Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
5 серпня, 2012   ▪   Вадим Куликов   ▪   Версія для друку

Пісні Дністровського каньйону. Ця дивовижна місцина як магніт притягує талановитих людей

Дністровський каньйон, що простягає свої зміїсті закрути на 250 км уздовж межі чотирьох областей, здавна вважають одним із найкрасивіших місць нашої країни
Матеріал друкованого видання
№ 30 (247)
від 26 липня, 2012
Пісні Дністровського каньйону. Ця дивовижна місцина як магніт притягує талановитих людей

2008 року інтернет-користувачі, організувавши опитування, присвячене головним природним чудесам України, назвали його серед семи головних у списку. Лівий бік каньйону належить до Тернопільщини та Хмельниччини, правий – до Івано-Франківщини та Буковини. У цих краях 26 населених пунктів, де відбувалися дослідження спадщини трипільців. За наших днів культура регіону розвивається завдяки місцевим жителям, па­­м’яті про предків та багатьом активним талановитим людям, які на практиці реалізовують різні ідеї щодо поліпшення українського суспільства.

Окрім водоспадів, безлічі джерел із кристально чистою водою, різноманітності соснових та мішаних лісів, мальовничих ландшафтів, сюди приваблює ще і м’який клімат. Зими тут малосніжні, весна починається трохи раніше, ніж у Прикарпатті, а літо ніколи не буває занадто спекотним. Біля села Хмелевá до 1940-х років у тіні пагорбів розросталися виноградники. Якісний продукт місцевих винокурень вивозили до багатьох міст тогочасної Польщі. Ті насадження знищила радянська влада, одначе селекціонерська слава Хмелевої не зникає і сьогодні, бо ж саме тут уже п’ять років діє розсадник рідкісних сортів дерев. Цей дендрарій став частиною великого проекту, найменованого просто за назвою села, в якому, здається, зупинився час, де орють кіньми, а молотять ціпами. Головна мета задуму – перетворити цю місцевість на територію успіху, де кожен житель чи турист ставитиметься до землі та її ресурсів із повагою.

Кількома останніми роками Хмелева зробилась улюбленим місцем для деяких письменників, музикантів та інших митців, яких зачаровують не лише пейзажі, а й тутешні легенди. Місцеві жителі розповідають, що на водному плесі нерідко можна застати закоханих, які живуть по різні боки річки, але зустрічаються вечорами, допливши в човнах до її середини. А народна етимологія самої назви «Дністер» відсилає до легенди про сло­­в’ян­­ське плем’я, яке оселилося поруч. Його календарем були відмітини на берегах, які одного разу під час повені знищила вода. На запитання: «Хто дні стер?» – відказували: «Бурхлива річка». Відтоді в неї нове ім’я, хоча течія, як і раніше, сильна.

Серед музикантів, які підтримують план розвитку Хмелевої, уже давно присутній Сашко Положинський. Раз по раз він на­­віду­­ється сюди по натхнення або ж для підтримки молодіжних таборів, що збираються неподалік. Навесні 2011-го це село надихало одну дуже цікаву співдружність українських та білоруських артистів. Той союз музичної інтелігенції склався із представників гурту «ДахаБраха» та інструментального тріо Port Mone, які з Мінська приїхали в загублений український світ, киплячий від весняних трелей птахів і буйного цвіту дерев на тлі червоних скель. Практично незнайомі між собою митці почали репетиції спільної програми, в якій пізніше слухачі впізнавали відгомони класичного мінімалізму, вкрадливого пост-року, святкових співів південних слов’ян та ефіопського джазу. Драматизм пісень «ДахаБрахи», побудованих на основі фольклору, а також багатоголоссі учасниць групи, й атмосферні музичні полотна Port Mone, поєднуючись, підживлювали одне одного.

На результати цього музичного експерименту, поза сумнівом, вплинула атмосфера Хмелевої, в котрій дорослого населення налічується близько 150 осіб. Жителі села ніколи не переводили стрілок на літній час і завжди спілкувались особливим покутським діалектом. Так, вони часто використовують «сі» замість «ся» (готувавсі, шанував­­сі) й по-своєму чергують «е» – «і» (добре–добрі). А ще місцеві жителі дуже пишаються своєю церквою, зведеною півтора століття тому. Будували її 14 довгих років, викочуючи на високий пагорб річкове каміння. Висота шпиля – 24 м, що для сільського храму аж ніяк не мало.

Спільна праця «ДахаБрахи» й Port Mone заслужила чимало овацій на концертах, а також помітну увагу з боку преси, запрошення від фестивалю «Арт-Поле» й кількох фестів Білорусі та Польщі. Саме в студіях західного сусіда музиканти записали свої нові твори, щоб видати в Україні альбом, який було названо «Хмелева Project». Інакше й бути не могло.

Традиційні пісні, співані над Дністром упродовж століть, які дійшли до нас, зберігає ансамбль «Перемітка», літні учасниці яко­­го мешкають неподалік, у селі Лука. Вони виконують колядки, щедрівки, обрядові пісні й можуть розповісти про те, що колись весілля на Покутті святкували три дні, а на четвертий нареченій на голову пов’язували перемітку, з якою вона вже перетворювалася на заміжню жінку. Виконавиці з колективу до сьогодні бережуть ці головні убори й саме в них виходять на сцену. Секрети деяких традицій ансамбль розкрив у 2011-му на фестивалі «Арт-поле», що віднедавна обжився поруч із Лукою, в селі Уніж.

У липні 2012-го Дністровський каньйон також не обійшовся без пісень цього дійства, що зібрало небайдужу молодь на лоні природи для участі у створенні живої спільноти любителів народних традицій та етнічної музики. Цього року поміж інших на фесті виступили такі популярні гурти, як «Бурдон» зі Львова, «Перкалаба» й «Коралі» з Івано-Фран­­ківська, а також польська ватага Mitch & Mitch, чеський духовий проект Deši та зірка течії world music із Британії Trans­­global Underground.

Дістатися до Унежа не так просто, дороги перебувають у жахливому стані, але їх нестача виявилась однією з причин того, що цей загублений світ зберіг своє природне багатство. Місцеві жителі розповідають також про рукотворні чудеса Наддністрян­­щи­­ни, печерні храми й старовинні монастирі, облаштовані в підземеллях каньйону. Відомо, що один із них, кам’яний грот «Скеля монахів», розміщений біля села Литячі, на лівому березі річки. Поставив­­ши собі за мету відшукати його чи просто вирушивши в дорогу вздовж мальовничих закрутів Дністра, напевне, кожен мандрівник знайде свою власну пісню.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено