Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
31 березня, 2011   ▪   Ігор Петренко   ▪   Версія для друку

Відьми й прогрес

Багато хто знає Конотоп як прикордонний пункт на шляху до Росії. Але й ті, хто зроду не був у місті, чули про деякі його міфи та реалії
Матеріал друкованого видання
№ 12 (177)
від 25 березня, 2011
Відьми й прогрес
Андрій Ломакін
Вагони, що зупинилися на станції, миттю обступають торгівці м’якими іграшками. Міжнародні потяги чекають тут на прикордонний контроль, тож гендлярам не бракує часу, щоб схилити пасажирів до ситуативної покупки і втюхати якогось чебурашку.
 
«Наш Конотоп – Санкт-Петербург усієї Сумщини!» – піднесено каже продавець пухнастого слона. Справді, це найбільше й найважливіше в області місто після адміністративного центру – Сум.
Конотоп – слава гетьмана Івана Виговського й хрестоматійні герої Квітки-Основ’яненка. Звідси недалеко до станції Крути, якихось 27 км до Батурина – покажчики напрямку до гетьманської столиці густо розвішані тут повсюди. Крути, Батурин, Конотоп – у цих прикордонних містах точилися запеклі битви. Близько й до «зоряного містечка» Коропа, батьківщини винахідника реактивного двигуна Миколи Кибальчича, – лише 70 км. А до Новгорода-Сіверського, де діяли герої хрестоматійного «Слова про Ігорів похід», – 125 км. До багатьох туристично цікавих місць Сумщини й Чернігівщини кілька разів на день вирушають рейсові автобуси з конотопського автовокзалу, який стоїть неподалік залізничного, на перехресті шляхів.
 
Рейково-електрична гордість
 
У наших містах і містечках переважають пам’ятники танкам, бете­ерам, вантажівкам, літакам, кораблям… У Конотопі ж на постаменті височіє трамвай. Так само, як і в Чернівцях, але у «столиці Буковини» цього транспорту давно вже немає, а в Конотопі є. Нескладно на пальцях перелічити українські міста, що не є обласними центрами, але можуть похвалитися трамвайними маршрутами: Євпаторія, Маріуполь… Іще? Тож для райцентру з населенням менш як 100 тис. рейкова колія й відповідний рухомий склад – неабияке досягнення.
 
Загальна довжина цих колій у Конотопі – 28 км, причому більша частина мережі, як і в Євпаторії, одноколійна. Маршрутів лише три. Частина вулиць, якими прокладено рейки, без твердого покриття. Дивно спостерігати, як на багатьох ділянках трамвай суне поміж сільською забудовою, де не побачиш навіть асфальту чи бруківки, та ще й розполохує курей і гусаків. Такий транспорт – це шляхетно, екологічно, по-євро­пейськи. І місцеві жителі фактом його наявності в них неабияк утішені. Трамваї тут не «з голочки», та все ж рухомий склад видається не таким старим і занедбаним, як у Києві.
 
Директор конотопського трам­­вайного управління Юрій Риболов каже Тижню: «Щодня на лінію виходять 10 машин, а взагалі їх у нас 16. Останню придбали 2007 року – це К-1, новий трамвай вітчизняного виробництва».
 
Виробляють його на дніпропетровському заводі «Південмаш». Жителі столиці можуть позаздрити: в Києві розжитися такими ще не спромоглися.
 
Вчать гвинтокрили літати
 
Є крім трамвая ще один типовий і звичний для Конотопа, хоча рідкісний для інших міст транспортний засіб – гелікоптер.
 
Одне з провідних тутешніх підприємств – завод «АВІАКОН», який ремонтує вертольоти марки «Мі» всіх типів та модифікацій і входить до державного концерну «Авіавоєнремонт». Серед тих, хто користується послугами «АВІАКОНу», –  не лише вітчизняні замовники: пожежники, транспортники, українська армія. Є чимало й зарубіжних: з Азербайджану, Польщі, Індії, Єгипту, Алжиру, Лівії, Мексики, Уганди, Шрі-Ланки. 
 
Віднедавна «авіаконівці» навчилися поліпшувати льотні характеристики гелікоптерів, ставлячи на них вітчизняні двигуни розробки ВАТ «Мотор Січ». Що при цьому змінюється? Гвинтокрил стає придатним до використання в горах і пустелі. «Під час випробувальних польотів Мі-24 П досяг висоти практичної стелі 6600 м, а Мі-8 МТВ злетів на 8100 м, що значно розширює діапазон експлуатаційних параметрів, особливо у високогірних умовах та за високих температур довкілля», – каже спеціаліст з маркетингу «АВІАКОНу» Тетяна Васильченко.
 
Кінь без вершника, Тарас із книгою
 
А в іншому Конотоп – типове українське місто. Триповерхові хрущовки в центрі сусідують із п’ятиповерховими. Турфірми, яких на око чимало, кличуть до Туреччини, ОАЕ, Таїланду. сусідньої Росії у пропозиціях немає. Навколо старого базару вишикувалися крамниці з назвами, які нагадують не вельми давнє минуле («Кооператор» тощо). Навпро­­ти магазину «Центральний» розкинувся парк з оригінальним монументом: Тарас Шевченко сидить, причому не просто так, а гортаючи книгу. Навколо Кобзаря росте не калина, як зазвичай, а чомусь ялини й берези. Мабуть, спрацьовує близькість кордону. Ще один оригінальний конотопський пам’ятник – Коневі. Просто собі стоїть гривастий без вершника як уособлення кінської сили, початку прогресу людства. І заодно нагадування про козацьку минувшину.
 
Може, варто було б згадати, що Конотоп – іще й форпост «прогресивного соціалізму» колись несамовитих вітренківців, яких, щоправда, вже майже й не чути навіть тут. Їх загнала кудись під плінтус Партія регіонів, щоб не плуталися під ногами. Хіба що, не прибраний із підніжжя, бовваніє посеред Конотопа головний їхній відьмак – Лєнін.
 
А на околицях місто переходить у приватний сектор, на перший погляд, велике незаасфальтоване село. Бруковані, де-не-де освітлені хіба що самотнім ліхтарем вулиці. Крамниці, під якими дудлять пиво. «Зупиніть, тільки не в калюжі», – просить водія маршрутки вусатий нащадок сотника Забрьохи, героя «Конотопської відьми». І лише деренчання далекого трамвая нагадує, що прогрес десь неподалік. 
 
Варто побачити
 
Пленер «Барви Малевича» щороку приймає митців з усієї України. Названий ім’ям славетного авангардиста Казимира Малевича: щонайменше дві роботи він написав і продав саме в Конотопі.
 
 
Церква Св. Миколая на Заріччі (1670 рік) – дерев’яна, в Сумській області  одна з таких небагатьох.
 
 
«Конотопська відьма запрошує» – щорічний обласний культурно-мистецький фестиваль аматорів.
 
 
Садиба генерала Михайла Драгомирова (уродженця Конотопа, наприкінці ХІХ століття київського генерал-губерна­тора) – пам’ятка історії, архітектурний комплекс: головний будинок, флігель, парк.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Звитяга гетьмана Виговського
Конотопська (інша назва – Соснівська) битва відбулася 7–9 липня 1659-го між військами гетьмана Івана Виговського та московитами князя Алєксєя Трубєцкого під час козацько-московської війни 1658–1659 років. Московити намагалися відновити контроль над Україною, яка за Гадяцьким договором повернулася до складу Речі Посполитої у вигляді Великого князівства Руського. Чисельність царського війська, за різними даними, оцінюють від 100 до 150 тис. осіб. Серед них 6,6 тис. козаків зрадника Івана Безпалого. На боці Виговського, крім 30 тис. реєстровиків правобережних полків та 4 тис. козацької залоги Конотопа, виступили кримські татари (30 тис. осіб) та поляки (500 вояків).
 
У цій битві козаки застосували схему пастки біля річки Соснівки. У результаті загинуло близько 30 тис. московського війська, був узятий у полон і страчений татарами князь Сємьон Пожарскій. Трубєцкой віддав наказ відступати з України.
 
 
Цитата
 
Чаклунство відьми
 
Сотник Микита Забрьоха «ладен був, якщо відьма схоче, навіть запалити Конотоп з чотирьох кінців або вбити всіх конотопських дітей. Явдоха зажадала іншого: з допомогою пана Забрьохи хотіла звести рахунки з деякими своїми сусідами. Микита на все погодився. Трохи почаклувавши над ним, відьма наказала йому йти додому та чекати звістки від хорунжівни, щоб слав старостів».
 
Григорій Квітка-Основ’яненко
 
 
 
ПОСЛІДОВНИКИ МАЛЕВИЧА. Деякі автобусні зупинки оформлено у стилі супрематизм
 
 
АВІАКОНІВЦІ. Гвинтокрили, які пройшли конотопський апгрейд, літають вище 
 
 
КІНЬ У ЛАНДШАФТІ. Одна з версій назви міста – від «коней топити». Звідси ідея цього монумента
 
 
ЖЕРТВА ЧАКЛУНСТВА? Є лише стіни кінотеатру, але в ньому – ані крісел, ані апаратури, ані екрана
 
 
ДЛЯ МІЖНАРОДНИХ ПАСАЖИРІВ. М’які іграшки тут – розкручений бізнес 
 
 
«Я віддавав перевагу дружбі із сільськими хлопцями, вважаючи їх завжди вільними, такими, що живуть на волі полів,лугів, лісів із кіньми, баранами й свинями».
про конотопський період свого життя
 
 
 
 
 
 
 
К-1 – трамвай вітчизняного виробництва заводу «Південмаш»
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Як дістатися
 
З Києва електричкою чи будь-яким пасажирським потягом, що йде в бік Москви, – близько трьох годин їзди

Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено