Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
20 листопада, 2013   ▪   Роман Кабачій   ▪   Версія для друку

«Джинса» як дорогий ґаджет – мусиш мати, але навіщо – невідомо

Для чого взагалі розміщувати політичну «джинсу», якщо ЗМІ й так ні на що не впливають? Вочевидь тому, що на неї розписано статтю бюджету: партії, політика, а навіть державних структур, у яких ця стаття має назву «співпраця зі ЗМІ».
«Джинса» як дорогий ґаджет – мусиш мати, але навіщо – невідомо

«Джинса», головним чином політична, – це замовні матеріали, не позначені як рекламні (або ж позначені у невластивий спосіб), що мають на меті переконати читача в доцільності та правоті саме такої, а не іншої позиції. Слово «джинса», за однією версією, народилося в Росії на початку 2000-х років, коли одна фірма з виробництва джинсів розплатилася зі знімальною групою на Першому каналі ТБ Росії за піар-сюжет про себе кохану не грішми, а джинсами. За іншою, до появи словечка спричинився український мобільний оператор «Jeans», який надто активно просував недозволеного формату рекламні матеріали.

У кучмівській Україні політична «джинса» не мала шансів – вільні ЗМІ можна було полічити на пальцях рук, натомість у підконтрольних владі та провладним олігархам чужий погляд сприймали як знов-таки неприйнятний. Як приклад тодішньої ситуації можна взяти теперішні комунальні ЗМІ, які за Януковича не мають права розмістити навіть цілком легальну рекламу – під час виборів 2012 року головреда районки в смт Нижні Сірогози на Херсонщині було викликано «на килим» до голови райадміністрації та влаштовано «розбір польотів». У чигиринській районці в розпал виборчої кампанії більше половини матеріалів становили якщо не «джинса» провладного кандидата, то поздоровлення очільників району з Днем незалежності (до того ж окремо ще й як лідерів місцевої організації Партії регіонів).

Запаморочені свободою

Після Помаранчевої революції, яка випустила джина свободи слова з в’язниці, «джинса» розквітла. Спершу вона полягала на «джинсуванні» окремих журналістів, які на одних виборах могли заробити на авто чи на квартиру, згодом редакції чи власники поступово перетягли цей процес під свій контроль, і нині все відбувається на рівні альтернативного, звісно неоподатковуваного, джерела доходів для ЗМІ. Чимало редакторів із цим не криються, знаходячи купу виправдань і законодавчих прогалин. Як заявив на засіданні Львівського прес-клубу головний редактор місцевої газети «Ратуша» Микола Савельєв, у Законі «Про рекламу» у роз’ясненні, коли має ставитися позначка рекламування, схарактеризовано лише товар, його походження, що привертає до нього увагу тощо, натомість відсутнє поняття реклами політичної. «Ну, поставлю я позначку «Р», – каже Савельєв. – А завтра прийдуть фіскальні органи і запитають: де гроші? Усі ми знаємо, де «заказушний», а де не «заказушний» матеріал».

Савельєв обурився, вочевидь, що журналістка Інституту масової інформації (ІМІ) Ірина Чулівська дозволила собі покритикувати «джинсування» комунальної газети; «Ратуша» перебуває у перманентному конфлікті з мерією Львова – одне це мало б зняти всі закиди щодо неетичності редакції. Так чи інакше, «джинсу» олігарха місцевого значення Ярослава Дубневича, який правдою і неправдою переміг знану активістку Тетяну Чорновіл, на шпальтах «Ратуші» розмістили без жодних натяків на рекламний характер цього матеріалу. Навіть більше, якщо й у Донецьку вже зрозуміли, що для різних газет у піар-матеріалі має бути інше фото, інша назва та інший «автор», то у випадку «джинси» Дубневича стаття-близнюк з «Ратуші» з’явилася також у «Високому замку». Підступ у «спробі очорнення репутації» херсонської обласної газети «Новий день» вбачав і її головред Анатолій Жупина, коли на сайті ІМІ було опубліковано скани щотижневої в часи виборчої кампанії «джинси» діючих народних депутатів – Олексія Журавка і Катерини Самойлик. Жупина тоді входив до складу всеукраїнської Комісії з журналістської етики – з жовтня 2013 року до її складу вже не входить. За його аргументацією, оскільки в інших виданнях також розміщують «джинсу», то вказувати «лише» на його газету – неправильно. На думку Чулівської, така поведінка редакторів є нічим іншим як самообманом.

Жертви моди на «джинсу»

Самообманом займаються і ті, хто «джинсу», передусім політичну, розміщує. За даними моніторингу загальнонаціональних друкованих видань ІМІ, особливістю «джинси» останім часом є стабільний піар міських очільників, це стосується Олександра Попова та вже колишнього мера Одеси Олексія Костусєва, Галини Гереги, окремих політиків, які не знайшли себе в попередніх виборах або ж незадоволені нинішнім становищем і прагнуть його поліпшити за нагоди довиборів/перевиборів тощо. Яскравим прикладом є піар-матеріали одного з претендентів на посаду київського міського голови Миколи Катеринчука, який – якщо цим матеріалам вірити – і стежить за озелененням міста, і «Укравтодор» поливає критикою, і тваринними притулками опікується, є «головним опозиціонером» і навіть «закладывает основы асооциации с Европейским Союзом». На його тлі невеличкі матеріали, наприклад, Геннадія Виходцева, власника мережі «Фокстрот», а для його «седовласых земляков» – голови соціального центру «Перспектива» на Лісовому масиві столиці, є лише «спробами пера». Проте й це не заважає просувати необхідні йому меседжі – повернення повної мажоритарки під час виборів до парламенту (що вдвічі збільшує його шанси на депутатство) і звісно ж, обіцянки «наведення порядку».

Приклад Костусєва, який написав заяву на звільнення за власним бажанням, показує, що вплив «покращення» іміджу політика через «джинсу» мінімальний. У виборах 2012 року показово провалилася «королева джинси» Наталія Королевська, тепер же запровадження Костусєвим навіть звітів за кількість кліків «подобається» під розміщеними в соцмережах піар-матеріалами, чисел їхнього поширення не допомогла. Бо влада вирішила здійснити наступ на мерського приятеля Ігоря Маркова, арештовуючи останнього, блокуючи його медіаресурси. Костусєв джинсував, бо почувався непевним у середовищі інших павуків у банці регіоналів, йому хотілося стати мером «адєссітов», не залежно від думки губернатора чи влади у Києві. Не вдалося. Поява серед «джинсовиків» Гереги також свідчить про цю невпевненість – цього разу з причин законності засідань Київради після спливання терміну її легітимності.

Не знати кого хочуть переконати автори матеріалів, у яких піарять цілі політичні сили. Так, стандартними і регулярними є промо-матеріали в газеті «Сегодня», що доводять меседжі Партії регіонів та КПУ (окремо). Мінімум сім публікацій за жовтень 2013 року присвячено переконанню читачів у тому, про що читачам, призвичаєним до «свого» «отєчєственного», було якось дивно слухати: що це регіонали дуже хочуть у Європу, що не хоче туди опозиція, не приймаючи євроінтеграційні закони (якими ще недавно ПР лякала суспільство), що опозиція не хоче випускати Юлію Тимошенко, бо її боїться. У листопаді курс Лідера знов повернув у бік Москви – як можуть виглядати на цьому тлі ті сім матеріалів? Як написані в лихоманці. Інша регіональна «джинса» – це писанина про масові марші, акції, «естафети», пов’язані із вшануванням героїв Великої Вітчизняної, визволення Києва тощо. Коли в суспільстві відомо, що на ці акції звозять бюджетників, заманюють студентів постояти за пару десятків гривень, навіщо витрачати гроші і переконувати у непереконуваному? Переконувати в тому, у що сам не віриш?

Виникає логічне запитання: для чого взагалі розміщувати політичну «джинсу», якщо ЗМІ і так ні на що не впливають? Вочевидь тому, що на неї розписаню статтю бюджету: партії, політика, а навіть державних структур, у яких ця стаття має назву «співпраця зі ЗМІ». Цей бюджет треба опрацювати – наскільки якісно, не важливо. Така «джинса» – це агітпроп, брехня і популізм. Цим матеріалам не вірить читач, відвертається від газети, не докидає свою копійку, ще більше прирікаючи видання на ту другу, неофіційну статтю доходів. Журналіст «Української правди» Сергій Лещенко писав, що «джинса» – це другий, після цензури, інструмент знищення демократії в Україні. «До того ж, на відміну від цензури, у випадку з «джинсою» самі журналісти погоджуються бути рабами».


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Рік тому 23 травня було вбито командира бригади «Прізрак» так званої «ЛНР» Олексія Мозгового. Його машина спочатку була підірвана на керованому фугасі, а після - розстріляна з кулеметів. Офіційної версії загибелі досі немає, як і будь-яких результатів з боку псевдослідства «МДБ ЛНР». Відразу ж відповідальність за його смерть поспішили взяти на себе партизани загону «Тіні». І з того самого моменту не вщухають пристрасті навколо його смерті.
    24 травня, Павло Василів
  • 5 квітня 1918 року над міською думою Єлисавета, де тепер знаходиться Кіровоградська обласна держадміністрація, вперше замайорів синьо-жовтий або, як тоді називали, жовто-блакитний прапор.
    24 травня, Максим Сінченко
  • Швейцарський політолог, спеціаліст з державного адміністрування Андреас Ладнер в інтерв’ю для Тижня розповів про практики децентралізації та прямої демократії, їхній зв’язок та прямий вплив на ухвалення рішень в країні, а також взаємозалежність рівня життя з делегуванням владних і фінансових компетенцій від центрального на локальні рівні.
    24 травня, Ганна Трегуб
  • Пенсійні проблеми стосуються всіх, і не тільки пенсіонерів
    24 травня, Віталій Мельничук
  • Науковці знайшли спосіб спостерігати за трендами в еволюції людини
    24 травня, The Economist
  • Війна — поняття неймовірно багатобічне. У наш час ми маємо прекрасну нагоду спостерігати всю її різноманітність. Практично для кожного є очевидною війна на Донбасі з її матеріальними наслідками та нівеченням людських доль. Для багатьох безсумнівним є факт інформаційної війни. Але зовсім небагато наших громадян усвідомлюють наслідки, до яких вона призводить.
    24 травня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено