Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
12 вересня, 2011   ▪   Аліса Ліпольц   ▪   Версія для друку

Біля Змієвих Валів

Васильків – місто-супутник Києва, над яким баражують літаки-винищувачі
Матеріал друкованого видання
№ 36 (201)
від 1 вересня, 2011
Біля Змієвих Валів
Іван Чернічкін

Це містечко, розташоване за 25 км на південь від столиці, налічує нині близько 40 тис. мешканців. Історичні пам’ятки, які збереглися в ньому, й досі несуть у собі енергетику давнини.

Особливо красивий Васильків улітку й ранньої осені: численні маленькі будиночки, що потопають у зелені, смарагдові куполи храму Антонія і Феодосія, сріблясті верхівки Свято-Миколаївської церкви... Такий краєвид відкривається зі Змієвих валів.

ФОРТ НАД СТУГНОЮ

Кожного гостя Васильків зустрічає літаком. Це МіГ-21, який нагадує про те, що в радянські часи місто вважалося одним із центрів військової авіації. Нині також на Васильківщині відбувають бойове чергування підрозділи Протиповітряної оборони України, зокрема літаки-винищувачі. Позаду МіГ-21 – контрольно-прохідний пункт коледжу Військово-повітряних сил України. Його історія почалася ще напередодні Другої світової війни, коли перед тодішньою армією постала необхідність кардинального посилення авіації.

Але неподалік є ще й цілком мирна й несподівана... Венеція. Так називають невеличкий парк, у якому протікають струмочки з перекинутими через них містками. Щоправда, вода у них дивного зеленого кольору. І все ж таки це досить приємне місце для прогулянок чи дружніх посиденьок.

У Василькові та околицях знайдено сліди трипільської культури, також кілька курганів скіфського часу й пам’ятки київсько-руської доби. 988 року князь Володимир Великий наказав збудувати над річкою Стугною місто й укріпити його високими земляними валами та ровами, заповненими водою. Назву поселенню він дав на своє християнське ім’я – Василів. Місто-фортеця на сотні років стало захистом Києва від нападників і стратегічно важливим пунктом у давньоруській державі. 1157-го, після того як київський престол захопив князь Юрій Долгорукий, Василів дістався в удільне володіння його синові Василькові Юрійовичу. Відтоді одне з найдавніших міст України отримало своє сучасне найменування.

Стіни Василькова пережили не один штурм степових кочівників за часів Київської Русі. Допомагали обороні, крім іншого, Змієві вали – гігантські земляні горби, що на багато кілометрів простяглися на тутешній місцевості. Про походження назви цих колись грандіозних утворень є давні легенди. За однією з них, давньоруський богатир Кирило Кожум’яка поборов і запріг у плуг Змія й виорав ним землю, позначаючи межі свого краю. Зовсім вибившись із сил, чудовисько напилося води з річки, застогнало і вмерло. Річка відтак дістала назву Стугна, а борозни, проорані ним, відповідно нарекли Змієвими валами. За іншою ж, прозаїчнішою версією, вони дістали назву завдяки своїй змієподібній конфігурації.

Нині від Змієвих валів залишилося лише кілька фрагментів. Якщо ви захочете на них подивитися й спитаєте у перехожого дорогу, є ймовірність, що вас направлять не до історичної пам’ятки, а до однойменної кафе-піцерії в центрі міста. Не помиліться!

Читай також: Скеляста оаза серед рівнин

ВОДА З ДЖЕРЕЛА СВЯТОГО ФЕОДОСІЯ

Визначні архітектурні споруди міста – собор печерських Антонія і Феодосія та Свято-Миколаївська церква. Перший храм – із білосніжними фасадами, смарагдовими куполами і золотою верхівкою – виконаний у стилі українського бароко з елементами класицизму. Збудував його майстер Києво-Печерської лаври Степан Ковнір у середині ХVIII століття. Головною святинею собору є чудотворна ікона Божої Матері Триручниці.

Що ж до Свято-Миколаївської церкви, то в її дворі збереглося давнє джерело, з якого брав воду ще cвятий Феодосій, засновник Києво-Печерської лаври. Він був родом саме звідси, з Василькова.

У 1832-му над цим джерелом спорудили невелику каплицю. Вона простояла 100 років, допоки не була зруйнована компартійними функціонерами. Тільки 2001-го її відбудували і переосвятили.  Вода з джерела, як вважають місцеві, особлива.

Пройшовши крізь дворик церкви Антонія і Феодосія, можна піднятися дерев’яними сходами вгору і потрапити до ще однієї не лише історичної, а й духовної пам’ятки міста – Дитинця. Його територія й досі досліджена археологами не повністю.

Читайте також: «Неначе справді рай»

ГЕРОЇЗМ І МІФОТВОРЧІСТЬ

У центрі міста, поряд із мерією – пам’ятний знак бунту декабристів проти імперського ладу Росії. Він нагадує про події зими 1825–1826 років: тут відбулося повстання 29-го Чернігівського полку, який тоді квартирував у Василькові. Очолював бунт проти царя та кріпацтва підполковник Сергій Муравйов-Апостол, нащадок гетьмана Данила Апостола, котрого, як і його соратника Міхаіла Бєстужева-Рюміна, після провалу повстання було повішено, 50 повстанців убито, ще близько 100 заслано на каторгу до Сибіру.

До героїчних сторінок історії Василькова цього літа раптом додалася ще одна, дещо штучна. Васильківський стадіон «Кристал» перетворили на… київський, причому сімдесятирічної давності. А на вулиці Університетській з’явилися таблички «Хрещатик». Тут нині відбуваються зйомки епізодів російського фільму «Матч смерті». Присутність кіногрупи створила в місті певний ажіотаж. До участі в масовках запрошено всіх охочих заробити 80 грн за знімальний день.

В основі майбутньої стрічки лежить міф про гру між київськими футболістами і німецькою командою льотчиків «Флакельф», що відбулася в окупованому Києві 9 серпня 1942 року. Згідно з радянською версією, поєдинок закінчився фатальною перемогою київських спортсменів, «винагородою» за яку був їх розстріл у Бабиному Яру. Історики не раз доводили невідповідність легенди дійсності, втім, митцям із Росії така міфологія якраз до вподоби, як і любовна історія, яку вони дописали в сценарії на додаток до спортивно-героїчної. Режисер фільму – Андрєй Малюков, у головних ролях Сєргєй Бєзруков і Єлізавєта Боярская. З прем’єрою кіношники планують встигнути до чемпіонату Євро-2012.

Васильківський «Кристал» обрали знімальним майданчиком, бо висотні споруди навколо будь-якого київського стадіону аж ніяк не вписуються в атмосферу часів окупованої столиці. 

ГОСТИННИЙ І ПЕРСПЕКТИВНИЙ

Васильківчани поєднують у собі привітність у спілкуванні та гостинність провінційних жителів з амбітністю, бізнесовою хваткою і діловитістю мешканців столиці.

Рамін Карпов, який народився і довгий час жив в іранському місті Тегерані, поділився історією свого приїзду до Василькова: «Я в Україну прибув здобувати вищу освіту, 1994 року вступив на стоматологічний факультет медичного вишу і паралельно почав займатися імпортом продуктів харчування. У Василькові знайшов митні склади дешевші, ніж у Києві, тому й переніс свій бізнес сюди. Мені дуже сподобалося це невелике місто з гостинними людьми й екологічно чистішим повітрям, ніж у столиці. Протягом 15 років, прожитих тут, я ніколи не відчував себе іноземцем або чужим».

На вулиці Соборній міститься пам’ятник Кобзареві, збудований 1993 року. Шевченко, який бував у Василькові, зображений тут на повний зріст замисленим юнаком. Монумент стоїть біля дитячої Школи мистецтв. Її вихованці здобули вже чимало різних дипломів та нагород обласного і міжнародного рівня. Їхньою перемогою відзначилися конкурси «Зорепад», «Арт-преміум», «Південний Експрес», «Понтійська арена».

Тож Васильків – місто, яке має не тільки багату історію, а й перспективне майбутнє.

ЯК ДІСТАТИСЯ

Із Києва автобусами й маршрутками від станцій метро «Вокзальна» і «Либідська», з автостанції «Південна». Електричкою можна доїхати тільки до станції Васильків-1 – це насправді Калинівка. Вже звідти до самого Василькова ходить маршрутка.

ВАРТО ПОБАЧИТИ

Храм Антонія і Феодосія, зведений у ХVIII столітті кріпосним майстром Києво-Печерської лаври Степаном Ковніром у стилі українського бароко з елементами класицизму.

Змієві вали – ймовірно, оборонні споруди часів Київської Русі, хоча є багато аргументів на користь того, що були вони створені набагато раніше. Дістали назву завдяки своїй змієподібній конфігурації.

Знак повстанню декабристів – встановлено на пам’ять про події зими 1825–1826 років, коли відбулось антимонархічне повстання 29-го Чернігівського полку під орудою підполковника Сергія Муравйова-Апостола, нащадка гетьмана Данила Апостола.

Читайте також: У гості до Богдана


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено