Тиждень.ua
НовиниПолітикаЕкономікаСвітСуспільствоКультураІсторіяПодорожіАвтоVIP-хронікиСпецтемиКолонкиАрхівНаш партнер — журнал «Український тиждень»ПошукГалереяІнфографікаВідео

Наша Арнаутія

Унікальному придунайському селу, в якому компактно проживають українські албанці, виповнилося 200 років

Нині не кожен корінний одесит відповість, чому дві вулиці в центрі старої Одеси називаються Великою і Малою Арнаутськими. Їх заснували албанські емігранти. Річ у тім, що турки називали православних албанців, які проживали в південній частині Албанії та в Греції, арнаутами. Звідси й походить назва знаменитих вулиць.

Нащадки гайдуків

В селі Жовтневе, автентична назва якого – Каракурт, Болградського району Одеської області відбулися святкові заходи, присвячені 200-річчю цього населеного пункту – найкрупнішому в нашій країні селу, де компактно проживають албанці, нащадки балканських гайдуків, які переселилися в суворі буджацькі степи ще наприкінці XVIII століття.

Своє село люди й досі називають так, як воно називалося до більшовиків, – Каракурт. Двісті років тому його вперше згадали в письмових документах. Судячи ж із назви, поселення заснували набагато раніше й мешкали тут буджацькі татари. У перекладі з тюркської Каракурт означає «чорний вовк».

Але сьогодні це – багатонаціональне село, в якому проживають представники п’яти національностей – албанці, болгари, гагаузи, українці та росіяни. Більшість становлять албанці.

У Північному Причорномор’ї вони з’явилися наприкінці XVIII століття. Це були сім’ї албанських добровольців, які під час Російсько-турецької війни 1787–1791 років служили на російській флотилії, яка контролювала дельту Дунаю, а після її завершення осіли в Одесі та її околицях. Мабуть, була й друга хвиля албанських переселенців, після 1812 року.

В Одесі ж, як і в багатьох інших містах світу, де жили албанські емігранти, було утворене культурно-просвітницьке товариство «Реліндія» («Відродження»). Після Албанської революції 1912 року, під час якої Албанія здобула незалежність, в Одесі побував знаменитий Фан Нолі – один із найвідоміших у ті часи громадських діячів, політик і поет. А 1948-го в місто відвідав і очільник «соціалістичної» Албанії Енвер Ходжа, «останній диктатор Європи», як його називали західні політологи.

Нині багато хто, мабуть, ще пам’ятає про знаменитий сорт української пшениці, яку вирощували на початку минулого століття, – арнаутку. З назви зрозуміло, що цей сорт спочатку культивували саме українські албанці, яких, очевидно ж, їхні сусіди-українці продовжували називати арнаутами. Знайомі агрономи схиляються до думки, що це була ярова пшениця твердого виду, без якої неможливо виготовити високоякісні макаронні вироби. Саме ці пшениці й утворювали тоді основну частину експорту високоякісного зерна в європейські країни, приносячи славу Україні як визнаній «житниці Європи». Вивели цей сорт саме українські арнаути невипадково – албанські селяни завжди орієнтувалися на експорт сільськогосподарського збіжжя в Італію, батьківщину спагеті.

Але насправді зв’язки між Україною й Албанією набагато давніші та глибші.

Сучасні албанці – нащадки іллірійців, племена яких в античні часи населяли балканське узбережжя Адріатичного моря. «У топоніміці нашої країни залишилося чимало ілліризмів, – розповідає мовознавець Костянтин Тищенко – полiглот, вiдомий фахiвець у галузi загального, романського i східного мовознавства. – Наприклад, назва Карпати походить від іллірійського karpё, що перекладається як «скеля». А 25 гірських вершин у Карпатах мають корінь «кичер», що іллірійською означає «букова гора»…

Інтенсивними були зв’язки албанців та українців і в раннє середньовіччя. Як доводить пан Костянтин, топоніміка нашої країни зафіксувала багато албанізмів. Якщо, наприклад, столиця Албанії – Тирана, то в Україні на Хмельниччині є село Тиранівка. Обидві назви означають одне й те саме – «суха, засушлива місцевість, неполивні землі».

Багатомовність на рівні родини

Численних гостей та земляків, які з’їхалися і усіх куточків країни, у національному вбранні зустрічали представники основних національностей, які мешкають у селі. Їх вітали албанською, болгарською, гагаузькою та українською мовами. В Палаці культури відбувся концерт, програма якого складалась з пісень і танців різних народів. Албанську та гагаузьку спадщину представляли самодіяльні артисти з Жовтневого, а болгарські, молдавські, українські, російські та навіть грузинські вокальні й танцювальні номери виконували творчі колективи з чотирьох сіл Ізмаїльського району.

Справжній фурор викликав показ мод відомої київської кутюр’є Мірабелли Сюпюр, батьки якої родом із Жовтневого. Вона нещодавно повернулася з Тижня албанської моди, який відбувався в Тирані, куди киянку запросили вже вдруге. У Тирані дівчину привітав із творчим успіхом популярний американський актор Джеймс Белуші, який саме перебував у столиці Албанії. Виявляється, його батьки – уродженці цієї країни, а він виступав у Тирані з концертною програмою «Я албанець».

«Зовсім різні мови, різні культури й уклад життя не стали на заваді доброму сусідству, майбутньому спорідненню сімей, – розповідає голова сільської ради Олена Жечева. – У нас ніколи не спалахувало непорозумінь на національному ґрунті. Всі мешканці володіють трьома – п’ятьма мовами. Звичайним є навіть таке, що в одній родині в побуті використовують одночасно дві або й три мови».

Як відомо, в Албанії більшість населення становлять мусульмани, 20% – православні й 10% – католики, які проживають на півночі країни. Але тут ані в часи боротьби за незалежність, ані під час італійської та німецької окупації країни у Другу світову війну, ані після повалення комуністичного режиму не виникало конфліктів на міжконфесійному ґрунті. Як ще на початку минулого століття з гордістю заявив один із лідерів албанського національного відродження, «єдиною релігією албанців залишається шкіптаризм»!

«Шкіптари» – самоназва албанців. Слово походить від дієслова «шкіп» – «говорити», у значенні – говорити зрозумілою один одному спільною мовою. Подумалося: як же нам не вистачає «українізму»! Свідомого бажання мати одну, зрозумілу мову, а не голосувати на кожних виборах «за своїх», щоб потім скаржитися на долю та клясти горе-політиків, які у нас завжди говорять різними мовами.

Закон «Про мови» не діє

Свою мову українські албанці зберегли лише завдяки тому, що компактно проживають у Жовтневому та трьох селах Приазовського району Запорізької області. Мовні та культурні проблеми вони й досі вирішують, як висловлюються наші чиновники, «за рахунок внутрішніх резервів». Влада їм майже нічим не допомагає. Хоч Закону «Про мови» вже понад 20 років, діти українських албанців так і не ходять на уроки рідної мови й літератури, не вивчають азів культури та історії Албанії.

«Мова збереглася лише тому, що албанською розмовляли в сім’ях, – розповідає голова культурно-просвітницького товариства «Відродження» села Жовтневе Родіон Пандар. – Її передавали з покоління в покоління. Але останнім часом ситуація погіршується. Етнічний склад села змінюється, й албанську мову поступово витісняє російська.

На жаль, ми, албанці, залишилися зі своїми проблемами віч-на-віч і вирішуємо їх багато в чому виключно завдяки зв’язкам із Албанією: поступово відновили культурний зв'язок із нею, втрачений ще після гучного та скандального розриву дипломатичних відносин між Москвою й Тираною у часи Хрущова. Організували в селі хор албанської пісні, який вже має статус народного, та колектив національного албанського танцю. Завдяки зусиллям почесного посла Албанії в Україні Джевада Рері можемо дивитися передачі албанського телеканала, який транслює новини, фольклорні та просвітницькі передачі. Але, на превеликий жаль, нам і досі не вдалося організувати викладання албанської мови та літератури в школі Жовтневого. Університети міст Тетово та Чаїр із Македонії погоджувалися відрядити до нас викладачів і безкоштовно навчати наших студентів албанської. Однак і тут два роки тільки те й робимо, що долаємо різноманітні бюрократичні перепони. Дивно, але Болградська райдержадміністрація й досі не може знайти 5000 (!) грн, щоб організувати прийом делегації з Македонії або на поїздку нашої до Чаїра, з яким укладено угоду про побратимство».


Матеріали за темою:

1
Ви не оцінювали матеріал
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Що є основою, фундаментом європейської демократії? Відповідь є однозначною: багатопартійна система. Політичні партії як стабільні в часі масові об'єднання політично активних однодумців.
    вчора, Борис Бахтєєв
  • Культовий польський кінорежисер розповів Тижню про роль інтелектуалів у боротьбі, засудження колишніх помилок як зброю проти диктатури, гідну українську відповідь російським пропагандистським фільмам, а також про свою нову книжку для молоді.
    позавчора, Оксана Хмельовська
  • Тиждень поговорив з колишнім віце-прм’єр-міністром та міністром фінансів Польщі Гжегожем Колодком про те, які висновки з польської трансформації будуть корисними для України.
    20 жовтня, Любомир Шавалюк
  • Як усе змінилося піс­­ля нашого січневого інтерв’ю!» – такими словами зустрічає Тиждень посол США Джеффрі Пайєтт цього разу. У тій зимовій розмові йшлося про санкції проти тодішнього «політичного режи­­му» та Євромайдан як шанс, кот­рий Захід і Україна не повинні змарнувати. Сьогодні говоримо про вій­­ну з Росією, допомогу в ній Вашингтона Києву та пріоритети нової української влади
    20 жовтня, Дмитро Крапивенко
  • Тиждень провів шість днів на базі добровольчого батальону «К2» під Волновахою
    20 жовтня, Валерія Бурлакова
  • Один із найпотужніших сучасних літераторів Цен­­трально-Східної Євро­­­пи розмовляв із Тижнем про війни на Балканах та в Україні, мовні протиріччя й на­ціо­­налістичні упередження.
    19 жовтня, Катерина Калитко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2014 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS