Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
26 травня, 2012   ▪   Світлана Кравченко   ▪   Версія для друку

Український Париж

Кожен український турист, який відвідує французьку столицю, обов’язково хоче піднятися на Ейфелеву вежу, побачити Лувр, Люксембурзький сад, музеї д’Орсе, Клюні…. Утім, Париж приховує чимало місць, пов’язаних із нашою країною
Матеріал друкованого видання
№ 21 (238)
від 24 травня, 2012
Український Париж

Безумовно, українські міс­­ця Парижа починаються з бібліотеки – найдавнішого і найбільш знаного у світі (особливо в колах інтелігенції) осередку українськості у французькій столиці. Бібліотека імені Симона Петлюри міститься (займає другий поверх) у скромному й зовні непримітному будинку на вулиці Палестін (rue de Palestine) на сході міста.

З моменту заснування – 1929 року – вона залишається центром політичного та культурного життя українців на французькій землі. Сюди звертаються французи в пошуках своїх предків – вихідців з України, приходять українці, які мешкають у Франції, приїжджають вчені для наукових студій. Біб­­ліо­­теку заснували сподвижники Петлюри після його смерті. Під час Другої світової її надзвичайно цінну колекцію, зібрану в міжвоєнний період, вивезли нацисти, частина згодом опинилася в Москві. Незважаючи на тривалі переговори, з Росії нічого повернути не вдалося.

Нині фонди бібліотеки – це періодичні видання, книжки, рукописи, зібрані вже після Другої світової зусиллями багатьох людей. Оскільки заснована вона була як пам’ятник Головному отаману армії УНР, тут діє постійна виставка творів Симона Петлюри, виданих у різний час різними мовами.

Мабуть, бібліотека не могла б існувати, якби не діяльність двох українок: нинішнього директора Ярослави Йосипишин та її помічниці Дарії Мельникович. Завдяки їм вона діє, постійно поповнюється і розвивається, підтримує контакти з нау­­ковцями, громадськими та культурними діячами України, Франції та інших країн.

Пані Ярослава – донька соратника Симона Петлюри, офіцера армії УНР Петра Йосипишина, який у минулому очолював бібліотеку й доклав неймовірних зусиль для її повоєнного відновлення та розвитку. Працює вона над поповненням фондів, їх упорядкуванням та опрацюванням, веде наукову роботу, підтримує постійні зв’язки з українцями в різних регіонах світу, із французькими науковцями. Дарія Мельникович – колишня лучанка, донька політичного емігранта з Волині, який разом із родиною в роки Другої світової був змушений нелегально покинути Луцьк через загрозу розстрілу за зв’язки з УПА. 

Поряд із бібліотекою розміщений Музей Симона Петлюри, де зберігаються деякі документи періоду національно-визвольних змагань 1917–1921-го (тексти чотирьох універсалів, третій із яких – чотирма мовами: українською, польською, російською, їдиш; нагороди, грамоти, рештки прапора України тощо). Найцінніші експонати – особисті речі Головного отамана: хрест, відзнаки та нагороди України та інших держав, ремінь і люлька, одяг, у якому він був убитий більшовицьким найманцем на вулиці Расіна у травні 1926 року (сорочка, капелюх, пальто і шарф). Надбання колекції останнього десятиліття – поштова марка із зображенням Симона Петлюри, випущена в Україні 2004 року.

На першому поверсі цього самого будинку міститься українська автокефальна православна церква Святого Симона. Це приміщення придбала українська громада Парижа саме для потреб бібліотеки та церкви, у якій щонеділі відбуваються богослужіння. Найціннішим тут є чудово оздоблений іконостас, виготовлений на замовлення художником із Чернігова Андрієм Сологубом. Ярослава Йосипишин розповідала, що 1976 року в музей та церкву ввірвалися радянські агенти і намагалися їх понівечити та пограбувати.

Пам’ять живе

Символічним для українців місцем у Парижі є могила на цвинтарі Монпарнас, у якій покояться Симон Петлюра, його дружина та донька. Серед старовинних поховань французьких і світових знаменитостей не так легко відшукати пам’ятник і надгробок із жовто-блакит­­ними стрічками…

«А мені під паризьким мостом, Чи в суворих Шильйонських мурах Все – о Боже! – вогненним хрестом Rue Racine, Montparnasse, Петлюра!» – писала Наталія Лівицька-Холодна. Rue Racine – фатальне місце для людини, яка уособлювала в 1920-х ідею української державності. Звісно, жодних меморіальних дощок чи написів ту немає. Смертельно пораненого Петлюру привезли в госпіталь Шаріте, що неподалік вулиці Расіна на бульварі Сен-Жермен, де він провів останні хвилини свого життя. 1942-го приміщення каплиці передали українській громаді. Нині тут українська греко-католицька церква Святого Володимира Великого. У неділю в час богослужіння буває дуже людно. Сюди приходять українці, які зараз живуть і працюють у Парижі.

З боку бульвару Сен-Жермен до будівлі церкви прилягає сквер Тараса Шевченка. Тут ще 1964-го до 150-річчя уродин Кобзаря було споруджено па­­м’ятник із написом «Тарас Шевченко – український поет». А сам сквер заснований паризькою мерією з нагоди 155-річчя з дня народження Тараса Григоровича 29 березня 1969-го. Сквер і церква на Сен-Жермен упродовж останніх років залишаються незмінним місцем зустрічі наших співвітчизників-заробітчан, які приходять сюди щосуботи та щонеділі.

Зрозуміло, ще серед українських місць Парижа, на яких майорить синьо-жовтий пра­­пор, є офіційні: консульський відділ Посольства України на прос­­пек­­ті Сакс та Український культур­­но-інформа­­цій­­ний центр, відкритий 2004-го.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
  • Тиждень поспілкувався з головою Проектного Офісу Реформ Міністерства оборони про перспективи реформування оборонної сфери в співпраці із західними партнерами.
    28 травня, Богдан Буткевич
  • Позаблокова Фінляндія адаптує свою оборонну стратегію відповідно до вимог часу
    28 травня, Анатолій Шара
  • 14 травня у кварталі Сонячний у Луганську в приміщенні супермаркету «Абсолют», що працював ще кілька днів тому, відкрився великий і сяючий новими кольорами «Спар» із величезною вивіскою «7:00 — 22:00». Якщо брати мірки довоєнні, то хіба це подія? Так, відкриття чергового супермаркету у великому місті — майже буденне явище.
    28 травня, Яна Вікторова
  • Які шанси має Петро Порошенко досидіти в кріслі президента України до кінця терміну й чи зможе повернутися туди вдруге
    28 травня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено