Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
13 травня, 2013   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Жінкам тут не місце

Українок не беруть на роботу через гендерні стереотипи, відсутність чи наявність дітей і навіть довжину ніг
Матеріал друкованого видання
№ 17 (285)
від 26 квітня, 2013
Жінкам тут не місце

Згідно з ухваленим торік законом про зайнятість, роботодавцям не можна вказувати в текстах оголошень характеристики, які не стосуються фахових якостей кандидата. Утім, на практиці все інакше. Щоб переконатись у цьому, достатньо переглянути вакансії на популярних сайтах із пошуку роботи. На деяких із них, всупереч закону, роботодавцям пропонують визначити бажану ста­­ть працівника: відповідна категорія міститься у стандартній формі для заповнення. Нерідко, розміщуючи вакансію, вони обирають стать із власної ініціативи. Приміром, одна з великих фінансових компаній шукає «HR-дирек­тора, чоловіка до 35 ро­­ків», іншій фірмі потрібен «менеджер із продажу, чоловік з активною життєвою позицією» тощо. На думку експертів, небажання наймати жінок часто базується на застарілих та стереотипних уявленнях про них як про менш активних, цілеспрямованих чи витривалих порівняно із чоловіками.

Вагітніти заборонено

Типовим різновидом дискримінації українок на роботі є упередження щодо їхнього сімейного стану і наявності дітей. Молоді бездітні, одружені чи ні, можуть викликати в роботодавців побоювання щодо декретної відпустки. HR-директор Rabota.ua Наталія Бровченко вважає, що в таких ситуаціях потрібно розвіяти необґрунтовані підозри ще під час співбесіди: «Важливо показати свою готовність обіймати обрану посаду, добре працювати, продемонструвати роботодавцеві свою компетентність, професіоналізм і націленість на кар’єру». Якщо ж у планах на найближче майбутнє не тільки кар’єра, а й дитина, експерти радять бути відвертими. «Я завжди запитую жінок про плани. У нашій компанії є чимало працівниць, які народили, але це не стало проблемою, адже ми заздалегідь були готові до того, що людина пробуде з нами рік-два, допоможе вибудувати ті чи ті процеси, а потім піде в декрет чи переїде до іншого міста», – каже пані Бровченко.

Українок, які нещодавно народили, нерідко ігнорують роботодавці, адже не наважуються  відверто сказати, що саме дити­­­на є причиною «невідповідно­сті» жінки бажаній посаді. Юлія не могла знайти роботу майже півроку, їй відмовляли на численних співбесідах без жодних адекватних пояснень. «Навіть ко­­­ли я підходила за всіма пара­метра­­ми», – підкреслює вона. Зрештою молода мама знайшла малооплачувану роботу на дому. «Роботодавці, напевно, вважають, що жінка використовуватиме дитину як виправдання, постійно ухиляючись від власних обов’язків. Але особисто я знаю, що здатна суміщати виховання малюка та повноцінну роботу».

За словами HR-фахівців, є роботодавці, які пропонують прописати в контракті пункт, що зобов’язує жінку не народжувати, доки вона працює на їхній фірмі, інакше їй загрожуватимуть штрафні санкції. Такі вимоги незаконні, як і звільнення через вагітність, тож у разі виникнення схожих інцидентів треба звертатися до суду.

Ольгу звільнили зі щоденної газети, тільки-но дізналися, що вона завагітніла. Утім, дівчина не була влаштована офіційно, тому не отримала жодних виплат і не змогла вирішити конфлікт у судовому порядку. Сьогодні вона готова працювати, але, незважаючи на досвід роботи, влаштуватися їй не вдається вже півроку. В одному з потенційних місць роботи Ользі відмовили прямо: «Нам потрібна людина, яка не відволікатиметься на дитину». Прик­метно, що чоловіків, які очікують на поповнення в родині, на роботу, навпаки, беруть дуже охоче, адже такі працюють на 30–40% більше, щоб заробити на пологовий будинок і потреби немовляти.

Жінкам, які мають старших дітей, під час працевлаштування теж доводиться боротися зі стереотипами, цього разу віковими. Щоправда, дискримінація за віком в Україні стосується й чоловіків. «Будь-який кандидат після 40 років перебуває в групі ризику. Є усталена думка, що людина в такому віці вже є менш мобільною, знижується праце­здатність. На мою думку, після 40 років у чоловіків справді спостерігається незначний спад, то­­ді як у жінки, навпаки, розквіт сил. Якщо дати їй можливість реалізації, вона може досягти неймовірних результатів», – вважає Наталія Бровченко.

Нерідко в групі ризику опиняються не тільки жінки за 40, а й дівчата до 25, навіть із чималим досвідом роботи. «Я працювала в серйозній фармацевтичній компанії, – розповідає Ольга, цьогорічна випускниця вишу. – Нещодавно вирішила змінити роботу. Досвід на попередній посаді здобула чималий. Для вакансій, на які претендувала, це навіть більше, ніж потрібно! Але на співбесідах постійно чую: «Так, досвід роботи у вас великий. Але ми бачимо на цій посаді старшого кандидата, скажімо, від 25 років».

Менші гроші й довші ноги

Різниться в Україні й винагорода, яку чоловіки та жінки отримують за ту саму роботу. «В усіх галузях виробництва, навіть тих, де домінує зайнятість останніх, жіночі зарплати за виконання однакової або схожої роботи набагато менші, ніж чоловічі, й становлять у середньому 70% від них, попри той факт, що майже 60% працівників із вищою освітою – жінки», – описують українські реалії дослідники Human Rights Watch. Навіть на керівних посадах їхні доходи мають нижчий поріг, ніж у чоловіків. Хоча піднятися вгору українкам з кожним роком дедалі легше, стереотипи щодо оплати праці не зникають, кажуть HR-спеціалісти. Наприклад, за штатним розкладом керівник відділу має отримувати 5 тис. грн. на місяць. Неважливо, хто одержить ці гроші – Марія чи Петро, але жінці можуть запропонувати мен­­ше, оптимізував­­ши таким чином бюджет, мовляв, у неї є чоловік, який може її забезпечувати.

Як свідчить дослідження Rabota.ua, поміж керівників середньої ланки в Україні дохід близько 6 тис. грн на місяць мають 46% чоловіків і лише 29% жінок, понад 20 тис. грн – відповідно 14% і 5%. Нерівність у доходах демонструють і відповіді топ-менеджерів на запитання про їхню зарплату. Велика кількість жінок-керів­ни­­ків (35%) одержують 8–12 тис. грн на місяць, тоді як 27% чоловіків на таких самих посадах – понад 25 тис. грн.

Має місце в Україні й гендерна дискримінація за зовнішністю. Деякі роботодавці віддають перевагу лише гарним пані. «В одного з наших клієнтів були прописані вимоги до кандидаток на вакансії: довгі ноги, розкішне волосся, хороша фігура… Хай там як жінка-суперфахівець низько­­го зросту чи з не дуже привабливим, на думку роботодавця, личком намагалася влаштуватися на роботу – не виходило», – розповіли Тижню в одній із кадрових агенцій. Потяг керівників до краси не завжди є безневинним бажанням помилуватися підлег­лими. Такі вимоги часто тісно пов’язані з проблемою сексуальних домагань до жінок на роботі. «Якось я зіткнулася з домаганнями партнера мого директора, – розповідає Н. – То був один із колишніх міністрів МНС. Коли він бачив мене на ділових зустрічах, завжди намагався доторкнутися до моїх сідниць. Я все ухилялася, сторонилася йо­го. І водночас не могла здійняти галас. Він міг сказати, що це трапляється випадково, що мені здається, і я не змогла б довести, що робить таке умисно. Але мені пощастило – це побачив мій начальник і прямим текстом видав йому: «Не треба її чіпати. Посоромились би!» Той щось там пробурмотів, але своїх лап уже не розпускав». Як свідчать оприлюднені Гельсінською федерацією соціологічні дослідження, жертвами сек­­суальних домагань в Україні стають приб­­лиз­­но 50% представниць жіночої статі. Правових заходів із цього приводу в нас вживати «не прийнято» – домагання українки воліють просто зносити. Як і будь-які інші несправедливі дії роботодавців.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
  • Як імперські палаци прийшли на зміну маєткам козацької старшини
    24 вересня, Ольга Ковалевська
  • Якщо ви хочете дізнатися середню ціну на новий гаджет, то знайдете сайт, який робить вибірку з усіх пропозицій. Якщо цікавитеся відгуками на нову стрічку, котра тільки-но вийшла в кінотеатрах, — шукатимете їх там-таки, у мережі. Але якщо вам потрібно дістати середнє арифметичне від мови й політики в Україні, ви зобов’язані поїхати на Полтавщину.
    24 вересня, Олекса Коба
  • Думаю, найдосвідченішими розвідниками могли б стати таксисти. Ба навіть уже стали, з єдиною поправкою: всю зібрану інформацію вони перетравлюють самі та згодовують колегам. Від їхньої інфи, що здобута на шляхах війни, жодної користі — лише змарнований настрій та трохи гумору, якщо сам «розвідник» має таке почуття.
    24 вересня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено