Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 березня, 2012   ▪   Катерина Літвінко   ▪   Версія для друку

Ізраїль: Країна трьох морів

Ізраїль має у своєму «розпорядженні» аж три моря: Середземне, Червоне і Мертве. Чим зайнятися на узбережжі кожного з них?
Ізраїль: Країна трьох морів
Фотогалерея: Ізраїль: Країна трьох морів (зображень: 7)
Середземне море. Тусівка й історія
Тель-Авів, на годиннику друга година ночі. Нарешті ми дісталися до готелю, і перше, що я роблю в номері, – вимикаю шумний кондиціонер і відчиняю балконні двері, аби впустити свіже повітря. Оце так! Переді мною одразу два моря – Середземне і море світла, музики і драйву. Не дарма у 2008 році «Нью-Йорк Таймс» назвала Тель-Авів «столицею середземноморського кайфу». Життя вирує, незважаючи на глибоку ніч: машини, люди, кафе – усе працює на повну котушку. Неначе зараз не середина ночі, а післяобідня пора. Шкода, що завтра рано вставати!
 
Зранку ми вирушаємо в стару частину міста – район Яффо. Саме тут почалася історія Тель-Авіва. Біля древнього порту почали зводити нове, сучасне місто. «Тель» у перекладі з івриту означає «пагорб»,  «Авів» – весна, час відродження, повернення до життя. Отже, Тель-Авів – це «гора, що відродилася».
 
З Яффо пов’язано багато легенд. Стверджують, що саме тут Ной будував свій ковчег, а Персей звільняв красуню Андромеду від морського чудовиська.
 
Ми в’їжджаємо в старе місто через Годинникову площу і натрапляємо на скупчення машин і людей. «Тут розташована найпопулярніша і найстаріша в місті пекарня, – пояснює гід. – Щодня багато люду спеціально приїжджає сюди за свіжими перепічками. І хоча тут стоянку заборонено – це нікого не хвилює. Поліція штрафує, але люди все одно стоять, поки не придбають свіжу випічку».
 
На жаль, ми поїхали далі, тож нам дісталися лише одурманюючі пахощі.
 
Розповідати про Яффо можна безкінечно довго. Якщо ж стисло, то Яффо – це, насамперед, один із найдавніших портів світу. Історики стверджують, що йому близько 10 тисяч років (для порівняння – єгипетським пірамідам – 5 тисяч). За таку довгу історію місто завойовували і греки, і римляни, й араби, і хрестоносці, і навіть французи часів Наполеона Бонапарта. Усі приблуди будували щось своє, і тепер, як жартують археологи, «кожна підлога – це чиясь стеля».
 
Досить швидко ми дісталися до найвищої точки Яффо, звідки відкривається захоплюючий вид на нове місто. Тут збудовано скульптурну композицію «Ворота віри». Її створено за мотивами трьох біблійних сюжетів –  про Ієрихонські труби, про сон Якова з ангелами, що спускаються та піднімаються сходами, і про жертвоприношення Авраама.
 
Та щоб зрозуміти, де тут хто, потрібно мати неабияке абстрактне мислення. Набагато простіше і цікавіше пройтися крізь «Ворота», загадавши бажання. Кажуть, воно обов’язково збудеться.
 
Якщо у вас бажань багато – тоді варто пройтися Мостом бажань, на перилах якого наліплено бронзові знаки зодіаку. Потрібно знайти свій знак і добре його потерти.
 
На всяк випадок можна ще потерти й таблички зі знаками зодіаку, які понавішувані на будинках. Єдина проблема – таблички інколи знаходяться на висоті кількох метрів, тому «щастить» переважно високим людям.
 
Коли бажань не залишиться, просто побродіть вузькими вуличками Яффо. Його заселяють в основному митці: художники, скульптори, музиканти та інший бомонд. І не забудьте про апельсинове дерево – візитку Яффо. У металевій посудині цегляного кольору на висоті метр над землею росте апельсинове дерево. Плодоносить тричі на рік, як і «нормальні» дерева, тільки живе у підвішеному стані. Хтось із місцевих митців постарався.
 
На відміну від тихого Яффо, Тель-Авів і вдень бурхливий та нестримний, енергія міста ллється через край.
 
Де найкраще заховатися від палючого східного сонця? Звичайно ж, у Середземному морі. Вода в районі Тель-Авіва чиста й прозора, а довгі піщані пляжі добре доглянуті.
 
Крім того, із прохолодної води цікаво спостерігати за молодими м’язистими тельавівцями. Вони грають у волейбол, футбол чи пляжний бадмінтон, і при цьому встигають залицятися до дівчат.
 
Надвечір усі прибережні бари, паби і клуби вщент заповнюються молоддю. Ніхто не намагається зробити музику тихіше, набагато легше її просто перекрикувати, щоб почути співбесідника. А на пляжі на освітлених майданчиках триває запекла волейбольна гра. Тільки вже без залицянь до дівчат: темно й можна помилитися.
 
Ейлат. Море розваг
Після гамірного Тель-Авіва, Ейлат вражає своєю розміреністю та спокоєм. Перше, що впадає в очі, – це колосальна кількість дітей. Таке враження, що ми потрапили на з’їзд багатодітних сімей. З дітьми сидять у ресторанах, з дітьми ходять по крамницях, з дітьми розважаються на атракціонах, з дітьми сидять на пляжі та гуляють уздовж набережної. І при цьому я жодного разу не бачила, щоб на дитину підвищили голос, і жодного разу не бачила, щоб чиясь дитина кричала, плакала або вередувала.
 
Жодного! І як їм вдається так виховувати дітей?
Але, незважаючи на розміреність, Ейлат у жодному разі не можна назвати нудним місцем. У сенсі розваг йому немає рівних. Тут є все.
 
По-перше, Червоне море. На чудових облаштованих пляжах на туриста чекають усі можливі традиційні водні розваги – скутери, «банани», парашути, прив’язані до моторних човнів, дайвинг, віндсерфінг, прогулянки на яхтах, моторних човнах та корабликах.
 
Любителі активного відпочинку тут не пропадуть. Відверто кажучи, я до таких не належу. Але, опинившись на широченному «матраці», який на величезній швидкості стрибає за моторним човном, я наче впала у дитинство: так не верещала уже давно.
 
По-друге, розваги в пустелі. Можна покататися на верблюдах. Боїтеся, що на вас плюнуть, – катайтеся на джипах. На кілька годин відчуєте себе бедуїном або Індіаною Джонс з копалень царя Соломона. До речі, до копалень – усього 20 кілометрів.
 
Але найцікавіше, як на мене, це плавання і спостереження за дельфінами.
 
Перед плаванням з дельфінами проходимо короткий інструктаж. Симпатичний інструктор Микита пояснив ази снорклінгу і наполегливо попросив не чіпати дельфінів руками, навіть якщо ті підпливуть дуже близько. «Вони просто можуть образитися. Це все одно, що до вас на вулиці хтось підійде і почне мацати».
 
Дельфіни тут не дресировані, а просто приручені. Вони можуть вільно випливати в море, підводні ворота в сітці, яка відділяє «резервацію» від моря, завжди відкриті. Але своєю свободою дельфіни не зловживають. Навіщо ганятися за рибою у відкритому морі, коли добрі люди тут і так нагодують.
 
Нами дельфіни не дуже цікавилися. За півгодини лише двічі підпливли подивитися, що ми за одні. Більше були зайняті собою: троє молодих дельфінів зібралися біля дірки в сітці, що відділяє зону для годування від зони для плавання, і почали штовхатися, не пропускаючи одне одного. Невідомо, хто від цих ігрищ отримував більше задоволення – ми, спостерігаючи, чи вони, граючись.
 
Ну а щоб уже розважитися до нестями – відвідайте новий розважальний комплекс «Місто Царів» (Kings City), який відкрили усього місяць тому.
 
Героями «Міста» стали біблійні персонажі. Пливеш собі у великому човні по річці просто усередині будівлі. А навколо – сценки часів царя Соломона. Наприкінці подорожі несподівано ми опинилися аж на даху комплексу, звідки відкривається приголомшливий вид на Ейлат. Човник поволі просувався по даху, і в якийсь момент я навіть стала нудьгувати.
 
«Як для пенсіонерів», – подумалося мені, збудженій катанням на матраці. Та ось раптом річка повернула за ріг і перед нами з’явилася прірва.
 
Захотілося вискочити із човна, та було пізно. «А-а-а!!!» – наш човен, здійнявши купу бризок, приводнився внизу.  
 
Наступний атракціон – «Печера ілюзій» – зовні не був схожий на екстремальну розвагу. Велика кімната, заповнена усілякими оптичними пристроями. Ми перебігали від одного об’єкта до іншого, заглядаючи у різні дзеркальні штуки, та випробували свій вестибулярний апарат у «магнітній кімнаті», де підлога і всі меблі розташовані під кутом 30 градусів.
 
За тижневий відпочинок на яхті мене жодного разу так не захитало, як за 5 хвилин у цій дивній кімнаті.
 
Мертве море. Здоров’я і спокій
 
Хто не чув про Мертве море? Хто не бачив традиційних фотографій людей, що плавають у морі з газетою або книжкою? Таких, мабуть, уже не залишилося. Але відчути це на власній шкурі – дещо інше.
 
– Я, мабуть, добре схудла, – крутилося в голові увесь час, поки перебувала у стані невагомості у найсолонішому морі в світі. – Ні, не схудла, – засмутилася, вилізши з води. Тіло набуло своєї звичної ваги. Зате шкіра… Вона стала гладенькою, немов у ейлатського дельфіна.
 
Мертве море залиште на десерт. Після драйвового Тель-Авіва та повного розваг Ейлата, побудьте у тиші та спокої. Для цього кращого місця не знайти. Бо єдина розвага тут – це саме море.
 
Уранці неспішною ходою до моря прямує люд. Всі неквапно занурюються у воду і починають смакувати тему здоров’я та роздавати новоприбулим поради: «В морі рекомендовано знаходитись не більше 15 хвилин за один раз. І не забудьте прийняти прісний душ після моря!».
 
Після вечері готель «вимирає». О десятій ви не зустрінете в коридорах нікого, крім персоналу готелю. Та насправді чомусь і не хочеться вештатись. Єдина мрія – дістатися до ліжка. І подивитися сни: і про Яффо, і про дельфінів, і про Мертве море.
 
Цей матеріал опубліковано на умовах партнерства з журналом "Мандри". Оригінал читайте на сайті журналу

Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
  • Французький політолог розповів Тижню про майбутнє переговорів щодо війни в Україні та перспективи геополітичних змін упродовж наступного року, а також поділився спогадами про власну поїздку на лінію фронту.
    26 вересня, Алла Лазарева
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено