Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
28 грудня, 2011   ▪   Володислав Журба   ▪   Версія для друку

Джаз із солоним присмаком

Литовська Клайпеда приваблює атмосферою свободи, старовинною забудовою історичного центру, великим портом та близькістю до морських курортів Паланги й Ніди
Матеріал друкованого видання
№ 51 (216)
від 15 грудня, 2011
Джаз із солоним присмаком
Роман Малко
Клайпеда нині – це третє за розміром литовське місто, хоча заснували його ще да­­лекого 1252 року німе­цькі лицарі-хресто­носці. Вони недаремно виріши­­ли закласти свій черговий форпост саме тут, адже ці землі, крім того, що виходили до моря, були прикордонними для багатьох балтсь­ких племен: жемайтів (жмуді), куршів, прусів тощо. Усі балт­и були язичники, а значить, на думку очільників ордену, потребували завоюван­­ня та християнізації. Так тут, на Куршській затоці Балтійського моря, і з’я­вився Мемель, або ж Мемельбург. Після падіння хрестоносців місто було в складі Прусського герцогства, яке згодом стало королівством, пізніше – у складі Німецької імперії. Коли 1923 року цей край відійшов до незалежної Литви, Мемель став Клайпедою. Щоправда, новітня назва, яка вказує або на грузьку заболочену місцевість – драговину, або ж на пласку рівнину, такою вже новою не була, бо тутешня людність використовувала її з давніх-давен, а серед писемних джерел вона вперше фігурує ще в листі литовського князя Вітовта. 1939 року Клайпедський край був анексований гітлерівською Німеччиною, а са­ма Литва за пактом Молотова – Ріббентропа згодом стала частиною Радянського Союзу.
 
Читайте також: Балтійське тріо

Друга світова виявилася, певно, найтяжчим періодом в історії Клайпеди, бо її нещадно бомбардували як Червона армія, так і нацисти. На момент входу туди радянських військ більш як половина будівель Старого міс­та, включно з 10 католицькими та лютеранськими церквами, були зруйновані. Про­­те там і досі є на що подивитися. Ска­­жімо, залишки давнього зам­­­­­ку Мемель, де зараз міститься музей історії міста. Також збереглася й сама забудова житлових кварталів XVII–ХIХ століть зі старовинними будинками та прямими вузькими вуличками, блукати якими – саме задоволення.Купецькі й бюргерські будинки старої Клайпеди, котрі, на щастя, дійшли до наших днів, є чудовим зразком німецької архітектури фахверкового типу, тобто це кам’яниці з дерев’яним брусованим каркасом. Окрасою міста є неоготичні будівлі з червоної цегли – Голов­ний поштамт і Клайпедський університет, який почав діяти 1991 року вже після відновлення незалежності Литви у приміщеннях колишніх казарм.

СТРОКАТЕ РОЗМАЇТТЯ

По війні спустошену Клайпеду заселяли вихідці із сусідніх регіонів Литви, а також із РРФСР. Зараз у місті більшість населення становлять литовці, однак російська меншина є доволі помітною – понад 28%. Тому російськомовними тут є ціла мережа дитсадків та шкіл і одна з радіостанцій.

Проте, на відміну від сусідньої Латвії, де російськомовне населення становить більш ніж 40%, Литва ніколи не мала «лінгвістичної» проблеми: на часприйняття незалежності росіян тут було менш як 10%. Нині цифра ще зменшилася – до 6%. Литовські росіяни переважно по­­чуваються на своїй другій батьківщині вельми добре – майже всі давно опанували тутешню мову й повертатися на рідні простори не збираються. Поготів – багато з них є щирими патріотами балтійської держави.

Нащадки депортованих колись німецьких жителів міста, які й досі називають себе мемельлендерами, живуть переважно досить компактно на теренах сучасної Німеччини й по змозі підтримують зв’язок зі своєю історичною батьківщиною. У Клайпеді є також і поляки, третя за кількістю національна меншина, проте польську мову тут почуєш нечасто.

СКАРБИ ДУХОВНІ

Із Клайпедою були пов’язані ба­­гато знаних діячів німецької культури, таких як відомий астроном Фрідріх Вільгельм Арґеландер і поет ХVII століття Сімон Дах. Саме завдяки останньому в серці міста – на Теат­ральній площі, навпроти історичної будівлі міського драматичного театру, з’явився пам’я­­тник, який можна вважа­­ти місцевим символом: скульп­тура дівчини на ім’я Анна, а на постаменті – барельєф поета. Річ у тім, що саме тут, у своєму рідному місті, Сімон Дах познайомився з гарною німецькою панною, в яку закохався з першого погляду. Подейкують, що почуття було взаємне, про­­те Анна вже належала іншому. Закоханий поет вилив свою тугу за коханою в ліричних рядках, створивши вірш «Анке з Тарау», який став класикою німецької літерату­­ри. Коли Клай­­педу анек­­­­­­су­­вала гітлерівська Німеччина, перетворивши її знову на Мемель, скульптура таємничим чином безслідно зникла. У 1990-х її відновили за старими малюнками та світлинами.

Хоча Клайпедський край більшу частину своєї історії належав Німеччині, його роль в утвердженні та становленні національної литовської мови й культури була визначною. Саме з цього регіону, який іще називався Мала Литва, у другій половині ХІХ століття таємно переправляли недозволені книж­­ки на литовські землі, що належали Російській імперії, в якій діяла заборона на друк литовських видань латинкою. Бурем­­на історія цього краю, в якій усе литовське тісно переплелося з німецьким, представлена в Музеї історії Малої Литви.

Клайпедські експозиції старожитностей хоч і нечисленні, проте унікальні. Як-от Музей годинників, що розмістився в затишному особняку біля Головної пошти на Липовій вулиці. Тут є коштовні експонати різних епох, а також багато цікавої інформації про історію людського виміру часу. У Музеї ковальства можна побачити дивовижні ковані зразки знаменитих литовських хрестів, а в Картинній галереї Пранаса Домшайтіса, литовсь­кого худож­­ника-експресіоніста євро­пейсь­кого масштабу, окрім картин самого митця, зібрано цікаві зразки образотворчого мис­­тецтва Литви, Росії та країн Західної Європи.

МОРЕ ВЕЛИЧІ

Та найбільша місцева атракція – Балтійське море, чарівне за будь-яких погодних умов. А погода тут навіть улітку показує свої вибрики – сонце часто-густо змінюється дощем, хмарністю й вологою прохолодою. У сонячні й погожі дні Балтика зачаровує спокоєм і величчю, а за негоди чи взимку вона все одно прекрасна, навіть у своїй суворості. У межах міста діють морські пляжі – «Герулей» і «Мелнраге», а на Куршській косі лише за 10 хвилин на поромі – «Смільтіне».

Із водною стихією було по­в’язане життя місцевих жителів у всі часи та епохи. Може, саме тому тут і з’явився Музей моря – на самому кінці Куршської коси. Це одне з найбільших і найбагатших зібрань такого штибу в Європі. Тут, на теренах старого форту Копгаліс, у залишках фортифікаційних споруд розмістився величезний акваріум із тисячами видів морських риб і тварин, а також морський зоопарк. Велика частина експозиції присвячена історії мореплавства й суднобудування як у світі, так і в самій Литві.

Клайпедський порт  – одна з небагатьох незамерзаючих північних гаваней Європи. Він обслуговує і пасажирські круїзні лайнери, й вантажні судна. Дивитися на кораблі, які відпливають і прибувають, – що може бути романтичніше? Особливо у серпні, коли в місті відбувається щорічна міжнародна регата вітрильників.

СВЯТО, ЯКЕ ЗАВЖДИ З ТОБОЮ

У Клайпеді завжди є що робити й нема часу на нудьгу. Це місто ніколи не дозволяє сумувати своїм мешканцям, а гостям і поготів, бо тут у будь-яку пору року є цікаві події. Наприклад, улітку знамените на всю Литву Свято моря приваблює туристів з усіх сусідніх регіонів та країн, перетворюючи місто на один суцільний ярмарок із численними забавами. Тоді рікою тече литовське пиво, кількість місцевих сортів якого вразить будь-якого досвідченого пиволюба. Щопра­вда, тутешні жителі намагають­­ся тихо пересидіти цей час у себе вдома.

Для шанувальників спокійнішого, чи то пак духовнішого відпочинку в Клайпеді також безліч можливостей, бо тут проходить багато міжнародних культурних подій – фольклорних, театральних і поетичних фестивалів, а також концертів класичної музики. Окремо варто виділити знаменитий Джазо­­вий фестиваль Клайпедського замку. Джазові імпрези відбуваються й у багатьох затишних кав’ярнях та барах міста. Адже хай там як, а джаз – це друга релігія литовців (перша, звісно ж, баскетбол). Що казати, коли й сам мер міста Вітаутас Ґрубляускас – відомий далеко за межами Литви джазмен, прекрасний вокаліст і віртуозний трубач. До речі, мешканці Клайпеди просто обожнюють свого міського голову не лише за його гру, а й за вміле господарювання та «бли­зькість до народу»: пан Вітаутас, незважаючи на свій статус політика й славу музиканта, залишається простою і відкритою людиною – користується громадським транспортом, регулярно спілкується з городянами.

Воно й не дивно, адже в цього міста може бути лише такий голова. Просто від самого початку існування Клайпеди тут навіки оселився дух свободи й толерантності. А хто його відчув, той завжди захоче повернутися сюди ще.

Читайте також: Балтійський шлях

Як доїхати

Автобусна поїздка з Києва/Львова до Вільнюса й назад коштує 874 грн; літак із Києва – від 2636 грн. Ціна квитка на автобус від Вільнюса до Клайпеди приблизно відповідає 150 грн

Варто побачити

Залишки старого замку Мемель – нині тут музей історії Клайпеди.

Картинна галерея Пранаса Домшайтіса, литовського художника-експресіоніста.

Музей годинників міститься в будинку XIX століття. Тут можна побачити найрізноманітніші їх зразки – від сонячних до електронних.

Музей моря містить комплексну експозицію (включно з історією мореплавства, рибальства, суднобудування). Є величезний акваріум із тисячами видів морських риб і тварин, а також морський зоопарк і дельфінарій.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Понад рік тому друзі написали: «Ми придумали, як допомогти! Від нас до вас жінка возить гуманітарку. Брати адресні пакети вона відмовляється, але ми включили тебе в загальний список отримувачів, головне прийти вчасно».
    27 серпня, Яна Вікторова
  • Від самісінького моменту свого створення обидві «республіки» стали Клондайком для численних аферистів, «кидал» та інших любителів легкої наживи, котрі вміють вчасно зорієнтуватись у новітніх віяннях
    27 серпня, Станіслав Васін
  • Незв'язний пакет пропозицій на заспокоєння тривоги з привожу тероризму
    27 серпня, The Economist
  • Чи справдяться колись сподівання нації на прихід нової еліти, яка допоможе їй вирватися із замкненого кола
    26 серпня, Роман Малко
  • У переліку головних загроз для України найближчим часом розвідники називають перекидання систем ППО на Донбас та масштабні навчання ЗС РФ на кордонах
    26 серпня, Андрій Голуб
  • Як співіснує удаваний і справжній патріотизм на звільненому Донбасі
    26 серпня, Єлизавета Гончарова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено