Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Автомайдан «Київ – Чернігів». Нотатки агітатора

Доки на Євромайдані всі готувалися до чергового всенародного віча, автор цих рядків випадково потрапила в автівку активістів Автомайдану. Вони вирішили здійснити рейд на Чернігів, щоб розповісти тамтешнім мешканцям про столичні події з перших вуст.
Автомайдан «Київ – Чернігів». Нотатки агітатора

До речі, координація дій на автомайдані не гірша, аніж на стаціонарному. Узгоджується все, навіть швидкість, з якою має їхати маленька колона на три автівки.

Перша зупинка по дорозі – Бровари. Вирішуємо агітувати у найжвавішому місці – на ринку. Місцевим вочевидь не до революції – скуповують подарунки на Новий рік. Утім, поява нетутешніх людей, ще й з гучномовцем, мимоволі привертає увагу. Починається політична дискусія. Наслідки діяльності провладної агітмашини вилазять назовні. «Там, на Майдан, одних бомжів понавозили», – обурюється жіночка. Її товаришка менш упереджена: «Нікіфоровна, які бомжі, ти слухай, що тобі люди розумне кажуть».

– Ким працюєш?

Розповідати про розбудову громадянського суспільства за таких обставин видається марною справою. Кажу, що журналіст.

– А-а-а…Вам, журналістам, ото побільше б таких майданів, ви цим живитеся…

Що ж, навіть неподалік від Києва.

Підходить нетверезий чоловічок і просить передати на Майдан консервацію. На наше «пізніше» він пояснив, що до вечора буде вже не в змозі.

Біля автівок нас знову зустрічає Нікіфоровна і обкладає вишукано-дивакуватими образами.

По дорозі на Чернігів активісти Автомайдану вирішували, як краще організувати роздачу листівок. Часом складалося враження, що ми їдемо розповідати про європейські стандарти й цінності не в Чернігів, а в якусь ближню закордонну країну.

У Чернігові вирішили теж не цуратися людних місць – працювали біля місцевого торговельно-розважального центру. Почали з гімну України та українських пісень.

Цілком очікувано дізналися багато нового. Виявилося, що в Європі всі люди – нетрадиційної сексуальної орієнтації, і на Майдан позвозили саме таких. Хтось проти Євросоюзу, бо він азіат.

Хронологію подій на Майдані місцеві плутають нещадно, «побитим хлопчикам із «Беркута» багато хто співчуває. До Росії недалеко, тож російські телепрограми на блакитних екранах даються взнаки.

Опозиційний мітинг у Чернігові починається о шостій вечора. З імпровізованої сцени жіночка просить людей пожертвувати коштів на бензин, бо бракує грошей, щоб довезти людей до Києва. На мітингу – зо три десятки людей, які підтримують Євромайдан, але чомусь іти в маси та агітувати в підозріло-настороженому оточенні вони не прагнуть. Зі «своїми» вочевидь комфортніше.

До автомайдану приєднується ще одна автівка, на вільне місце забираємо одну місцеву бабусю та повертаємося до Києва. Доки колона з чотирьох автомобілів об’їжджає площу, мітинг опозиції вже згорнуто. Така собі єврореволюція за графіком.

Пані з Чернігова – лікар на пенсії та переконана фанатка Юлії Тимошенко. Її чергову розповідь про репресії проти свого кумира перериває телефонний дзвінок. Донька переживає за матір. Та вона затята й категорична: «Ти вже нічого не зробиш, я вже майже у Києві».

Вимушена зупинка у Чернігові. Місцеві бачать синьо-жовті стрічки, прапори України та Євросоюзу, підходять до колони зі знайомими вже закидами: чому не розповідаємо про «звірства на майдані» і «як вбивають «Беркут». Наша бабуся не витримує, вискакує з автівки та йде в інформаційну контратаку. Головний аргумент: «А ти там була, на Майдані? А я була, тому слухай». Перед такою наполегливістю місцеві відступають.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Війна застала країну зненацька. У держави не було армії, здатної миттєво зреагувати на збройну агресію. Але були люди. Добровольці та волонтери, які побудували цю захисну систему з нуля. Тепер вони будують систему виховання молоді. На страшних, але конкретних прикладах, на довгих списках загиблих героїв. Щоб пам’ятати й більше не бути заскоченими.
    23 вересня, Ганна Чабарай
  • Щоб робити світ кращим, інколи не треба мати багато грошей чи влади. Достатньо подарувати своєму місту, наприклад, великого лелеку, який приносить у родину омріяного малюка.
    23 вересня, Єлизавета Гончарова
  • Один із чільних сучасних письменників Чехії Їржі Гаїчек в інтерв’ю Тижню розповів про село як осередок збереження чеської мови й культури в часи бездержавності, здоровий патріотизм на противагу глобалізації та реалізм у літературі.
    23 вересня, Ганна Трегуб
  • Про моря й береги найбільшого ковчегу сучасного українського мистецтва
    23 вересня, Анастасія Головненко
  • В останній день роботи Форуму видавців у Львові Тиждень.ua поговорив з відомим британським юристом-міжнародником Філіпом Сендсом – автором нон-фікшну про Львів, у якому, на додачу до магістральної теми історичної пам’яті й забуття, піднімаються й болючі питання щодо українського минулого часів Другої світової війни.
    22 вересня, Олена Кухар
  • Як упорядкувати медійний простір, не зазіхаючи на свободу слова
    22 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено