Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

«Неначе справді рай»

Ці слова Леонід Глібов колись написав про Седнів. Що цікавого там є нині?
Матеріал друкованого видання
№ 34 (199)
від 18 серпня, 2011
«Неначе справді рай»
Андрій Ломакін

Дістатися туди із сусіднього Чернігова тепер непросто – регулярний транспорт не ходить (як і до раю), але на нас біля гармат чернігівського Валу чекає таксі. Тож, здолавши за лічені хвилини 25 км між полями й перелісками, опиняємось у Седневі, що за князівських часів називався Сновськом. Найперша літописна згадка про нього стосується 1068 року, і вже тоді це було місто (хоча нині «прогрес» звів його до статусу селища міського типу). У «Повісті минулих літ» розповідається, що наприкінці літа 1068 року «половці мнозі» билися тут із князем Святославом.

ВОТЧИНА ЛИЗОГУБІВ

Усі тутешні історичні дивовижі розташувалися на високому березі річки Снов, і більшість їх пов’язана зі старовинним родом Лизогубів. Серед його представників були й наказний гетьман, який брав Азов на чолі українського козацького війська (Яків), і козацькі полковники, і друзі Тараса Шевченка, й спонсори народовольців, і творці антимонархічної організації «Земля і воля», як-то Дмитро Лизогуб, котрого за царським наказом повісили в Одесі (Лєв Толстой присвятив йому оповідання «Божеське й людське»).

Ось кам’яниця Лизогубів, будівля XVII століття, яку колись малював Тарас Шевченко. Неподалік неї стоїть Свято-Воскресенська церква, зведена у стилі українського бароко (1690 рік), що була усипальницею цього знаного роду. 1924 року, вже за більшовизму, мародери, які руйнували багаті поховання, шукаючи золота й коштовностей, натрапили на останки Лизогубів, які згодом було нахабно демонстровано країні під гаслами «антирелігійної пропаганди». Більшість їх нині зберігається в Києво-Печерській лаврі. І лише останки Якова, гетьмана, можна побачити в седнівській Свято-Воскресенській церкві.

І досі під нею є недосліджені склепи. Тутешній люд переконаний, що взагалі під селищем лежить система підземель, які об’єднують у таємну мережу всі храмові та інші лизогубівські будівлі. Хоча спелеологам вдалося відшукати лише одну печеру, датовану кінцем ХІХ століття.

Ще в одному будинку того ж таки знаного роду, теж ХІХ століття, діє сільська школа. У цих історичних стінах діти навчаються останній рік – каже її директор Володимир Іванов. Бо ж неподалік швидкими темпами споруджують нове надсучасне приміщення з басейном і комп’ютерними класами, мультимедійними дошками.

Читайте також: Усупереч топоніміці.Свою лячну назву Чортків цілком компенсує чималою кількістю храмів і атмосферою вмиротворення

КАРАТЕ ОТЦЯ ЄВГЕНІЯ

Настоятель седнівської Свято-Воскресенської церкви протоієрей Євгеній Халімонов – людина нетипова. Це високий, стрункий, підтягнутий чоловік. Під рясою вгадується спортивна фігура. Він давно зрозумів, що самих богослужінь для спілкування з парафіянами, надто з молоддю, недостатньо. Тож поєднує статуси панотця і тренера. Спорт, на його переконання, – теж духовне знаряддя, вкрай необхідне у вихованні, адже воно дисциплінує людину, є альтернативою ледарству, шкідливим звичкам.

«Іще в школі займався боксом, пізніше – карате, – втамовує наш подив священик. – Стрибав із парашутом. Після армії вступив до Київської духовної семінарії. Та заняття спортом не кинув. А відкривши недільну церковну школу, вирішив організувати спортклуб і навчати карате дітлахів».

Седнівська недільна церковна школа існує вже 10 років. У класі все як зазвичай: парти, журнал, щоденники, конспекти. Тільки дисципліни інші – Старий і Новий Заповіт, катехізис, літургіка, церковнослов’янська мова, християнська етика. Карти, таблиці, інші наочні приладдя для освітнього процесу отець Євгеній виготовляє власноруч. «Учнів цього року було 20, а минулого – близько 30. Для нас головне, щоб сама дитина того бажала. Ми не приймаємо, якщо батьки хочуть, а дитина ні, тоді навчання не має сенсу», – каже він.

ПОВОДИР КОБЗАРІВ І КОБЗАРЯ

Біля Свято-Воскресенської церкви є могила Божого чоловіка Гриця Мірошникова, який жив у Седневі майже 200 років тому. Прийшов туди ще хлопчиною років 12 зі сліпими старцями-кобзарями, в яких був поводирем. Навіть у люті морози ходив босий, а одяг і взуття, які дарували йому вельможі, роздавав бідним. Тому Григорія називали Золотюсіньким. Пророцтва Мірошникова були безкомпромісні й суворі. Розповідають, як Тарас Шевченко, перебуваючи в Седневі, розмовляв із юродивим, і той напророкував йому 10 років солдатчини-каторги. Навіть час власної смерті Гриць передрік – сталося це 22 лютого 1855 року. Від того дня, як блаженного поховали, почалися прощі до його могили.

Є в Седневі ще дві церкви, одна з них – дерев’яна Георгіївська. Вважають, що тут святили свою зброю перед бойовими походами козаки Седнівської сотні Чернігівського полку в XVII–XVIII століттях. А в радянські часи в цьому храмі актриса Наталія Варлей літала в домовині, коли знімали фільм жахів «Вій» за Миколою Гоголем.

ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ, СВЯТЕ ДЖЕРЕЛО

У місті є парк із 600-літньою липою (під нею, кажуть краєзнавці, Тарас Шевченко написав поему «Відьма») та алеєю каштанів, яким «лише» за сотню років. Тут вдало розташувався Будинок творчості Національної спілки художників України. Її очільник Володимир Чепелик щороку поповнює парк новими скульптурами – творіннями своїх колег. За останній час з’явилися пам’ятники братам Андрієві та Іллі Лизогубам, Леонідові Глібову, Тарасові Шевченку, скульптура «Козацька пісня». А незабаром постане ще один монумент – седнівському поетові та перекладачеві Аркадію Казці, якого 1929 року довели до самогубства у камері НКВС, звинувативши у причетності до так званої Спілки визволення України.

Якщо йти понад Сновом аж до околиці селища, можна натрапити на щось подібне до каплички, прихованої серед зелені. «Святе джерело» – пояснюють місцеві. Неподалік – садиба «Кінний двір «Седнівський», комплекс споруд, на які тут кажуть «курені», хоча кожна з тих архітектурних форм має весь набір зручностей, властивих готелю.

Зрештою, ми переконалися: якщо Леонід Глібов і перебільшив зі «справді раєм», то не набагато.

БУДИНОК ТВОРЧОСТІ

Відкрився в Седневі 1964 року під егідою Спілки художників України. Тут працювали Тетяна Яблонська, Микола Глущенко, Василь Бородай та багато інших провідних українських митців. Напередодні й одразу після розпаду СРСР, на межі 80-х – 90-х років ХХ століття, селище стало неформальним осередком, де набирало сили актуальне мистецтво – український трансавангард. За незалежності тут почали, крім того, проводити фестивалі й літературно-мистецькі свята, серед яких найвідоміші «Седнівська осінь», а також Седнівські пленери (з франц. plein air – відкрите повітря), регулярні художні вправляння просто неба.

Читайте також: У гості до Богдана. Чигирин і Суботів прагнуть стати важливими туристичними об’єктами, залучивши постать Хмельницького


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено