Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
28 жовтня, 2011   ▪   Тетяна Оробець   ▪   Версія для друку

Топ-9 найоригінальніших українських вокзалів

Тиждень уклав рейтинг місць, де починаються і закінчуються залізні дороги країни
Топ-9 найоригінальніших українських вокзалів
Фотогалерея: Топ-9 українських вокзалів (зображень: 10)
Київ-Пас Київ-Південний Львів Чернівці

Київ-Пас і Київ-Південний. Столичний експрес

Київ-Пасажирський, як і належить центральній залізничній точці країни, – це цілий комплекс аж із трьох столичних вокзалів: Центральний, Південний та Приміський.

Головна станційна споруда – Центральний вокзал – проектувалася радянськими китами архітектури Олександром Вербицьким та Павлом Альошиним. Зведена у 1927–1932 роках, ця будівля стала яскравим втіленням українського барокоз конструктивістськими рисами.

Південний вокзал сполучений із Центральним так званим конкорсом – пішохідним переходом, що нависає над коліями.

Львів. Левовий двірець

Історично перший вокзал на території сучасної України – львівський. А все завдяки Програмі у справах залізниці, яку ще  1841 року затвердив уряд Австрійської імперії та якою передбачалася розбудова залізниць на   Галичині. Лінія з Відня до Львова мала бути прокладена до січня 1864-го.

Відкриття головного залізничного вузла міста Лева відбулося за два роки до визначеної дати: восени 1861-го на станцію гордовито прибув із Перемишля потяг на ім’я «Ярослав». Окрім паротяга та вантажних платформ, до складу поїзда увійшли два пасажирські вагони.  

Нинішня вокзальна будова – друга за ліком. Наприкінці ХIX століття її попередниця була вже не в змозі впоратися із шаленим потоком охочих скористатися послугами перевізників-залізничників. Понад дюжина архітекторів, скульпторів, інженерів працювали над остаточним проектом нового палацу, як іноді називають вокзал галичани. І після відкриття у березні 1904-го львівський вокзал став справді одним із наймодерновіших у Європі – майже палац.

Війни ніколи не оминають основних артерій сполучення їхніх учасників. Львів не став винятком... Кінцева повоєнна відбудова завершилася лише в 1960-х роках.  

Та хай там що, чи не єдиний в Україні величний дебаркадер із металу та броньованого скла родом із чеської Острави над головами щойно прибулих гостей міста – беззаперечно найкраще нагадування про походження львівського вокзалу.     

Чернівці. Цугові стрічання

Попри три роки «вікової» різниці, після свого відкриття чернівецький вокзал одразу став прямим конкурентом львівського. Інакше й бути не могло. Брама до  столиці Буковини, однієї з чільних колоній Австро-Угорщини, мала бути достойним місцем для прийому найпочесніших та найвибагливіших єврогостей.

Двоповерховий вокзал у стилі віденського модерну, увінчаний зеленим куполом на 20-метровій висоті, і досі зустрічає прибулих на чернівецький перон. Як і щиро вітає туристів піднятою в небо рукою силует напівоголеної жінки на фронтоні будівлі. То богиня-вісниця Ірида. Її з обох боків оточують чотири янголи – двоє тримають у руках квіти, інша пара зображена зі стрілами: мовляв, чернівецькі амурчики потурбуються, щоб ви залишилися закоханими у їхнє місто.    

Душевне стрічання та прощання – в традиціях головної буковинської залізничної станції. Колись потяги, що прибували до Чернівців, називали цугом (від німецького zug – потяг. – Ред.). Кожне відправлення цугу супроводжувалося веселими композиціями у виконанні оркестру. Ця традиція збереглася, хоча й дещо трансформована. Аудіозапис фірмової мелодії проводжає і сьогодні кожен пасажирський потяг.

Харків. Кіногерой-гігант

Сучасний вокзал Харкова на початку ХХ століття був одним із найбільших у Російській імперії. Та й зараз за габаритами підтримує свій статус гіганта. Об’єм його – 80 тис. кубометрів, висота залів дорівнює висоті 9-поверхівки, а вежі сягають навіть 15-поверхового будинку. Звідси можна без пересадок дістатися у добрий десяток країн світу, наприклад, у Німеччину, Литву, Болгарію, Азербайджан чи Узбекистан.

А порівняти первісну довоєнну споруду харківської станції зразка 1896-го із нинішньою у стилі сталінського ампіру родом із 50-х років минулого сторіччя цілком можливо. І не лише за світлинами. Документальний фільм Альфреда Федецького, одного з перших за часом кінематографістів Російської імперії, під назвою «Огляд Харківського вокзалу у момент відправлення потягу з начальством, що перебуває на пероні» є взагалі третьою знятою російською кінокартиною... Й зміст його цілком відповідає найменуванню.  

Одеса. Сухий порт

Одеський залізничний сміливо можна охрестити «сухим морським причалом». Ще б пак! Двадцять хвилин пішки від виходу в місто, і ви вже біля бронзового Дюка, на Потьомкінських сходах, а там до моря – рукою сягнути.  

Регулярний рух тут відкрили ще в далекому 1865-му. Проект тогочасної будівлі розробляв петербурзький зодчий Шретер. Зведення відбувалося під керівництвом міського архітектора Бернардацці.

У 1944-му, в останні дні окупації, неокласичну споруду одеського вокзалу підірвали. Введений в експлуатацію 50 років тому вокзал за проектом Чупріна повністю відтворює колишню станційну будівлю Південної Пальміри.  

Івано-Франківськ. Вікно у Карпати

На перон цього вокзалу свого часу виходили цісар Франц Йосиф І та композитор Микола Лисенко. Зараз для більшості туристів він є всього лише перевантажним пунктом на шляху до гірської височини.

Та не зовсім вузлове значення колишнього станіславівського, нинішнього івано-франківського вокзалу не применшує його естетичних принад. Грандіозний купол будівлі є окрасою місцевого пейзажу та видніється майже з будь-якої точки міста.

На п’ять років молодший за свого львівського побратима вокзал Станіславова все ж увійшов в історію… вітчизняної електрифікації як перша споруда цього міста, освітлена електричними лампами. Майже 105 років тому на Старий новий рік, немов святкова ялинка, засяяла залізнична станція, оздоблена «гірляндами» виробництва німецької фірми «Сіменс і Гальске». 

Відтоді будівля вокзалу у стилі неоренесанс із безліччю напівкруглих вікон купається у м’якому світлі величезних люстр залів очікування. А після недавньої реконструкції кількість світильників лише збільшилася. Що, власне, нині не є таким уже винятком, як у давні часи.

Сімферополь. Біла мечеть

Ворота Криму – сімферопольський залізничний вокзал. Світла будівля в італійському стилі із фірмового каменю півострова – інкерманського – немовби втілює гостинність курортного півострова. Простір, сонце, море – ось, що обіцяє туристам візитівка міста.

Біла мечеть, італійський дворик, античний храм… Перелік асоціацій можна продовжувати. Творіння радянського архітектора Душкіна таки увібрало в себе колорит Криму.

Найперше, що впадає у вічі, – вокзальна вежа з годинником заввишки 42 м. Навколо циферблату – знаки Зодіаку. Якщо пильно придивитися, то послідовність зображень на ньому є хибною. Помилки припустилися ще на стадії будівництва.

Вежа також має ще одну таємницю, хай менш космічного, але більш практичного значення. Саме у ній прихована артезіанська свердловина, а система насосів та резервуарів повністю забезпечують станційне господарство водою.

І третім секретом сімферопольського вокзалу є наявність його... двійника. Переконатися в цьому неважко – варто відвідати російський курорт Сочі. Оце по-радянськи – використати креслення вдруге, а унікальність і оригінальність – то щось таке, буржуазне... Щоправда, до зимової Олімпіади-2014 тамтешню станцію можуть відреставрувати до невпізнання з її старшим українським колегою.        

Дніпропетровськ. Прощання слов’янки

Спершу, 1884 року, станція тут називалася Катеринославом. Вокзальна споруда була іншою, та не пережила Другої світової війни. Нині ж у місті на правому березі Дніпра бачимо творіння рук того-таки архітектора Олексія Душкіна, автора проектів уже відомих нам будівель сімферопольської та сочинської залізничних станцій. Тому біла колонада головного порталу невловимо натякає, що звідси недалеко вже й до Криму. Нинішній дніпропетровський вокзал цього року святкує ювілей – 60 років.  

Щодоби понад 70 пасажирських потягів, прибуваючи на перон, чують привітну мелодію фірмової пісні «Дніпропетровськ – мій рідний дім», а від’їжджають під традиційне «Прощання слов’янки».  

Жмеринка. Залізничний корабель

І хоча за своїми регіональними параметрами жмеринська залізнична станція ніби й не вписується в наш рейтинг, та не згадати цього високохудожнього творіння архітектора-будівничого Журавського совість не дозволяє.

Складне планування, модерн ззовні, ренесансні мотиви у внутрішніх інтер’єрах, царська зала з окремим виходом на платформу... Та й взагалі форма будівлі у вигляді корабля, що прямує до моря, – все це забезпечило потрапляння жмеринського вокзалу у список пам’яток архітектури національного значення. А те, що стоїть він на території дубового пралісу, дало фору у розвитку статусу однієї з найбільших вузлових станцій України.

Подібність споруди до вокзалу баварського Мюнхена (і тут архітектори трохи змавпували!) зникла одразу після додавання греко-римських елементів у фасаді та барокових акцентів всередині. Так народився стиль, що згодом дістав назву українського модерну.

Зі зведенням вокзалу у Жмеринці пов'язана трагічна доля його будівничого. Збереглися свідчення, що коли російський цар Микола II приїхав подивитись на новобудову, першими імператорськими словами були: «Вот сукин сын». Журавський начебто почув їх і сприйняв як незадоволення монаршої особи його роботою. Наклав на себе руки – застрелився. Насправді ж Микола ІІ буцімто у такий спосіб висловив захват від творіння талановитого архітектора.     


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Можливо, люди в мікрокраїнах Європи поводяться неідеально, але те ж саме можна сказати і про більших сусідів
    27 серпня, The Economist
  • Чим цікаві мислителі Кримського ханства сьогодні
    27 серпня, Михайло Якубович
  • Понад рік тому друзі написали: «Ми придумали, як допомогти! Від нас до вас жінка возить гуманітарку. Брати адресні пакети вона відмовляється, але ми включили тебе в загальний список отримувачів, головне прийти вчасно».
    27 серпня, Яна Вікторова
  • Від самісінького моменту свого створення обидві «республіки» стали Клондайком для численних аферистів, «кидал» та інших любителів легкої наживи, котрі вміють вчасно зорієнтуватись у новітніх віяннях
    27 серпня, Станіслав Васін
  • Незв'язний пакет пропозицій на заспокоєння тривоги з привожу тероризму
    27 серпня, The Economist
  • Чи справдяться колись сподівання нації на прихід нової еліти, яка допоможе їй вирватися із замкненого кола
    26 серпня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено