Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
28 вересня, 2011   ▪   Марина Гнатенко   ▪   Версія для друку

Сонце в бокалі

Курорти Болгарії – налагоджений відпочинковий конвеєр, що не поспішає позбуватися радянської ментальності
Сонце в бокалі
ЛАБІРИНТ ЧАСУ. Сучасність у Несебрі мирно сусідить Із минулим МАГІЯ ДЕРЕВА. Типові несербські дерев'яні будиночки з кам'яним цокольним поверхом огортають місто романтикою позаминулого століття МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ. Діти граються біля церкви св. Тодора ПОЛЕТІЛИ! Паперові журавлики додають Несебру богемного шарму

Пляжі-готелі-ресторани вздовж берега, куди сягає око, обриси гір ліворуч та півострів праворуч. Слънчев Бряг (Сонячний берег) – найбільший курорт у Болгарії – саме такий, як його змальовують турфірми: сонячний, людний, молодіжний.

Замки з піску

Наш автобус вирушає з Чернівців. Доба у дорозі з годинними простоями на румунському і болгарському кордонах і о 7-й ранку нас зустрічає болгарський дощ. Радіємо, що прихопили теплі речі. Перший сюрприз: у нашому готелі... немає місць. Із місцевим турагентом відвідуємо аж три готелі. У третій нас нарешті селять. Розташування зручне: і центр, де вирує курортне життя, і море – за п’ять хвилин ходу.

Наступного дня ми вже на пляжі. Тут усе по-європейському: 70-річні бабусі поряд із дівчатами засмагають топлес. Діти мають інше заняття: з білого піску можна будувати, а на підходах до берега продають відерця та формочки. Тому вздовж усього узбережжя красуються піщані шедеври і лунають батьківські вигуки всіма європейськими мовами. Пляж – ідеальний для дітей і «неспортивних» дорослих. На рівні буйка вода сягає грудей. Море тепле.

А далі йдемо гуляти центром і розчиняємося у безтурботному натовпі. Смачні аромати і заманювачі кличуть у кафе, де смажиться ціле порося. І всюди – жива музика різних стилів. Багато болгарської. На площі – фольклорний фест, на білбордах – афіші місцевих зірок, а в одному з найбільших нічних клубів є зала болгарської музики. Але – привіт із совка! – з напоїв тут є лише горілка однієї марки. Тому не затримуємось, хоча клуб заповнений драйвовою публікою.

Нічне життя вирує до ранку, і щодалі – то пікантніше. Запалюються вогні еротик-клубів та інших подібних закладів. Дитячі атракціони працюють поруч із барами, казино, стрип-клубами і секс-шопами... З’являється прагнення до змістовнішого відпочинку.

Місто, якому 3000 років

Вирушити до Несебра нам рекомендують геть усі. Це – місто-музей, якому 3000 років і яке захищає ЮНЕСКО. Один лев (приблизно 5 грн) і 10 хвилин автобусом – і ми на скельному півострові. Гостей зустрічає млин та монумент св. Ніколи – покровителя рибалок.

Несебр вабить староєвропейським шармом, брукованими вуличками, черепичними дахами будиночків, спокоєм. Ранок, коли туристи на пляжі, – ідеальний час для прогулянок. Тут-таки чекають яхти і ресторанчики з неперевершеним виглядом на море.

Місто розкинулося поміж руїн фортечних мурів фракійської Месембрії. Її згодом поглинула грецька колонія, потім – Рим та Візантія, відтак – відвоював болгарський хан... Відбитки всіх епох зробили його неповторним.

Дороги Несебра заплутані, але усі ведуть до моря. І дарують безліч сюрпризів. Резиденція митрополита Несебрського (V–VI сторіччя), поховання давніх фракійців і греків, археологічний музей просто неба… Візантійські базиліки, турецькі бані і фонтан – спадок Османської імперії, середньовічні храми, прикрашені поєднанням білого каменю з червоною цеглою, за які його назвали «містом 40 церков»… Наразі лише один із храмів працює, в інших – музеї. Зворушує: витерті до дерева, намолені ікони і книги ніби нагадують про суть християнства.

На вулицях – посмішки і туристська метушня, антикварні й авторські крамнички. Ось крамниця різьблених із дерева годинників, а ось – плетені гачком шедеври. Самобутні вироби та прикраси мовби втілюють душу цього краю. Де-не-де трапиться made in China – як без цього? Проте навіть торгові вулички тут не гамірні, як на Сході, а ліниво-спокійні. Є і супермаркети. Найдешевший і найбільший – «Младость». Місцеві сувеніри – трояндова косметика і парфуми. Фігурне мило, вода, лосьйони, гелі для душу... Чоловіки ж везуть вино і ракію – витриманий у дубових бочках сорокаградусний напій із вишуканим смаком, що не дає горілчаного похмілля.

Адреса – не дім і не вулиця

На жаль, від совка в Болгарії відкараскатись не вдається. Він проявляється в неусміхненому обличчі офіціантки, попри гарне замовлення та щедрі чайові. У тому, що свіжість і смак страв не завжди корелюють із цінами на них, тому «треба знати місця». У тому, що персоналу готелів слід нагадувати, щоб міняли рушники, а заварного чаю годі знайти на цілому узбережжі. У тому, що в екскурсійних автобусах, які їдуть цілу ніч, немає туалету.

Тут досі немає адрес. Просто «Сонячний берег, готель N». Позаяк готелів – кілька сотень, це створює незручності гостям.

А півстоліття тому на більшій його частині були лише море і ліс. Екологи б’ють на сполох – відтоді тут зникло багато рідкісних рослин. Та бізнесменів це не бентежить. Місцеві кажуть: поставити на літо лоток із продажу вареної кукурудзи площею 1 кв. м коштує €6 тис. І ставлять, адже покупці знайдуться.

Тут відпочивають німці, англійці, італійці, турки, білоруси, поляки, фіни, угорці… та й болгари, зокрема ті, хто покинув країну в пошуках заробітку. Так, лікар Михаїл 15 років живе в Ірландії. «А тут я удома. Там так душевно не відпочинеш, – каже він. – З їжі – одні стейки, хіба можна це порівняти з болгарською кухнею! Годі казати – у Болгарії є все! Хочу за кілька років повернутися. Але наразі тут немає ні роботи, ні перспектив».

Чоловік володіє шістьма мовами, переважно сусідніх країн. Втім, каже він, болгари недолюблюють сусідів – Грецію, Туреччину... «Це політика, – зітхає він. – Так і з Росією. Вона нас колись звільнила від турків, але тепер стогнемо: непорозуміння з Газпромом, російський капітал…»

Росію більше не ідеалізують навіть люди старшого віку. Болгарія вже у ЄС, а за рік тут планують запровадити євро. Хоча євроентузіазмом болгари теж не палають: зі вступом в ЄС ціни зросли, а переваги неочевидні. Поки болгари не у Шенгені, працювати їм за кордоном можна лише у час, обумовлений контрактом.

Процвітає у Болгарії й корупція, нарікають місцеві. Годі казати, якщо навіть європейські мільйони, що виділяються на боротьбу з нею, освоюють украй непрозоро. Готелі та ресторани першої лінії Сонячного берега належать аж ніяк не «випадковим» людям. До речі, власники багатьох готелів – росіяни.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.