Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 січня, 2014   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

"Наші Крути тут": загибель людей і не зупинила боїв на Грушевського

На Майдані Незалежності проходить позачергове віче. В небі над площею - густий чорний дим. То на Грушевського палять шини. Чути вибухи. Але біля виходу з барикади, що за Будинком профспілок - справжні затори. У напрямку поля бою, на якому назавжди залишились щонайменше п’ятеро наших хлопців, прямують сотні людей.
"Наші Крути тут": загибель людей і не зупинила боїв на Грушевського

“Пропустіть людей з грузом! Людей з шинами!”, - зриває голос чоловік, що стоїть на вході. - “Коридор!”

Побачивши у натовпі, що йде на Грушевського, дівчину, стишує голос: “Ну куди ти йдеш…”. Це не схоже на питання.

Дівчат та жінок за барикади Майдану, звісно, випускають. Але дуже намагаються не пускати за першу “бойову” барикаду. “…Хоч розстріляй мене - не пущу!” - перегороджує шлях черговій «валькірії» хлопець із загонів самооборони, що чергує біля одного з входів. Дівчина, на щастя, здається.

Барикад на вулиці тепер безліч. Йде на них все - і спалений транспорт, і зламані будівельні паркани, і шматки рекламних щитів, і дорожні знаки, і якісь двері, і урни зі сміттям. І, звісно, шини. Їх підносять безперервно. Вони й палають там, на обрії, створюючи головний на сьогоднішній день кордон країни: кордон з диму та вогню між протестувальниками та бійцями спецпідрозділів.

Читайте також: Вийти із чужої гри. Опозиція і Захід не повинні підігравати «яструбиним» планам влади

Людей на вулиці чимало. Втім, у перших лавах, як завжди, лише кілька сотень хлопців. Вони стоять біля самої лінії вогню, заряджаючи поспіхом сколочені катапульти, кидаючи в дим пляшки та каміння. І добре пам’ятаючи, що кожен з них може загинути вже наступної хвилини. Пригощають льодяником.

“Наші Крути тут”, - написано балоном на стіні неподалік. Ситуація на Грушевського й справді все більше нагадує бій під Крутами - бій, який не мав вирішального значення у перебігу військових дій, але набув сакрального значення завдяки героїзму української молоді…

Йде сильний сніг. На “скелеті” рекламного борда висить розірваний дітячий візочок. У кутку величезного банеру “Вставай, Україно!” хтось маленькими чорними літерами вивів ще одне слово: “Смерть”.

Вона у повітрі та у новинах всіх світових ЗМІ. Втім, життя триває. Отже, триває війна.

“У вас є зброя?”

На Майдані тим часом прибирають сніг. Вивішують на барикаді, що веде до Грушевського, розтяжку із риторичним питанням “Убивать и потом с этим жить?”. Слухають промови.

До КМДА приходить Олег Тягнибок. “Я розмовляю з вами зараз так, як розмовляв би з власною родиною на кухні”, - каже він. Каже настільки втомлено, що, без сумніву, щиро.

Лідер націоналістів розповідає людям про те, що під час офіційних виступів почувається так, наче в нього роздвоєння особистості: усвідомлення відповідальності змушує стримуватись. Радиться чи йти на другий етап переговорів із Януковичем. Зізнається, що вважає хлопців з Грушевського героями. І при цьому - не бачить мети цього протистояння, реальної потреби здобути барикаду біля “Динамо”. “Махач заради махачу”, - констатує Тягнибок.

Читайте також: Україна по два боки Рубікону

“Але він підіймає бойових дух!” - кажуть із залу. “Ціна того - сім людських життів”, - відрізає Олег Ярославович.

Відповідає на всі питання з залу. “Чи є в нас шанси у випадку збройного конфлікту?”, - запитує молодий хлопець. “А у вас є зброя?.. Ні? Та отож…”, - відповідає Тягнибок, розповідаючи про те, скільки бійців він побачив на Банковій.

Президент, каже Тягнибок, не знає слова “компроміс”. І, здається, зовсім не шкодує про загиблих.

Лідер іде. КМДА поволі засинає. Не спить тільки Грушевського. Сюди й далі тягнуть шини. Вони й далі палають, перетворюючи нічне небо на вогняне червоно-чорне море. Нервово курять лікарі біля розтрощеного “Беркутом” медпункту. Нова кров - кожні 15 хвилин.

Кулі розтощують скло лижних окулярів.

П’ята ранку. Хлопці в масках вішають на паркан величезний жовто-блакитний прапор. “Воля”, - написано на жовтому. “…Або смерть” не додано, хоча місця ще безліч. Це й так ясно.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У 70-х роках минулого сторіччя почалася забудова сходу Луганська. Місто зводило спальні квартали та повну інфраструктуру до них: лазні, гастрономи, ринки, парки, будинки побуту, кінотеатри, бібліотеки, школи, дитячі садки. Отримати житло в тому районі, який розбудовувався відразу та цілком на порожньому місці, було дуже престижно. Школи № 42 і № 24 були близнюками й споруджувалися за кубинським проектом із нульовим першим поверхом: чи то від землетрусів, чи то від повені.
    14 грудня, Вікторія Малишева
  • Заступник міністра освіти і науки розмовляв із Тижнем про реформу української науки, проблеми та завдання на цьому шляху, подолання імітування наукового процесу у сфері захисту дисертацій і сучасний обскурантизм.
    14 грудня, Ганна Трегуб
  • Українська політика за традиціями й за жанром — це цирк і розважальне шоу.
    14 грудня, Роман Малко
  • Дізнайтеся, скільки може коштувати ваша квартира – на DOM.RIA запрацював новий сервіс «Калькулятор вартості нерухомості».
    13 грудня,
  • Як український бізнес завойовує ринок ЄС
    13 грудня, Максим Віхров
  • У момент російської анексії Криму на півострові проживало понад 4 тисячі українських дітей-сиріт. Виїхати вдалося одиницям, решті ж Росія автоматично нав’язала своє громадянство. Україна не отримує жодної інформації про цих дітей і не має механізмів для повернення їх з окупації.
    13 грудня, Ганна Чабарай
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.