Ганна Гопко: «Західні партнери часто не можуть зрозуміти, чого хочуть українці»

Тиждень поспілкувався із Ганною Гопко, головою Комітету Верховної Ради у закордонних справах, про співпрацю із західними партнерами та міжнародними організаціями, про наслідки мінських домовленостей і майбутнє місцевих виборів, а також про те, що українцям необхідно зробити для перемоги.

Міцний сплав. Як виник "Правий сектор"

Із чого виник і в що трансформувався нинішній «Правий сектор»

Майкл Боцюрків: «Ми можемо бути очима й вухами міжнародної спільноти в зоні конфлікту»

Спеціальна моніторингова місія – одна з численних місій ОБСЄ (штаб-квартира організації міститься у Відні – власне там і є центр прийняття політичних рішень), покликана збирати інформацію, встановлювати факти і звітувати про ситуацію з безпекою та дотриманням прав людини на місцях, а також сприяти діалогу між сторонами конфлікту. Мандат місії не передбачає, щоб вона проводила розслідування або робила висновки. Крім того, спостерігачі – це неозброєні цивільні, їхній захист забезпечують лише броньовані автомобілі та засоби індивідуального захисту. Оскільки з міркувань безпеки спостерігачі не можуть працювати під обстрілом, часто виникає враження, що їхні звіти не повністю відображають ситуацію на Сході, бо не вказують, наприклад, на те, хто починає артобстріли.

«Легендарный Севастополь, неприступный для врагов»

Минулого тижня ми вже згадували скандал із призначенням православного священика «директором» Херсонеського музею в Севастополі, котре обурило навіть затятих прибічників Росії в місті.

Міфи і легенди «Правого сектору»

Тиждень зібрав найпоширеніші чутки про ДУК ПС і спробував відшукати їх підґрунтя

Російські ЗМІ як дзеркало агресії

Російські ЗМІ — своєрідний індикатор ситуації на фронтах. За лейтмотивом новинних програм на державних телеканалах, а також публікацій на провідних інтернет-ресурсах можна зробити висновок, чи намічається на Донбасі чергове загострення ситуації, чи, навпаки, настає затишшя. Якщо показують «розіп’ятих хлопчиків» та вирізані до останнього мешканця шахтарські міста, чекай біди. Якщо говорять здебільшого про події в Росії, можна перевести дух.

Грім небесний

Головна новина тижня знову нагадала про паралелі між нашим кримським сьогоденням та історіями життя десь під халіфатом чи талібаном. Севастопольський «губернатор» відставний віце-ад­мірал Мєняйло представив колективу Херсонеського музею нового генерального директора. Музейники вже звикли до таких заходів: за останні чотири роки директори на цьому дохідному клаптику землі при морі змінюються вже вчетверте. Але цього разу гауляйтер таки здивував науковців, призначивши їхнім директором священика Сергія Халюту, настоятеля херсонеського Володимирського собору та «благочинного» над усім севастопольським округом УПЦ МП.

Знову шаблі без книжок?

Без потужної ідеології, себто пояснення, що є, що повинно бути, як цього досягти, будь-який військово-патріотичний рух може здеградувати до збройного хуліганства

Андрій Стемпіцький: «Державна машина працює на нашу дискредитацію»

В інтерв’ю Тижню командир Добровольчого українського корпусу «Правого сектору» Андрій Стемпіцький (Летун) розповів про те, чим загрожують мінські домовленості тим, хто їх дотримується і не відповідає на вогонь ворога, чи піде українська влада на знищення «Правого сектору» й що потрібно для того, щоб перемогти у війні

Банка з павуками

До середини липня в лавах так званого ополчення ДНР, реорганізованого в цілу низку бригад, підпорядкованих тепер одному армійському корпусу, настала чергова криза. Численні внутрішні суперечності командного складу, що, як відомо, вилилися у внутрішні зіткнення в Донецьку (зокрема, й епізод із підривом автомобіля Філіппової, секретаря Захарченка), посилилися внутрішнім становищем самих військових структур «ДНР», більшій частині з яких бракує спорядження і продовольства, а також, хоч як дивно, самих кадрів.

Ева Фіґель: «Галичина для різних національностей у різні часи значить щось своє, відмінне від того, що для інших»

Тиждень розмовляв із директором Польського Інституту в Києві Евою Фіґель про бачення її співвітчизниками Галичини як макрорегіону, трагічні події польської історії, які приховує міф про «щасливу Галичину», і про те, у що нині виливається ностальгія частини поляків за втраченими в ході історії «кресами».

Казка про Страшного Правосєка

Якби «Правого сектору» не було, то влада мусила б його вигадати. Бо як же українська влада без «невістки»?

Розвести на лохину

Україна - напрочуд заможня країна, про всі багатства якої ми навіть не підозрюємо. Різні регіони держави приховують часом найнесподіваніший потенціал. І майже у всіх випадках діє незмінне правило - там, де є природний ресурс поруч обов'язково буде якась кримінальна історія. Іноді такі історії гримлять на всю країну. Але найчастіше вони можуть десятиліттями залишатися нікому не відомими.

Опоблок потрапив в агресивне середовище

Не вміють регіонали бути опозиціонерами! Тимчасова, як вони вважають, утрата влади потрібна їм для того, щоб домовитися з політичними супротивниками, а потім їх чи задушити в обіймах, чи перемогти на найближчих виборах.

Війна і гуцули

Війна до Карпат не докотилася, та й слава Богу. Але й не оминула їх. Сюди також привозять загиблих вояків, звідси мобілізують на фронт, тут також утомилися від «гібридних» повідомлень зі Сходу. Є і свої «скелети в шафі»: заарештований «борець із мобілізацією» Руслан Коцаба, розформований за дезертирство батальйон «Прикарпаття»… Звісно, регіон живе своїм життям, у якому не бракує ані проблем, ані радощів. Одначе нова реальність таки змушує все це коригувати й пристосовуватися, щó кожен робить власне так, як уміє.

Тернопіль. Місто побожних волонтерів

Попри невеликі розміри, найнижчі зарплати й погані дороги, Тернопіль завжди був містом активних людей. Чи не єдиним в Україні, що вміло асимілювати гостей і робити їх своїми. А тому тут майже не чути чужої мови. Тернополяни із превеликим задоволенням беруть участь у всіх можливих революціях, активно виїздять на заробітки, штурмують столицю в пошуках кращої долі, допомагають фронту, а тепер іще й дуже активно ганьблять владу: як місцеву, так і київську.

Нолан Петерсон: «Під час війн у Іраку та Афганістані Америка була дуже схожа на Україну»

32-річний американець Нолан Петерсон – ветеран війн у Іраку та Афганістані, який по закінченню служби у військово-повітряних силах США вирішив зайнятися журналістикою. Вирішив тому, що йому здалося: ті, хто залишився вдома, не розуміють тих, хто повернувся з війни…

Рятуючи маленьку Галичину

Які проблеми має Самбірщина та чому дехто з нібито налаштованих на зміни місцевих можновладців не помічає колоди у власному оці

«Вершки республіки»

За рік окупації частини Донецької області вималювався певний портрет тих соціальних шарів, що не животіють у «ДНР», а почуваються тут доволі зручно на відміну від звичайних лікарів, учителів, пенсіонерів та інших менш захищених верств населення.

«Отец крымской демократии»

Цього тижня з виру кримських медіа на поверхню спливло ім’я, котре 20 років тому дуже гучно лунало на півострові. А саме ім’я Юрія Мєшкова, першого та єдиного президента Республіки Крим.

Сергій Гривняк: «Начальники міліції ходять по підприємцях із простягнутою рукою»

Заступник начальника штабу ГУМВС України у Львівській області, підполковник міліції Сергій Гривняк про реформу у регіоні, підводні камені підвищення зарплати правоохоронців і різницю між боротьбою з корупцією та боротьбою з корупціонерами

Справа Бузини: «Справедливого суду не буде»

«Медведько і Поліщук не вбивали Бузину», - впевнені адвокати. Однак через «особливості» українського судочинства поки що не мають можливості довести це у суді

Львів. Поміркований патріотизм

Хто намагається зірвати мобілізацію у Львові, чому такі заклики знаходять відгук у серцях галичан, як Міноборони «допомагає» волонтерам і який стосунок до львівських терактів проти міліції може мати Опозиційний блок

Наркотики – вперед!

Той факт, що в будь-якій вою­ючій країні різко збіль­­шується кількість правопорушень із так званої золотої тріади злочинів – торгівлі зброєю, наркотиками й людьми, є беззаперечним. На жаль, Україна аж ніяк не виняток. Вона й раніше завдяки дуже вигідному географічному положенню викликала цікавість міжнародної наркомафії як головний перевалочний пункт і латиноамериканського кокаїну, і афганського героїну в багату Європу.

Муса Магомедов: «Евакуювати можна людей, але не виробництво»

Авдіївський коксохім уже понад рік зазнає обстрілів бойовиків, які завдають збитків на сотні мільйонів гривень. Попри це, підприємство зупинялося лише один раз: улітку минулого року. В інший час завод продовжує роботу. Тиждень поспілкувався з директором АКХЗ Мусою Магомедовим про реалії роботи на лінії фронту, витрати на ремонти та можливу евакуацію підприємства.

Малі майдани

Уявімо Україну як великий завод. Хай аналогія не надто оригінальна, проте з життя. Отже, після втечі нечистого на руку попереднього менеджменту рейдери захопили профспілковий санаторій, один із пально-мастильних складів і кілька робітничих гуртожитків. Прикро, але жити можна. Якщо боротись. Але хто знає, де межа рейдерських апетитів, здається, вони воліли б підняти свій прапор на заводській трубі й посадити в директорське крісло якогось свого хлопця. Перепрофілювати завод на свій смак, а що погано лежить, пустити на брухт.