Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
6 липня, 2011   ▪   Олена Мукосій   ▪   Версія для друку

Нафтовий пульс

У центрі Баку – хмарочоси, у Старому місті – археологічні й архітектурні здобутки, а в спальних кварталах – свійські тварини на балконах
Матеріал друкованого видання
№ 25 (190)
від 23 червня, 2011
Нафтовий пульс
Міла Тєшаєва
Фотогалерея: Баку - місто контрастів (зображень: 10)

Наприкінці травня тисячі бакинців вийшли на вулицю: співали, кричали, танцювали, виносили прапори, влаштовували салюти. Місто втопилось у гудінні машин і криках «Азербайджан!». Це було не національне свято й не масові гуляння. Просто країна стала переможницею і господинею наступного пісенного конкурсу «Євробачення».

У той самий час мільйони європейців намагалися згадати: а що ж вони, власне, знають про Азербайджан і Баку? Столичний житель Емір Хусейнов вважає: «Більшість іноземців, які приїжджають сюди, мають неймовірні уявлення про наше місто. Росіяни, наприклад, упевнені, що Азербайджан – це лише гори й аули. А коли бачать тут повсякденні блага цивілізації, зокрема й метро, надзвичайно дивуються. У державах Заходу гадають, що Баку – східне місто. Для них центр та райони навколо Приморського бульвару – це культурний шок і руйнування стереотипів. Часто-густо їх дивує, як одягаються наші дівчата. Багато хто упереджено думає, що ми дуже релігійні, але жінок у паранджі на вулицях ви не побачите. Також іноземці вважають, ніби в нас немає нормальних готелів. Але бакинські Hyatt чи Hilton відразу розбивають і це уявлення».

«ЄВРОБАЧЕННЯ» МАЄ ЗНАЧЕННЯ

«Євробачення-2012», що відбудеться в Баку, дарує місту надію на швидке вирішення величезного списку проблем, із якими повсякчас вимушені стикатися майже 4 млн його жителів.

Та є поміж гострих питань і ті, яких не позбутись: масова міграція сільських жителів до міста, відтак – перенаселення. Вихідці із сіл не бажають у Баку вподібнюватися до городян і змінювати свої усталені звички. Тож у спальних кварталах свійські тварини на балконах чи вирощування городини – не рідкість.

Прогулюючись модерними вулицями середмістя, не підозрюєш про життя околиць. Хоча в центрі теж є свої проблеми: тут і досі бракує цілодобового водопостачання, а про єдину систему опалення взимку деякі місцеві жителі можуть лише мріяти. Дивно й те, що в більшості багатоповерхівок проїзд ліфтом платний – у кабіні стоїть автомат, до якого необхідно вкинути кілька монет, аби підйомник запрацював.

ЛИХОМАНКА ГІПЕРПЕРЕБУДОВИ

Баку, в тілі якого б’ється нафтовий пульс, намагається показати світові свою економічну потугу. Це устремління відображено в архітектурі міста.

У столичної влади грандіозні плани: збудувати два хмарочоси – готелі «Повний місяць» і «Півмісяць» заввишки близько 150 м. Ці овальні вежі зі скла й бетону мають постати недалеко одна від одної на штучних півостровах Каспійського моря.

Бакинці скептично відгукуються про цю ідею. Адже згадують інший «проект десятиліття» – амбіції влади спорудити найвищий у світі флагшток. Його таки звели, витративши на це три роки й $25 млн. Підняли величезний прапор, 35 м завширшки й 70 завдовжки, однак сильний каспійський вітер його розшматував.

Спорудження, реконструкції, гучні архітектурні проекти… Лихоманка перебудови Баку нині в розпалі. Його центр – європейська оаза в пустелі хрущовок спальних районів. Реставрація азербайджанської столиці поступово набуває масштабів і охоплює найближчий до середмістя район «Радянський». Він справді такий на вигляд. Низькі напівзруйновані двоповерхівки, вузькі вулиці, де надовго застрягають автівки в години пік – усе це таке не схоже на широкі бульвари неподалік.

Водії з гарячою кавказькою кров’ю нескінченно клаксонять і всіляко намагаються випередити один одного. Дорогих іномарок у місті багато, особливо азербайджанці полюбляють мерседеси. Везуть їх із Грузії, куди європейські країни збувають пороми, навантажені новими й потриманими машинами.

Автомобілістів, які пропускають пішоходів на «зебрі», в Баку геть мало. Пішоходи скупчуються в групки й так перетинають жваві траси.

Остання мода бакинців-водіїв – персоналізовані гучні рингтони замість звичних «бі-біп». На вулицях вряди-годи чути пекельний сміх, кахкання, квакання або ж мелодію з мультика «Ну, постривай!». Такі сигнали взагалі-то заборонено, та оскільки міліція тут славиться хабарництвом, а кавказці – своєю нехіттю дотримуватися законів, то всіх ці звуки влаштовують.

ФУНІКУЛЕР ІЗ МОРСЬКИМ КРАЄВИДОМ

Південний теплий клімат гармонує з розслабленим приморським настроєм та східною звичкою нікуди не поспішати. Серце Баку – Дівоча вежа. Душа – Приморський бульвар із його розкішною набережною. Фортеця у Старому місті – ще один предмет гордості азербайджанців.

Середньовічну частину столиці, що носить назву Ічярі-Шяхяр, ретельно охороняють від сучасності: стара бруківка замість асфальту, на вулицях – торгівці килимами. Цікаво подивитись на куполи багатовікових лазень, пройти крізь Ґоша-Ґала-Ґапи – головні ворота міста, поблукати старовинними покоями палацу Ширваншахів та мечеті Кей-Кубада, завітати до музею мініатюрних книжок, відвідати майстерні ремісників… А якщо є настрій і гроші – купити унікальні речі в килимових та антикварних крамницях. Водночас у Старому місті плине звичайне життя – тут усе ще мешкають люди.

Потім можна повертатись на Приморський бульвар і площу Фонтанів – до благ цивілізації. У центрі міста нескладно знайти ресторани й кафе на будь-який смак. Однак найпопулярнішими серед місцевих жителів залишаються чайхани, де можна з приємністю попити традиційного чаю – чистого або з додаванням кардамону, чебрецю, трояндової води, кориці чи імбиру. Також одним із національних напоїв є шербет – настій ягід, цитрусових та інших фруктів з усілякими додатками, травами, льодом і цукром. А якщо ви таки замовите каву, то її приготують, звісно, по-східному – в турці на піску.

Звісно, треба скуштувати й східних солодощів. Справжні турецькі – у відомому кафе «Мадо». Узагалі кухня сусідньої країни тут дуже популярна, азербайджанці вважають турків найближчим із братніх народів, та й мови їхні на 85% збігаються.

Популярності зажила пекарня «Чудо-пічка». Тут можна знайти величезний вибір сло­­в’янських борошняних виробів. На полицях – знайомі з дитинства печені й смажені пиріжки з капустою, вишнями, картоплею.

Дуже гостинне місце – інформаційний центр Баку. Дівчата-поліглотки в стильній уніформі не лише нададуть вичерпну інформацію про місто й країну, а й приготують вам чай, видадуть безкоштовні брошури, а якщо маєте час – довго розповідатимуть різні історії.

У столиці є кілька обов’язкових для туристів маршрутів. Спершу можна пройтись на проспект Нафтовиків, піднятися фунікулером до Нагірного парку – звідти відкривається розкішна панорама міста та моря. Потім варто замовити морську прогулянку й покататись на катері Бакинською бухтою. І тоді з чистим серцем іти на вулицю Нізамі – в самісінький вир азербайджанського шопінгу.

ПАБИ Й КІНОДРОМ

Увечері, із заходом сонця, в місті залишається не так багато місць, де можна провести час. Це бари для експатів (немісцевих) і мандрівників – «Вільям Шекспір», «Кемел», «Корнер бар» тощо. Як видно із назв, кухня там переважно британська.

Бакинець Аббас Західі каже, що це його улюблені місця відпочинку. «Більшість моїх приятелів іноземці. Спочатку я просто намагався підняти свій рівень англійської мови, спілкуючись із експатами, а зараз вони мої кращі друзі».

Більшість місцевих жителів полюбляє ходити в караоке-бари, які тут на кожному кроці. Відвідини кіно, навпаки, непопулярні – більшість місцевого люду ще жодного разу не бачила стрічок на великому екрані. Сучасних кінозалів у місті мало, їх перелічиш на пальцях однієї руки. Проте торік у грудні в Баку сталося неймовірне – відкрився кінотеатр просто неба для автомобілістів «Роял Сінема». Правила перегляду: машина займає своє місце на паркінгу, водій налаштовує автомобільний радіоприймач на необхідну FM-хвилю, з динаміків лине звук, а саму картину в німому варіанті проектують на величезний екран.

АЗЕРБАЙДЖАНКИ ТА ЇХНІ ДЖЕНТЛЬМЕНИ

Центральні вулиці міста рясніють бутиками. Стільки дорогих брендів у одному місці зустрінеш, мабуть, хіба що в Москві. А попри те, модники не впадають в око. Дівчатам належить одягатися скромно. Про відверті наряди українок бакинкам залишається тільки мріяти.

Поширене упередження щодо азербайджанських чоловіків не має жодних підстав. Вони ввічливі, ставляться до жінок шанобливо. Повага виявляється в усьому. У громадському транспорті представники сильної статі завжди стоять, а якщо в руках пані буде важка сумка, то поруч відразу знайдеться кілька джентльменів, охочих допомогти.

Гостинність – одна з характерних рис азербайджанця. Упродовж вечері заведено обговорювати нагальні питання, розповідати історії з життя й сперечатись. Зараз одна з цікавих тем для бакинців – перемога на «Євробаченні» та прогнози на наступне шоу. Подейкують, спеціально для конкурсу в місті буде споруджено нову концертну залу.

ЯК ДОЇХАТИ / ДОЛЕТІТИ

Із Києва до Баку можна дістатися поїздом №31Д, але пам’ятайте, що він їде майже 68 годин. Квиток на літак із Борисполя до столиці Азербайджану залежно від рейсу й завчасності купівлі коштує 3,5–7 тис. грн.

ДЕ ЗУПИНИТИСЯ

Баку входить до переліку міст, найдорожчих для подорожей. Ніч у найдешевшому готелі «Прем’єр» коштує $120, у гранд-готелі «Європа» – $240. Хостелів тут мало. Найдешевший – «Каспійський» – $25 за ніч.

ВАРТО ПОБАЧИТИ

Ґобустан – історико-художній заповідник просто неба, який входить до списку культурних надбань ЮНЕСКО. Тут, неподалік Баку, можна побачити унікальні наскельні зображення та піктограми, виконані людьми неоліту.

Атешґях – храм вогнепоклонників за 30 км від Баку на окраїні селища Аміраджани – одне з чудес Азербайджану – місце виходу природних горючих газів.

Дівоча вежа, або Ґиз-Ґаласи (VII–XII століття), зодчий Масуд ібн Давид – пам’ятка середньовічної азербайджанської архітектури. Складена з вапняку; горизонтальні ряди каменю утворюють ребристу поверхню фасаду.

Палац Ширваншахів – музей-заповідник XV століття, одна з перлин азербайджанської архітектури, розташований у Старій фортеці.

Бакинська бухта – нею щопівгодини катає охочих кораблик, із якого зручно оглядати панораму міста. Її трохи псує торговельний порт, тож муніципальна влада обіцяє перемістити його подалі.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено