Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 лютого, 2012   ▪   Ірина Малишева   ▪   Версія для друку

Малайзія. З хмарочосів у джунглі

Ми прилетіли в столицю Малайзії, Куала-Лумпур, з Камбоджі – і цей двогодинний переліт став стрибком із XVIII століття в XXI. Або навіть у XXII
Малайзія. З хмарочосів у джунглі

На цю країну у нас було відведено всього 10 днів. Я кажу «всього» тому, що на Малайзію можна витратити і місяць, і два – і при цьому навряд чи побачити всю красу й дивини. Неймовірне багатство природних ландшафтів, розмаїття пам'яток, гримуча суміш всіляких культур, помножена на стрімкий розвиток високих технологій, помірні ціни і доброзичливе ставлення до туристів – все це робить Малайзію дуже привабливою країною.

Коли ми лише запланували відвідати Малайзію, я на якийсь момент відчула себе дитям у кондитерській лавці – мені хотілося спробувати в Малайзії все, побігти відразу на всі боки, охопити неосяжне. Після болісних складань і перероблення маршрутів ми все-таки вирішили стримати свої апетити і для знайомства з Малайзією вибрали класику – мегаполіс Куала-Лумпур і тропічний острів Тіоман.

Вирішили, що якщо Малайзія сподобається, ляже на душу, то потім, у наступні поїздки, буде у нас і все інше: і острів Калімантан (Борнео) з його непролазними джунглями, орангутангами і горою Кота-Кінабалу, і чайні плантації Камерон Хайлендз, і тисячолітні дерева, і квіти раффлезії в національному парку Таман-Негара, і багато чого іншого.

 Куала-Лумпур

На підльоті до Куала-Лумпура мене вразили величезні плантації пальм – такої кількості пальм я не бачила ніде.

Приємний сюрприз: для громадян України не потрібна навіть віза по прильоту, в паспорт лише ставиться невеликий безкоштовний штампик! Другий сюрприз: у Куала-Лумпурі цілих три аеропорти. Всі вони розташовані далеко від міста – близько 80 кілометрів. І досить далеко один від одного. З урахуванням місцевих транспортних заторів, переміщення з аеропорту в аеропорт може бути проблемним. Враховуйте це при плануванні переміщень Малайзією, інакше буде як з нами – по дорозі назад у нас був чотиригодинний зазор між рейсами, і ми трохи запізнилися на наш літак до Бангкока, оскільки він вилітав абсолютно з іншого аеропорту.

Таксі до міста коштуватиме 35-40 доларів. Таксі між аеропортами обійдеться в таку ж суму. Можна скористатися швидкісним експресом до центру. Можна поїхати на автобусі за 7 доларів, що ми й зробили. Здивувало те, що з автобуса нас висадили на околиці Куала-Лумпура, а потім на таксі відвезли в готель, без будь-якої додаткової оплати. Тобто, за 7 доларів можна отримати трансфер з аеропорту прямо в готель (якщо ваш готель входить до списку обслуговуваних цим сервісом).

Готелів у Куала-Лумпурі не просто багато, а дуже багато. Якщо ви готові витратити на проживання 40-60 доларів на добу, то ви отримаєте стандартний номер у готелі з басейном  прямо в центрі міста.

Ми вибрали для проживання район Букіт Бінтанг – торговельне серце Куала-Лумпура. І не помилилися. Метро було в п'яти хвилинах ходи від готелю. Головна пам'ятка Куала-Лумпура – башти-близнята Петронас – в чверті години. Інша відома висотка – башта Менара – теж поруч. Вечорами в двох кроках від готелю запалювала вогні ціла вулиця вподобаних нами азіатських фуд-кортів просто неба. Пластмасові столики, покриті цератою. На кожному кроці щось шипить, кипить, булькає, смажиться. Готують дуже смачно, а вартість страв мінімальна. Тут же продають фрукти. Тут же грають вуличні музиканти. І тут же живе звичайним життям величезний ринок, де можна купити будь-який фейк на теми відомих брендів. Рекомендую походити цим ринком. Серед відвертого барахла можна знайти дуже гідні речі – особливо сумки й гаманці.

Якщо продовжити тему їжі, то скажу одне – в Куала-Лумпурі важко залишитися голодним! Тут багато варіацій на теми індійської і китайської кухні – адже в Куала-Лумпурі мешкає велика кількість вихідців з цих країн. Окрім смачної вуличної їжі, тут є кафе і ресторани всіх відомих світових мереж, причому на кожному розі – втомившись від місцевої їжі, можна сповна по-європейськи поснідати в «Старбаксі» або «Данкін Донатс». Також рекомендую звернути увагу на фуд-корти в усіх торговельних центрах. І навіть якщо не голодний, то все одно неможливо пройти повз коктейлі зі свіжих фруктів і натурального морозива. А ще тут дуже багато ресторанів, які стилізовано під європейські паби. Вечорами в них же гуркотять дискотеки.

Але все-таки ми приїхали до Куала-Лумпура не для того, щоб їсти. Для чого ж тоді?

Особисто у мене були три мрії, пов'язані з Куала-Лумпуром: побачити знамениті башти Петронас, піднятися на місток між ними і, нарешті, побачити мишачого оленя, символ Малайзії – звичайно, в зоопарку.

Ми виділили на Куала-Лумпур два з половиною дні.  Провели їх в спортивному режимі: по 13 годин на ногах, в 40-градусну спеку, вихвачуючи обривки сну при переїздах в таксі і ввечері засинаючи, ледь торкнувшись подушки. І хоча вологий і дуже спекотний травень усе-таки не кращий час для Куали, ми залишилися задоволеними, як маленькі діти. Куала-Лумпур перевершив усі сподівання! Він виконав всі наші бажання. І навіть традиційний для цієї пори року дощ «включався» чітко за розкладом – о 16:00! «Включався» дуже стрімко і так же швидко припинявся.

Ми встигли подивитися парк птахів, зоопарк, океанаріум, колоніальний квартал і головну площу країни Мердека, піднятися на Петронаси і з'їздити в печери Бату. Все це настійно рекомендую до відвідин. Зверніть увагу, що всілякі вхідні квитки коштують дорого – 20-25 доларів за один, тому не забудьте виділити для них спеціальну статтю бюджету.

Головне диво столиці Малайзії – башти Петронас. Найвищі башти-близнята світу, два 88-поверхові гіганти, що злітають вгору аж на 450 метрів. Петронас – це нафтова компанія, що побудувала цей шедевр архітектури. У хмарочосах розташовано офіси, а під хмарочосами – величезний торговельний центр Suria і океанаріум. Поруч знаходиться дуже красивий парк з каскадом озер і фонтанами. Петронаси не важко помітити практично з будь-якої точки міста. І в них неможливо не закохатися! Ми ходили довкола цих двох срібних стріл, як заворожені. Окрема атракція – фотографувати Петронаси. Це можливо лише з положення лежачи! Не соромтеся, тут всі туристи так роблять – сміючись і жартуючи один над одним.

Для того, щоб піднятися на Петронаси, треба не полінуватися і встати дуже рано – кожного ранку тут роздають 2000 безкоштовних квитків для підйому на знаменитий місток. У перший день ми прийшли до 9 ранку – квитків уже не було. Наступного дня прибігли о 6:30 – і наша мрія збулася, ми отримали жадані квитки.

Хмарочосів у Куалі багато – місто справляє враження суперсучасного мегаполісу. І в той же час, тут украй дбайливе ставлення до природи – тут намагаються озеленити кожен клаптик землі, кожен дах, кожен балкон.

Ще дуже захоплює парк птахів – найбільший парк світу, де птахи знаходяться в природних умовах. Він дуже зелений, з безліччю водоймищ, тому спека тут не відчувається. Постарайтеся встигнути до 11 ранку – в цей час проходить годування більшості птахів, включаючи птаха-носорога – символу парку.

Зоопарк Куали – теж дуже приємне місце, зелене і нарядне. Тут ми нарешті зустріли мишачого оленя – дивну крихітну істоту, схожу на щура, косулю і мою собаку Честера одночасно. Окрім оленя, бачило чимало інших місцевих чудасій – наприклад, цивету, щось середнє між плюшевим ведмедиком, єнотом і котом. А більш за все нам сподобався патріарх зоопарку: величезний орангутанг, сибарит і філософ, що роздумує про марноту всього насущного, – ми це виразно прочитали в його погляді.

Ще одна обов'язкова до відвідин пам'ятка – це печери Бату, великий храмовий індуїський комплекс на околиці Куали. У лютому, під час індуїського фестивалю, сюди щорік з'їжджається більше 2 мільйонів паломників. Сам храм захований у величезній гірській печері, до якої ведуть сходи з 272 сходинок. Археологи вважають, що вік самої вапнякової печери – більше 400 мільйонів років, а храм було випадково знайдено у 1878 році – завдяки цікавості американського натураліста.

Коли ми були в Куалі, то не могли повірити в те, що Малайзія здобула незалежність лише 53 роки тому. Що ще на початку минулого століття тут були лише малярійні болота та шахти з добування олова. Сучасний Куала-Лумпур – це поєднання новітніх технологій з дбайливим ставленням до природи, супермісто майбутнього, місто усмішливе, добре й приємне.

 Острів Тіоман

У Куала-Лумпурі ми сіли на крихітний гвинтовий літачок – і за годину труського польоту висадилися в раю, на острові Тіоман. Літачок належить компанії Berjaya. Таке ж ім'я має найкращий готель острова.

Квитки на літак було куплено через Інтернет, вони обійшлися нам у 130 доларів в обидва кінці. Готель був заброньований за 3 місяці – і за це ми отримали early-bird discount у 25%. Таким чином ціна номера склала 70 доларів за дабл зі сніданком. Рекомендую бронювати готель заздалегідь не лише унаслідок знижок – це дійсно найкращий готель острова, з найкращим пляжем і найкрасивішим рифом. Сюди валом валять туристи зі всього світу – а сезон на Тіомані короткий: з травня по вересень. Отже, про житло варто потурбуватися заздалегідь.

Сам готель є величезним тропічним парком – три кілометри білосніжного піщаного пляжу, кілька полів для гольфу, дайв-центр, два басейни, чотири ресторани, спа-салон. Бунгало розкидано в густій зелені кокосових пальм – начебто і відпочивальників багато, і в той же час маєш відчуття, ніби ти один у цьому тропічному раю.

А Тіоман – це і справді рай. Журнал Life включив його до десятки найкрасивіших островів світу. Сам острів – маленький, якщо не сказати крихітний. З типовим для всіх вулканічних островів Південно-Китайського моря ландшафтом: заросла густими джунглями гора посередині – і трохи вузьких смужок пляжів довкола. Тіоман є заповідником. Тому будьте готові до того, що, прилетівши на Тіоман, ви ніби потрапите до передачі «В світі тварин». По нашому готелю вільно прогулювалися величезні варани, на гольф-полях паслися стада мавп, а у сутінках над головою м'яко шаруділи крила великих летючих лисиць.

Вирушаючи на Тіоман, не забудьте взяти з собою маску, трубку і ласти, оскільки саме довкола Тіомана знаходяться найкрасивіші коралові сади зі всіх, які я бачила раніше. Живі, незатоптані корали найнеймовірніших форм і кольорів – яскраво-рожеві, фіолетові, бірюзові, жовті – і все це в 30 метрах від лінії пляжу.

Дуже багато морської живності – довірливої, неляканої, строкатої й яскравої. Ми бачили черепах, величезну кількість риб, а, гуляючи по пляжу, спостерігали скатів, що виплигують у запалі гонитви з води. Саме тут я побачила першу в своєму житті акулу – мріяла побачити цього представника морської фауни протягом 9-ти років, а побачила саме на Тіомані. І не якусь рифову дрібну – а відмінну, крупну піщану акулу.

Чим ще зайнятися на Тіомані, окрім снорклінгу? Нічим. Чесно. Можна піти на трек крізь острів, можна прогулятися до водоспаду – але не хочеться. Це острів абсолютного спокою, абсолютної релаксації і медитативного стану душі, аж до просвітлення. Я могла сидіти й годинами дивитися на море. Особливо, на захід сонця. Ах, який ж тут захід сонця! Або годинами сидіти і дивитися на гору, порослу джунглями. Тут добре думається, добре пишеться, добре мріється. Ти буквально відчуваєш, як з тебе виходить усе погане, роками накопичене в мегаполісі – і ти як за змахом чарівної палички стаєш красивим, здоровим і якимось правильним. Єдиною неприємністю було те, що ми спланували так мало часу на цей рай – усього 6 днів.

У чому ми не лінувалися – так це в щовечірніх походах у Теккек, рибальське селище в двох кілометрах від нашого готелю. Походи ці були вельми спортивними – через круту, порослу джунглями гору. Але вони були того варті. Оскільки ми ходили в Теккек вечеряти – уподобали родинний sea-food ресторанчик. Процедура замовлення тут була дуже простою – господар показував нам усіх наявних свіжих крабів, креветок, кальмарів і риб, а ми вибирали, кого б з'їсти сьогодні. Після чого наш видобуток укладався на застелений пальмовим аркушем мангал – а потім із жару подавалася на стіл. Наша звичайна вечеря (на трьох) складалася з величезної порції смаженого рису з морепродуктами, смажених овочів, коктейлів з кавуна або ананаса, величезної риби і десятка здоровенних креветок. Середній рахунок – 20 доларів (на трьох!).  Після цього простого рибальського ресторанчика я просто не можу дивитися на те, що продають і подають під виглядом риби в наших ресторанах!

Мені хочеться повернутися до Малайзії. За здоров'ям, за смачною їжею, за кришталево  чистим морем і головне – за відчуттям безтурботного щастя.

Цей матеріал опубліковано на умовах партнерства з журналом "Мандри". Оригінал читайте на сайті журналу


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено