Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 лютого, 2013   ▪   Олександр Зінченко   ▪   Версія для друку

Четверта зона. Як живе нетуристичний Лондон

Не розчув, що сказав мені той джентльмен. Але він усміхнувся, і я зробив те саме у відповідь.
Матеріал друкованого видання
№ 4 (272)
від 24 січня, 2013
Четверта зона. Як живе нетуристичний Лондон

Був ранок. Парк. Навколо тільки чап­лі, качки та канадські гуси. Раптом із-за рододендронових заростей з’явилася леді середнього віку. «Morning!» – високо заверещала вона, важко потупцювавши повз мене. Із несподіванки я підхопив цю верескливу інтонацію: «Morning!» Звиклі до традицій аборигенів, гуси не відреагували ані порухом шиї, ані сполоханим помахом крила. А я був абсолютно заскочений: Лондон – то майже 9 млн мешканців, його територія – шість Києвів! Я перебував посеред одного з найбільших міст світу і зі мною віталися абсолютно незнайомі люди, немов у карпатському селі.

Залізне павутиння

Мої перші враження від британської столиці були двоповерхові (фото 2). Ну не люблять англійці селитись у висотках. Місто розмазане тонким шаром ген-ген удалечінь на обох берегах Темзи.

Загальнонаціональна акрофобія зумовила те, що Більший Лондон поглинув сотні міст і сіл навколо давнього римського Лондініума. Мури останнього обрамлювали одну квадратну милю. Тепер площа мегаполіса помножилась у 600 разів. Лондон «вибухнув» у середині ХІХ століття, коли навсібіч від Вестмінстера й Сіті розсоталися нитки залізниць.

Так у цьому залізному павутинні опинився Бекенем. Село було засноване казна-коли в середньовіччі. Біля місцевої церкви Св. Георгія досі стоїть дерев’яна брама, яку датують ХІІІ століттям і вважають за найстарішу споруду такого типу в Англії. Читається «Бекенем». Пишеться «Бекенгем». 22 хв міською електричкою від центру Лондона. Четверта зона з шести. Тут мешкають мої друзі – Євген та Марина. І для мене Англія почалася саме звідси. Першого-таки дня я дістав урок: мене вчили відрізняти хороший район від поганого. У доброму обов’язково є мережевий універсальний магазин – Waitrose або Marks&Spenser (останній негайно був перейменований нами на «Маркс енд Енґельс»). На головній вулиці «хайстрит» мають бути банки, крамниці одягу, агенції з нерухомості й кав’ярні. У поганому районі – ломбарди, секонд-хенди, букмекерські контори, дешеві фастфуди й тротуари, де повно недопалків. Бекенем – хороший район, недопалків у ньому не побачиш. І не тільки їх. Наприклад, тут нема злочинності.

Утім, кілька разів у цих місцях я зауважив дещо: плакат, а на ньому сімейка сурикатів. Напис можна перекласти як «дивись навкруги!». А що лисиці й білки в Лондоні – майже свійські тварини, то й справді починаєш дивитися довкола себе з підсвідомим очікуванням побачити ще й цих екзотичних представників фауни. Але той плакатик – частина міської поліцейської програми співпраці із громадою. Нижче звірків – два слова: «Сусідська варта». Тобто агітка закликає пильнувати, чи не лізе до сусідів хтось підозрілий. У країні, де вікна відчиняються назовні (щоб комунальним працівникам було легше їх мити), вхідні двері прозорі, а замки закриваються на один оберт, – усі такі профілактичні заходи видаються досить актуальними. Щоправда, плакати такі принаймні в Бекенемі – річ ритуальна. Коли влітку 2010-го в Лондоні вирували заворушення, здавалося, що саме цей район опиниться у їхніх вогняних кліщах. Але обійшлось! Адже тут немає злочинності.

Місцеві звички

Іще одна прикмета успішного району: садочки перед будинками та машини, припарковані поруч. Що ліпша частина міста то дорожчі автівки й охайніша зелень. Місцевих мешканців величають «середнім класом»: це банкіри, брокери, юристи та «інші поневолювачі трудящого люду». Але є і ті, кого на пострадянських теренах звуть інтелігенцією. Якось мої друзі привіталися із сусідом. «Віолончеліст, грає у Ковент-Гардені», – пояснили мені згодом. Євген своїх сусідів трохи недолюблює: цей район завжди голосує за консерваторів. «І цього не змінити, такий світогляд середовища!» – каже приятель.

Англійці в їхній звичній життєвій стихії – окрема тема. У «Марксі енд Енґельсі» ми стояли в черзі до кас. Поруч відкрилася нова, а ми були просто за парою, що розраховувалася. Раптом ті, хто лишався за нами, оминули нас і пішли вперед. Марині не те щоб відібрало мову, але вона видавалася дещо здивованою: «Вперше бачу, аби тут хтось так поводився! Мабуть, не англійці». Зазвичай у таких ситуаціях англієць звернеться до людини, що стоїть попереду із запитанням: «Ви помітили, відкрилась ота каса?» А якщо раптом хтось улізе без черги, то всі змовчать, але поводитимуться так, ніби від нього смердить, аж очі дере: відвертатимуться від «порушника» й незадоволено прицмокуватимуть.

Відомий британський антрополог Кейт Фокс у книжці «Споглядаючи англійців» стверджувала, що її співвітчизник створює чергу навіть один-однісінький. Якщо континентальний європеєць опиниться на автобусній зупинці самотою, він ходитиме туди-сюди, натомість житель Туманного Альбіону стоятиме під дорожнім знаком, немов королівський гвардієць на варті, й «створюватиме чергу». Навіть у безладі переповненого пабу вам наллють вашу гальбу тільки в тому порядку, як ви підійдете до шинквасу, і аж ніяк не раніше, ніж попередникові! Бо тільки так – справедливо.

Англійці взагалі не бояться холоду. Наприклад, на вулиці +3°С, а всі (й діти, й дорослі) бігають там у трусах та футболках. Спочатку дивитися моторошно. Потім звикаєш. Кількість дівчат і жінок у сукнях та з голими ногами в морози – поза всіляким розумінням. У старих будинках – одинарні шибки, але опалення господарі вмикають лише коли перебувають удома. Щоправда, морозостійкими є не тільки британці, а й місцева флора. У грудні в парках усе цвіте: примули, магнолії.

Гуси, білки та папуги

Келсі-парк (фото 3), у якому зі мною стався комунікаційний шок, підкинув того ранку ще кілька цікавинок антропологічного ґатунку. Один із найпоширеніших англійських звичаїв – писати застережні фрази. На місточку поміж зелених насаджень – оголошення: «Не годуйте канадських гусей! Вони гидять!» Звісно, якщо вчитуватись у подробиці, описані дрібнішим шрифтом, розумієш доцільність заклику, бо йдеться про те, що ці пернаті пригнічують популяцію місцевих видів та ще й страшенно забруднюють ставки. Але здалеку, коли видно тільки перший, найбільший рядок, оголошення дещо дивує. Однак поруч на стовпчику висить іще одне зі стрілочками праворуч і ліворуч. Перше: DOGS. Друге: NO DOGS. І ніби все зрозуміло. А попри те, викликає посмішку.

На лавочках тут інші таблички – меморіальні: людина помирає і на пам’ять про неї в улюбленому куточку парку ставлять лавочку.

Білки тут сірої масті й нахабні неймовірно. Коли бачать дитину з печивом, вдаються до бандитизму: один стрибок – і маля починає верещати, а печиво розлітається навсібіч (що і треба пухнастим грабіжникам). Сюжет для Гічкока. Але всі білки країни є власністю Її Величності, перебувають під охороною закону, і тому забули будь-який острах. Бездомних собак у Лондоні немає. Цю екологічну нішу займають лисиці. Одна мешкає в садочку моїх друзів. Іще одна прикмета Бекенема – папуги. Якщо зранку вони дуже галасують, то добре: день буде ясним! Зелені рожеводзьобі папуги створили в Лондоні та околицях популяцію в кількадесят тисяч і... витіснили горобців.

І Келсі-парк, і сусідній Бекенем-плейс-парк – то колишні маєтки заможних англійців. Досить заглибитися на кількасот метрів – і знову засумніваєшся, чи ти все ще в місті? Бекенем-плейс-парком сьогодні користується гольф-клуб. Причому публічний: ти можеш прийти сюди зі своїми ключками і грати абсолютно безкоштовно. Трава тутешніх газонів стала для мене ще одним випробуванням: вона мала вигляд килима. Я не повірив очам і нахилився: на дотик це теж було як витвір ткацтва!  І тієї ж таки миті почув голосний вигук іздалеку: «Get out!» («Забирайся!»). Я навіть не образився, настільки це звучало не по-англійськи! «Він про тебе попіклувався, – пояснив мені Євген, – ця країна схиблена на здоров’ї та безпеці! Той працівник гольф-клубу просто хотів тебе застерегти: а раптом ти м’ячиком по голові дістанеш!»

Таким є життя в нетуристичному Лондоні: із церковними брамами часів Едуарда Довгоногого, пабами ХVII століття, вікторіанськими парками й прапором Св. Георгія, що неодмінно майорітиме над усім тим (фото1).


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Можливо, люди в мікрокраїнах Європи поводяться неідеально, але те ж саме можна сказати і про більших сусідів
    27 серпня, The Economist
  • Чим цікаві мислителі Кримського ханства сьогодні
    27 серпня, Михайло Якубович
  • Понад рік тому друзі написали: «Ми придумали, як допомогти! Від нас до вас жінка возить гуманітарку. Брати адресні пакети вона відмовляється, але ми включили тебе в загальний список отримувачів, головне прийти вчасно».
    27 серпня, Яна Вікторова
  • Від самісінького моменту свого створення обидві «республіки» стали Клондайком для численних аферистів, «кидал» та інших любителів легкої наживи, котрі вміють вчасно зорієнтуватись у новітніх віяннях
    27 серпня, Станіслав Васін
  • Незв'язний пакет пропозицій на заспокоєння тривоги з привожу тероризму
    27 серпня, The Economist
  • Чи справдяться колись сподівання нації на прихід нової еліти, яка допоможе їй вирватися із замкненого кола
    26 серпня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено