Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 серпня, 2011   ▪   Євген Будько   ▪   Версія для друку

Услід за північними монархами

Віа Регія – культурно-туристичний «Королівський шлях» Європи – пролягає, зокрема, й Фінляндією
Услід за північними монархами
Фотогалерея: «Королівський шлях» Фінляндії (зображень: 11)

1000 км– саме такою є протяжність королівського маршруту. 700 років – таку кількість років налічує його історія. Маршрут створили наприкінці ХІІІ століття шведські монархи, які володарювали Фінляндією. Спочатку це був поштовий тракт від Виборга (нині російського) до тодішньої столиці Фінляндії – Турку. І далі до Стокгольма. Взимку цю відстань доволі швидко долали через Балтику, по кризі, а ось улітку... 1555 року королю Швеції Густаву І Вазі довелося протягом шести тижнів йти цим грузьким і диким шляхом. Це спонукало його спорудити тракт із корчмами та заїжджими дворами. Нимпочали курсувати державні кур’єри, купецькі хури, дворянські та королівські карети.

Нині «Королівський шлях» набагато комфортніший. Автостради та залізниці лише додають позитивного враження від спокійної північної природи. По хвилястій рівнині дорога простягається, прорізуючи пагорби з фінського граніту. Варто звернути з шосе – і перед вами палацик ХVІІІ століття чи старовинна сільська садиба. Маєте нагоду заночувати в пенатах коронованих осіб.

Порвоо

Містечко Порвоо, засноване в середині ХІІІ століття, – колишній центр морської торгівлі. Про це нині нагадують червоні дерев’яні склади на березі річки. Вони збереглися дивом, адже місто потерпало від пожеж. Одного разу королю набридли збитки, тому він дозволив погорільцям якийсь час не сплачувати податків та зводити цегляні будівлі. Тепер це крамниці, майстерні, сауни й оригінальні кав’ярні.

Певно, найвизначніший в історії Порвоо рік – це 1809-й. Тоді тут у кафедральному соборі російський цар Олександр І уперше проголосив фінів нацією, а Фінляндію – князівством у складі Російської імперії. Так окупанти прислужилися національній самосвідомості.

Художники – невід’ємна риса місцевого пейзажу, саме завдяки їм місто можна побачити у багатьох галереях Європи.

Гельсінкі

Гельсінкі справило враження дещо сонного міста. На диво теплої літньої днини городяни повисипали на газони грітися на сонці. Вразила надмірна свобода моралі: цілком тверезий хлопець пісяв на клумбу в центрі міста, відвернувшись від дівчини, з якою при цьому не припиняв розмови. Й це ознака не так розпусності, як індиферентності – такий уже тут «відморожений» люд.

Гельсінкі значно молодше за «Королівський шлях». Шведи заснували його 1550 року. Власне, містом його можна було назвати лише через два з половиною століття, коли російські самодержці зробили його столицею фінів. Тоді із Санкт-Петербурга сюди виписали архітектора Карла Енгеля, тож Гельсінкі часом дуже нагадує Санкт-Петербург.

Найвідоміше творіння Енгеля – лютеранський кафедральний собор. Колись царя Миколу І обурив той факт, що в Гельсінкі немає православного собору. Серед заможних городян швидко зібрали кошти і звели високий і ставний Успенський собор, найбільший храм православ`я у західному світі.

Від собору йде Софійська вулиця (імені російської цариці), та й прилеглі до неї вулички також названі іменами царів і царенят. Неподалік, у порту, височіє колона з двоголовим орлом, споруджена «вдячними фінами» на згадку про візит російського імператора Олександра І.

Цікавини в Гельсінкі розташовані компактно, транспортна мережа продумана. Наприклад, трамваєм № 3T можна не лише пересуватися містом, а й здійснювати екскурсії. Його маршрут охоплює все найцікавіше: Національний музей, парламент, обидва згадані собори, залізничний вокзал у стилі модерн, Олімпійський стадіон, пам’ятники композитору Сибеліусу та маршалу Маннергейму, порт...

Якщо ж хочете поринути в атмосферу Гельсінкі, вирушайте на Еспланаду – прогулянковий бульвар.

Суоменлінна

Це все ще Гельсінкі, але тут постає зовсім інше обличчя столиці. Коли катер причалював біля суворих стін фортеці Суоменлінна, було якось не до жартів...

Десь тут Петро І прорубував оте завойовницьке «вікно в Європу». В 1713-му російські війська зайняли Гельсінкі, й сюди ж завітав сам цар – гер Пітер. Та згодом шведи повернули собі ці місця. Й збудували на Вовчих островах цю потужну фортецю. Головною її окрасою була й залишається церква, колись православна, нині – лютеранська, а за сумісництвом – морський маяк.

Ошкірений гарматами фортечний архіпелаг забув похмурі часи. Нині це район Гельсінкі, який із берегом сполучає, крім катерів, ще й тунель. Тут влаштовуються «королівські» театралізовані екскурсії та військово-історичні шоу. Фортеця охороняється ЮНЕСКО, кожен її камінь пронумерований, і приватні особи, котрі мешкають у житлових будинках на цих островах, зобов’язані дбати про збереження пам’яток.

Мустіо

У XVI столітті вздовж «Королівського шляху» повиростали залізоробні підприємства. Для цього було все необхідне: вода з озер, болотяна руда, деревина для палива... Старовинні технології неспроможні були понівечити мальовничої природи, й тут виникали мальовничі дворянські садиби. Багатенько я їх побачив.

Садибу в Мустіо звели ще за шведів. В одній із вишуканих кімнат виставлено гаптований золотом мундир віце-генерал-губернатора Фінляндії – дідуся нинішньої господині будинку. Літня пані люб'язно супроводжує групу екскурсантів, що розглядають розкішні зали. Завела і до своєї спочивальні, де про сьогодення нагадують хіба що електролампочки й телефон.

Садиба оточена прекрасним парком зі скульптурами, альтанками та ресторанчиками. З мосту можна спостерігати гру сріблястих окунів у річці.

Хайкко

Було б дивно, якби я повернувся з Фінляндії, не пізнавши особливостей національної парильні. Усе відбувалося кілометрів за 70 від Гельсінкі, в садибі Хайкко.

Таким собі невеликим додатком до тілесних задоволень були апартаменти в ошатному будинку ХІХ століття з дворянськими портретами, антикварними меблями з карельської берези.У суперовому спа-центрі «Хайкко» я мужньо витримав п’ять раундів «сухої пари» навперемінку з купанням у крижаній воді, ніженням у гарячому та прохолодному джакузі та бовтанням у басейні з масажними струменями. Коли сидів за кухлем пива, потопаючи в білосніжному халаті, здавалося, на цьому мандрівку можна й завершувати... Але все лише починалося.

Додам лише одне: свого часу в Хайкко провів свою першу шлюбну ніч фаворит «Формули-1» Міка Хаккінен. Номер молодят нині показують усім охочим.

Турку

Маршрут привів мене до головного пункту часів заснування «Королівського шляху» Фінляндії – стародавнього Турку. Типова ситуація: перша столиця стала містом, другим за значущістю.

Образ Турку середньовічний. Його серцем є кафедральний собор, закладений ще на початку ХІІІ століття, головний храм лютеранської церкви Фінляндії. Тобто Турку, крім того, є і духовною столицею держави. При вході до храму відвідувачів зустрічають грандіозні макети вітрильників, що їх моряки дарували собору для щасливого повернення з походу. Всередині над вашою головою – зіркоподібні склепіння із восьмиповерховий будинок заввишки. Під підлогами – поховання близько 5000 небіжчиків, зокрема, королів. Панно над вівтарем зображує церемонію церковної реформації 1527 року, яку провели в цьому-таки соборі, – то була епохальна подія для Фінляндії та Швеції.

Якщо собор витворює аскетичну ауру міста, то річка Аура – більш вільну. Її береги обнизані кораблями-ресторанами. Можна замовити й окремий столик у човні. З берега на берег охочих переправляє столітній річковий трамвайчик.

Нарешті, лицарські часи уособлює замок Турку. Як і собор, він найдавніший у Фінляндії. Зведений 1280 року, він витримав чимало облог, але так і не був узятий штурмом. У ньому є похмурі середньовічні зали зі слідами кинджалів на столах і пишні ренесансні приміщення. Вузькими коридорами сновигають «служанки» та «пажі»... Однак бутафорії дуже мало, все справляє враження не штучно створеного, а справжнього. Як те пиво і в’ялена щука, якими завершився наш огляд замкової таверни.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Коли в Україні нарешті з’явився інтерес до консервативної ідеології, стало зрозуміло, як мало ми знаємо про особистість і спадщину засновника українського консерватизму
    1 жовтня, Тетяна Осташко
  • Чого прагнуть лідери, що заявляють про себе як про демократичну опозицію до нинішньої влади, і чи здатні вони досягти свого найближчим часом
    1 жовтня, Андрій Голуб
  • Координатор експертної групи розвитку культурних і творчих індустрій Єврокомісії розповів Тижню про культуру крізь призму процесу творення нової вітчизняної політики, яка регулює цю царину, економічну збитковість ставлення до неї за залишковим принципом та нові форми інституцій, що стимулюють її розвиток.
    1 жовтня, Ганна Трегуб
  • Здається, немає вже новини, яка здивувала б простого мешканця Луганська. Хоча часто про події в «республіці» дізнаєшся від тих, хто живе на «великій» землі. Іноді друзі з української сторони пишуть есемеску: «А чи правда, що…» Вони щось прочитали в інтернеті й хочуть підтвердження. І лише з таких ось «новин» дізнаєшся про кадрові зміни у верхівці місцевої «влади».
    1 жовтня, Вікторія Малишева
  • Як різні мусульманські громади сприйняли війну на Донбасі
    1 жовтня, Михайло Якубович
  • З початком жовтня в Україні мало стартувати тестування на керівні посади в Державне бюро розслідувань. Втім, цього не відбулося.
    1 жовтня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено