними кораблями-готелями впродовж двох-трьох днів, зупиняючись на островах та біля чудернацьких печер у скелях серед води.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено