Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
7 лютого, 2012   ▪   Василь Біленко   ▪   Версія для друку

Суоменліна - фінська історія на одному маленькому острові

У Гельсінкі я потрапив випадково: колеги полетіли додому, а мені довелося чекати рейсу на Київ ще півтори доби.
Суоменліна - фінська історія на одному маленькому острові

Отже, лютневого ранку у мене була туристична мапа міста, картка Гельсінкі-кард, люб’язно надана туристичним офісом Фінляндії, та початок похмурого дня за вікном готелю «Сокос».

Допивши останні ковтки готельної кави, я націлився на відвідання острова Суоменліна, який розташувався за кілометр від фінської столиці.

Чому Суоменліна? Тому що тут знаходиться музей фінсько-радянської війни 1939 року, стоїть на березі єдиний у Фінляндії підводний човен (тільки цим Фінляндія і нагадує Україну) і діставатися на острів потрібно поромом.На набережній, на зупинці порому, уважно ознайомлююся з графіком руху й тарифами, шукаючи підтвердження інформації про те, що моя картка дає право безкоштовного проїзду і не потрібно платити 4 євро за квиток.

Невелике приміщення нагадує автобусну станцію українського райцентру.

Майже повністю заповнене людьми – в основному туристами. Китайці та індуси кутаються в теплі речі, чути російську – з десяток дівчат приїхали до Гельсінкі на екскурсію.Для росіян, особливо петербуржців, Гельсінкі – ближнє зарубіжжя. Швидкісний потяг «Алегро» долає шлях із Санкт-Петербурга до фінської столиці за 3,5 години.

До зупинки, розштовхуючи білу льодяну кашу на поверхні Фінської затоки, підходить пором. Публіка переміщується на судно. Постоявши хвилин із десять, точно за розкладом, пором відходить від пристані.

Ми йдемо через Фінську затоку. Вся вона вкрита білим покривом криги й снігу; кашоподібні сліди видають траєкторії руху рейсових суден.

75 років десь у цих місцях вождь світового пролетаріату Володимир Ленін тікав з Петербурга до Гельсінкі. Невідомо, яка муха його вкусила, але від Фінляндії він (після революції) відмовився, відпустивши батьківщину Санта Клауса у вільне від Росії і пролетаріату плавання. За це йому фіни безмежно вдячні й до сьогодні.

Фортецю Суоменліну побудували шведи для захисту від Росії у 1770 році – тоді Фінляндія входила до складу Швеції. Та могутні оборонні вали шведам не допомогли, у 1808 році росіяни захопили і фортецю, і Фінляндію.

Володіли неї аж до Жовтневої революції, аж поки дідусь Ленін не надав фінам незалежності.Пором здолав затоку і випустив на берег своїх пасажирів. Туристи порозбрідалися хто куди, дівчата з Росії побігли пити какао в прибережному кафе, а я вирушив знайомитися з островом-фортецею.Каземати, видовбані в скелястому ґрунті.

Камінь, темна цегла… Збудовано все на віки, але виглядає похмуро. За свою 240-літню історію Суоменліна двічі «воювала»: коли шведи здали її росіянам і під час Кримської війни 1854 року. Де Крим, а де Фінляндія!

Тоді цю північну частину Російської імперії атакував англо-французький флот.А потім – суцільне везіння. Ніяких бойових дій.

І зараз Суоменліна живе під патронатом ЮНЕСКО.

Уся Суоменліна, здавалося, заснула під товстим, подекуди півтораметровим шаром снігу. Заінтригований вказівником «пляж – там», я попрямував у потрібному напрямку. Видерся на високий оборонний вал і ледь не впав з нього через сильний холодний вітер, який буквально збивав з ніг.

Куди сягало око – Фінська затока, скута кригою. Над нею – свинцеві хмари, з яких ось-ось має посипатися сніг. Унизу, біля берега, на пляжі згуртувалися крижані тороси.

Історичне минуле Суоменліни тісно переплелося із сьогоденням: поруч зі столітніми фортифікаційними спорудами живуть люди – на острові постійно мешкає близько 700 чоловік.На острів вони, як і я, дістаються з Гельсінкі на поромі. Частина живе в невеликих особняках, а більшість – у будинках, збудованих іще шведами.

Узимку темніє рано. Тож, не дійшовши до музею, я поквапився до пристані – не хотілося пропустити пором, а потім ночувати на холодному острові.

 Цей матеріал опубліковано на умовах партнерства з журналом "Мандри". Оригінал читайте на сайті журналу


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Персонажів цих дуже різних книжок об’єднує бажання, якщо не знайти коріння, то принаймні відшукати те, що прив’язує нас до минулого, утворює тяглість і допомагає сприймати смерть не як кінець, а як проміжний етап існування. Пошук себе через спробу зрозуміти іншого – вічна тема, тож від вторинності ці історії рятує лише оригінальність форми. Адже, будьмо чесними: зміст у літературі – справа другорядна.
    23 січня, Богдана Романцова
  • За підрахунками організаторів, учасниками Жіночого маршу стали понад 2,5 млн осіб у кількох сотнях маршів по всіх Сполучених Штатах Америки.
    23 січня, Ольга Ворожбит
  • Про напівзабуту історію масового знищення євреїв у Румунії та на підконт­рольних їй територіях у роки Другої світової війни, а також про європейську історичну пам’ять і причини того, чому частині сучасних румунських та молдовських політиків бракує сміливості визнати роль і місце своїх націй у Голокості, Тижню розповів швейцарський дипломат та історик Сімон Ґайссбюлер.
    22 січня, Ганна Трегуб
  • Як статус культурної столиці Європи змінює міську громаду: досвід Вроцлава
    22 січня, Анна Корбут
  • Як показує практика, хворіти в «ДНР» небезпечно для життя не лише з огляду на самі захворювання, а й зважаючи на рівень медицини, яка ще лишилася тут, в окупації.
    22 січня, Станіслав Васін
  • Під час інавгурації 45-го американського президента складно було знайти моменти, які б хоча б злегка не контрастували із його попередниками.
    21 січня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено