Подорожі

  ▪   Володимир Мороз

Чим живе українська Антарктида

Фото: Денис Пішняк
Яку роботу проводять наші дослідники на станції «Фарадей»
Матеріал друкованого видання
№ 24 (552)
від 14 червня

Зміна полярних експедицій на українській антарктичній станції «Академік Вернадський» відбулася наприкінці квітня. Після виконання річної програми досліджень шостого континенту на Батьківщину повернулася 22-га експедиція, яку змінила наступна — 23-тя. Також у період перезміни на станції встигла попрацювати окрема сезонна експедиція вітчизняних науковців. Програма антарктичних досліджень України розширюється.


Українці досліджують Антарктиду здавна. Вони також були учасниками експедицій радянських часів, але після розпаду СРСР Росія заявила, що не поділиться жодною зі спільно збудованих антарктичних станцій із жодною з колишніх радянських республік. Утім, 1996-го Україна придбала у Великої Британії за символічну ціну £1 станцію «Фарадей». Вона перейменована в «Академіка Вернадського» та стала й досі є базою для антарктичних досліджень вітчи­зняних учених.

 


Станція «Академік Вернадський» — наукова установа, що діє цілорічно. Основними напрямами її досліджень стали океанографічні та біоресурсні, гідрометеорологічні, фізики полярного геокосмосу та сонячно-земних зв’язків, ядерно-фізичні дослідження Землі й атмосфери, геолого-геофізичні, біологічні, медико-фізіологічні. Тобто українці вивчають в Антарктиді як атмосферу, так і гідросферу та гляціосферу — сферу льодовиків. Водночас вітчизняні дослідження поєднуються з численними міжнародними програмами.

 

Читайте також: Українських дослідників провели у нову антарктичну експедицію


«Наприклад, наші метеорологи, що перебувають на станції протягом року, проводять вимірювання, які передають до світових центрів збору та обробки даних», — розповідає завідувач відділу фізики атмосфери Національного антарктичного наукового центру Міністерства освіти і науки України Денис Пішняк.

 


Метеоролог також провів рік в Антарктиді як учасник 16-ї української експедиції. У квітні 2018-го він працював на шостому континенті вже в складі сезонної експедиції України та як фахівець може казати про зміни клімату, погодні умови Антарктиди та відому багатьом озонову діру.


«Так, на станції ми вимірюємо щільність озонового шару. Можна стверджувати, що за останні п’ять років ситуація з озоновою дірою стабілізувалася, — засвідчує метеоролог. — Інтенсивність озонового шару відновлюється та є тенденція до цього».


У відповідь на запитання про те, що стало причиною такого відновлення, учений висловлює думку про результативність обмеження використання шкідливих речовин — фреонів.

 

Читайте також: Із Харкова — в Арктику. Український рейс через тропіки за полярне коло


Українські геофізики на «Академіку Вернадському» зосереджують увагу на вивченні верхніх шарів атмосфери. Це традиційний напрям досліджень станції ще з часів, коли вона була «Фарадеєм», розповідає заввідділом радіофізики геокосмосу Радіоастрономічного інституту НАН України Андрій Залізовський із Харкова. Цей учений відпрацював уже в трьох антарктичних експедиціях України. За його словами, програма геофізичних досліджень на «Академіку Вернадському» розширюється. Показово, що окремі проекти з дослідження атмосферних гравітаційних хвиль, фізики плазми вітчизняні вчені, які накопичили чималий досвід у цій галузі, проводять спільно з колегами зі США: Бостона, Аляски та Аресібо, що в Пуерто-Рико. За словами харків’янина, наразі українські полярники вирішують питання, щоб отримувати показники з обладнання нашої антарктичної станції в режимі онлайн безпосередньо в Україну.
В Антарктиді, напевно, як у небагатьох місцях Землі, добре видно результати глобальних змін клімату. «Льодовиковий покрив Антарктиди залежить від багатьох факторів, і його площа й товщина змінюються в різні роки. Та якщо проаналізувати дані більших періодів, то видно, що льодовики відступають. Це однозначно», — продовжує Денис Пішняк.

 


А отже, підняття рівня світового океану не вигадка. І зачепить воно всю планету.


Загалом Антарктида завдяки міжнародним угодам про її охорону є лабораторією наукових досліджень. І українські вчені також розширюють їхню програму. Зокрема, у ме­жах 22-ї експедиції вони започаткували вивчення структури й будови антарктичних льодовиків за допомогою чутливих георадарів українського виробництва. Також у межах згаданої експедиції на українській станції встановили надчутливі магнітометри вітчизняного виробництва. Ці прилади дають змогу вивчати магнітне поле Землі та магнітні характеристики гірських порід. Таким чином, українська антарктична програма мотивує і науку, і розвиток промисловості через виробництво інноваційних приладів. Тож зрозуміло, що науковці, які повернулися з Антарктиди, мали зустріч із міністром освіти і науки України Лілією Гриневич, яка розмовляла саме про ці речі. До слова, нещодавно на нашій станції встановили нове обладнання, що дає змогу полярникам мати кращий інтернет-зв’язок з Україною.


Четверо учасників сезонної антарктичної експедиції України встигли побувати у квітні й на сусідній з «Академіком Вернадським» станції США «Палмер» — між ними 50 км.

 


«Технологічно в них усе надзвичайно автоматизоване. Їхні фахівці прибувають на станцію на кілька місяців, щоб установити й налагодити обладнання. Їхні експедиції не проводять в Антарктиді цілий рік, як наші», — каже Денис Пішняк.
У планах наших полярників ідеться про розширення досліджень океану. На станції «Академік Вернадський» розпочала роботу 23-тя експедиція в складі 12 учасників із Житомира, Києва, Львова, Малина, Одеси та Харкова. Вони працюватимуть в Антарктиді до української весни (у Південній півкулі тоді буде осінь) 2019 року. І вже тепер визначаються та готуються учасники 24-ї експедиції.


Доцент кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка й водночас старший науковий працівник Національного антарктичного наукового центру Ігор Дикий уже займався дослідженнями в межах двох полярних експедицій — 11-ї та 14-ї. Тепер планує взяти участь у 24-й.


«Головним напрямом роботи біологів і зоологів на «Академіку Вернадському» є вивчення біотичного розмаїття. Адже в Антарктиді досі багато видів, які були невідомі науці. Так, наші вчені-зоологи, зокрема Андрій Утєвський, розвивають напрям океанічних досліджень: уже відкрили близько 10 видів і зараз описують їх, досліджують ДНК, — розповів Ігор Дикий. — Біля материка та островів є місця, де льодовики, сходячи в океан, діють як бульдозери й згортають усе на своєму шляху. Але є захищені місця, у яких збираються численні тварини й рослини. Їх теж вивчають та описують для створення морських охоронних територій — заповідників. Це, можна сказати, антарктичні оази».

 


Але такі місця дуже вразливі як до можливого втручання людини, так і до зміни клімату. Приміром, для тварин, що звикли жити у воді з температурою –1,5 °С, підняття її до +1 °С згубне. Це для них немов окріп, пояснює Ігор Дикий. Утім, якщо температура води змінюється повільніше завдяки великим її масам і змішуванню, то на поверхні зміни відчутніші. Протягом останніх 50 років середня температура в Антарктиді зросла на 3 °С.

 

Читайте також: Айсберги атакують!


Зміни клімату на шостому континенті такі відчутні, що українські полярники фіксують навіть появу нової ландшафтної зони — антарктичної тундри. «У місця, із яких відступає льодовик, потрапляють рослини, зокрема антарктична щучка та перлівниця. Органіку туди заносять птахи. Формуються ґрунти, — каже Ігор Дикий. — Зміни клімату призводять до зміни ландшафту, і це ще один напрям наших досліджень в Антарктиді».


Дослідженням наземних екосистем регіону, зокрема судинних рослин і ґрунтів, займалися біологи цьогорічної української сезонної експедиції.

 


«Популяції антарктичної щучки й перлівниці є маркерами змін клімату. За даними британських учених, щойно потеплішали роки, їхні ареали зросли. Еколог Іван Парнікоза розповідає: «Ми встановили, що надалі, коли почалися особливо сніжні роки, ці популяції зменшилися. Також цього сезону ми дістали показники температури й освітленості з нашого обладнання, встановленого торік. Попрацювали на американській станції «Палмер», де досліджували ґрунти для порівняння з результатами досліджень на «Академіку Вернадському» та встановлення швидкості змін у природі». Ще біологи української сезонної експедиції збирали зразки для вірусологів, мікробіологів, дослідників безхребетних, мохів, зокрема для вчених із Польщі та США.


Звісно, що дослідження шостого континенту мають практичний вимір. Ще у 1991-му було укладено 50-річний мораторій на видобуток корисних копалин, але деякі країни вже ставлять під сумнів доцільність його продовження. Діє Антарктичний договір, Секретаріат якого із 2004-го розміщений у столиці Аргентини Буенос-Айресі. Та вже тепер учені світу, зокрема України, досліджують ресурси Антарктиди.

 


«Тривають наші дослідження популяції пінгвінів, тюленів, китів — основних споживачів крилю, який, своєю чергою, є головним джерелом білка. Вага популяції крилю у світі більша за вагу людської популяції, — порівнює Ігор Дикий. — Людина теж претендує на цих ракоподібних і виловлює їх. Нашою метою є вивчення впливу змін клімату на криль, адже його меншає. Україна бере участь у міжнародному проекті з обліку пінгвінів, які, полюючи на криль, є маркерами його розміщення. Наше завдання — зробити так, щоб виловлювання крилю людьми та місця годівлі китів, тюленів і пінгвінів не перекривалися, бо це призведе до згубних наслідків».


Аналогічно до дослідження популяції пінгвінів, а через них — криля українська дослідниця Оксана Савенко створила базу даних китів, яку теж під’єднали до міжнародної бази. У планах вітчизняних учених є ще багато важливих проектів. Їх виконання залежатиме, зокрема, від розуміння важливості антарктичних досліджень державою Україна. Між іншим, із її сусідів антарктичні станції, крім Росії, яка присвоїла всі станції СРСР, мають лише Польща та Болгарія.