Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
28 жовтня, 2011   ▪   Тетяна Оробець   ▪   Версія для друку

Топ-9 найоригінальніших українських вокзалів

Тиждень уклав рейтинг місць, де починаються і закінчуються залізні дороги країни
Топ-9 найоригінальніших українських вокзалів
Фотогалерея: Топ-9 українських вокзалів (зображень: 10)
Київ-Пас Київ-Південний Львів Чернівці

Київ-Пас і Київ-Південний. Столичний експрес

Київ-Пасажирський, як і належить центральній залізничній точці країни, – це цілий комплекс аж із трьох столичних вокзалів: Центральний, Південний та Приміський.

Головна станційна споруда – Центральний вокзал – проектувалася радянськими китами архітектури Олександром Вербицьким та Павлом Альошиним. Зведена у 1927–1932 роках, ця будівля стала яскравим втіленням українського барокоз конструктивістськими рисами.

Південний вокзал сполучений із Центральним так званим конкорсом – пішохідним переходом, що нависає над коліями.

Львів. Левовий двірець

Історично перший вокзал на території сучасної України – львівський. А все завдяки Програмі у справах залізниці, яку ще  1841 року затвердив уряд Австрійської імперії та якою передбачалася розбудова залізниць на   Галичині. Лінія з Відня до Львова мала бути прокладена до січня 1864-го.

Відкриття головного залізничного вузла міста Лева відбулося за два роки до визначеної дати: восени 1861-го на станцію гордовито прибув із Перемишля потяг на ім’я «Ярослав». Окрім паротяга та вантажних платформ, до складу поїзда увійшли два пасажирські вагони.  

Нинішня вокзальна будова – друга за ліком. Наприкінці ХIX століття її попередниця була вже не в змозі впоратися із шаленим потоком охочих скористатися послугами перевізників-залізничників. Понад дюжина архітекторів, скульпторів, інженерів працювали над остаточним проектом нового палацу, як іноді називають вокзал галичани. І після відкриття у березні 1904-го львівський вокзал став справді одним із наймодерновіших у Європі – майже палац.

Війни ніколи не оминають основних артерій сполучення їхніх учасників. Львів не став винятком... Кінцева повоєнна відбудова завершилася лише в 1960-х роках.  

Та хай там що, чи не єдиний в Україні величний дебаркадер із металу та броньованого скла родом із чеської Острави над головами щойно прибулих гостей міста – беззаперечно найкраще нагадування про походження львівського вокзалу.     

Чернівці. Цугові стрічання

Попри три роки «вікової» різниці, після свого відкриття чернівецький вокзал одразу став прямим конкурентом львівського. Інакше й бути не могло. Брама до  столиці Буковини, однієї з чільних колоній Австро-Угорщини, мала бути достойним місцем для прийому найпочесніших та найвибагливіших єврогостей.

Двоповерховий вокзал у стилі віденського модерну, увінчаний зеленим куполом на 20-метровій висоті, і досі зустрічає прибулих на чернівецький перон. Як і щиро вітає туристів піднятою в небо рукою силует напівоголеної жінки на фронтоні будівлі. То богиня-вісниця Ірида. Її з обох боків оточують чотири янголи – двоє тримають у руках квіти, інша пара зображена зі стрілами: мовляв, чернівецькі амурчики потурбуються, щоб ви залишилися закоханими у їхнє місто.    

Душевне стрічання та прощання – в традиціях головної буковинської залізничної станції. Колись потяги, що прибували до Чернівців, називали цугом (від німецького zug – потяг. – Ред.). Кожне відправлення цугу супроводжувалося веселими композиціями у виконанні оркестру. Ця традиція збереглася, хоча й дещо трансформована. Аудіозапис фірмової мелодії проводжає і сьогодні кожен пасажирський потяг.

Харків. Кіногерой-гігант

Сучасний вокзал Харкова на початку ХХ століття був одним із найбільших у Російській імперії. Та й зараз за габаритами підтримує свій статус гіганта. Об’єм його – 80 тис. кубометрів, висота залів дорівнює висоті 9-поверхівки, а вежі сягають навіть 15-поверхового будинку. Звідси можна без пересадок дістатися у добрий десяток країн світу, наприклад, у Німеччину, Литву, Болгарію, Азербайджан чи Узбекистан.

А порівняти первісну довоєнну споруду харківської станції зразка 1896-го із нинішньою у стилі сталінського ампіру родом із 50-х років минулого сторіччя цілком можливо. І не лише за світлинами. Документальний фільм Альфреда Федецького, одного з перших за часом кінематографістів Російської імперії, під назвою «Огляд Харківського вокзалу у момент відправлення потягу з начальством, що перебуває на пероні» є взагалі третьою знятою російською кінокартиною... Й зміст його цілком відповідає найменуванню.  

Одеса. Сухий порт

Одеський залізничний сміливо можна охрестити «сухим морським причалом». Ще б пак! Двадцять хвилин пішки від виходу в місто, і ви вже біля бронзового Дюка, на Потьомкінських сходах, а там до моря – рукою сягнути.  

Регулярний рух тут відкрили ще в далекому 1865-му. Проект тогочасної будівлі розробляв петербурзький зодчий Шретер. Зведення відбувалося під керівництвом міського архітектора Бернардацці.

У 1944-му, в останні дні окупації, неокласичну споруду одеського вокзалу підірвали. Введений в експлуатацію 50 років тому вокзал за проектом Чупріна повністю відтворює колишню станційну будівлю Південної Пальміри.  

Івано-Франківськ. Вікно у Карпати

На перон цього вокзалу свого часу виходили цісар Франц Йосиф І та композитор Микола Лисенко. Зараз для більшості туристів він є всього лише перевантажним пунктом на шляху до гірської височини.

Та не зовсім вузлове значення колишнього станіславівського, нинішнього івано-франківського вокзалу не применшує його естетичних принад. Грандіозний купол будівлі є окрасою місцевого пейзажу та видніється майже з будь-якої точки міста.

На п’ять років молодший за свого львівського побратима вокзал Станіславова все ж увійшов в історію… вітчизняної електрифікації як перша споруда цього міста, освітлена електричними лампами. Майже 105 років тому на Старий новий рік, немов святкова ялинка, засяяла залізнична станція, оздоблена «гірляндами» виробництва німецької фірми «Сіменс і Гальске». 

Відтоді будівля вокзалу у стилі неоренесанс із безліччю напівкруглих вікон купається у м’якому світлі величезних люстр залів очікування. А після недавньої реконструкції кількість світильників лише збільшилася. Що, власне, нині не є таким уже винятком, як у давні часи.

Сімферополь. Біла мечеть

Ворота Криму – сімферопольський залізничний вокзал. Світла будівля в італійському стилі із фірмового каменю півострова – інкерманського – немовби втілює гостинність курортного півострова. Простір, сонце, море – ось, що обіцяє туристам візитівка міста.

Біла мечеть, італійський дворик, античний храм… Перелік асоціацій можна продовжувати. Творіння радянського архітектора Душкіна таки увібрало в себе колорит Криму.

Найперше, що впадає у вічі, – вокзальна вежа з годинником заввишки 42 м. Навколо циферблату – знаки Зодіаку. Якщо пильно придивитися, то послідовність зображень на ньому є хибною. Помилки припустилися ще на стадії будівництва.

Вежа також має ще одну таємницю, хай менш космічного, але більш практичного значення. Саме у ній прихована артезіанська свердловина, а система насосів та резервуарів повністю забезпечують станційне господарство водою.

І третім секретом сімферопольського вокзалу є наявність його... двійника. Переконатися в цьому неважко – варто відвідати російський курорт Сочі. Оце по-радянськи – використати креслення вдруге, а унікальність і оригінальність – то щось таке, буржуазне... Щоправда, до зимової Олімпіади-2014 тамтешню станцію можуть відреставрувати до невпізнання з її старшим українським колегою.        

Дніпропетровськ. Прощання слов’янки

Спершу, 1884 року, станція тут називалася Катеринославом. Вокзальна споруда була іншою, та не пережила Другої світової війни. Нині ж у місті на правому березі Дніпра бачимо творіння рук того-таки архітектора Олексія Душкіна, автора проектів уже відомих нам будівель сімферопольської та сочинської залізничних станцій. Тому біла колонада головного порталу невловимо натякає, що звідси недалеко вже й до Криму. Нинішній дніпропетровський вокзал цього року святкує ювілей – 60 років.  

Щодоби понад 70 пасажирських потягів, прибуваючи на перон, чують привітну мелодію фірмової пісні «Дніпропетровськ – мій рідний дім», а від’їжджають під традиційне «Прощання слов’янки».  

Жмеринка. Залізничний корабель

І хоча за своїми регіональними параметрами жмеринська залізнична станція ніби й не вписується в наш рейтинг, та не згадати цього високохудожнього творіння архітектора-будівничого Журавського совість не дозволяє.

Складне планування, модерн ззовні, ренесансні мотиви у внутрішніх інтер’єрах, царська зала з окремим виходом на платформу... Та й взагалі форма будівлі у вигляді корабля, що прямує до моря, – все це забезпечило потрапляння жмеринського вокзалу у список пам’яток архітектури національного значення. А те, що стоїть він на території дубового пралісу, дало фору у розвитку статусу однієї з найбільших вузлових станцій України.

Подібність споруди до вокзалу баварського Мюнхена (і тут архітектори трохи змавпували!) зникла одразу після додавання греко-римських елементів у фасаді та барокових акцентів всередині. Так народився стиль, що згодом дістав назву українського модерну.

Зі зведенням вокзалу у Жмеринці пов'язана трагічна доля його будівничого. Збереглися свідчення, що коли російський цар Микола II приїхав подивитись на новобудову, першими імператорськими словами були: «Вот сукин сын». Журавський начебто почув їх і сприйняв як незадоволення монаршої особи його роботою. Наклав на себе руки – застрелився. Насправді ж Микола ІІ буцімто у такий спосіб висловив захват від творіння талановитого архітектора.     


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено