Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
12 квітня, 2013   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Економіка взаємодії. Як зібрати кошти на соціальні та мистецькі проекти

Народне фінансування: як в Україні й світі збирають гроші на мистецькі та суспільно значущі ідеї і чим «спільнокошт» відрізняється від краудфандингу
Матеріал друкованого видання
№ 14 (282)
від 4 квітня, 2013
Економіка взаємодії. Як зібрати кошти на соціальні та мистецькі проекти

Модний термін «краудфандинг» (від англ. cro­­wd – натовп, funding – фінансування), як і все нове, є добре забутим старим. «Зі світу по нитці» кошти збирали ще в XVII столітті, приміром для видання книжок. Однак справді світового поширення «народне» забезпечення грішми набуло за допомогою інтернету, бо в мережі «об’єд­нати» суми для створення мистецького, соціального чи бізнес-проекту значно простіше. Краудфандинг нерідко називають альтернативою пошукам інвестора, розмірковуючи про ризики капіталовкладень. Та є ще й інша думка: «спільнокошт» не є суперником потенційно окупним інвестиціям чи банківським кредитам. Дуже часто люди допомагають насамперед ідеям, які навряд чи зацікавили б серйозних фінансистів. Утім, ці починання дають змогу зробити світ трішечки кращим.

Міжнародний фундамент

Найпопулярнішими у світі є платформи, створені спеціально для збору коштів на безліч різноманітних проектів одночасно. На найуспішнішій із них, нью-йорк­ській Kickstarter, люди з усієї планети вже зібрали $3,6 млн, щоб зняти стрічку «Veronica Mars» із Кірстен Данст у головній ролі (є і традиційна для краудфандингу віддяка: наприклад, за 10-доларовий внесок обіцяють надіслати файл зі сценарієм фільму, а «пожертва» понад $10 тис. дає право зіграти епізодичну роль). Фігурують тут і скромніші, «стодоларові» проекти. Загалом на цій платформі своїх «покупців» знаходять 43,6% запропонованих ідей – незалежно від бюджету вони дістають повне фінансування. Решті не перепадає ані копійки, адже Kickstar­ter працює за поширеним у краудфандингу принципом «усе або нічого». Якщо проект не назбирає задекларованої для його розвитку суми в установлені терміни, гроші повертаються доброчинцям.

завдяки "народному фінансуванню" здобув підтримку проект "в'язаного графіті" в луцьку

Вирахувати заздалегідь ус­пішність задуму практично неможливо. Так, на міжнародній платформі із тріском провалився, зібравши лише 17% із необхідних $7 тис., запропонований американцем проект фільмування документальної кінострічки про наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС. І водночас тріумфально «переміг», отримавши на $775 більше за необхідну суму (загалом $5775), кумедний The Pickle Project – омріяне двома нью-йоркськими жіночками «при­­страсне дослідження української кухні» безпосередньо на її історичних теренах. Наша національна гастрономія, як кажуть авторки проекту Лін­­да Норріс та Сара Кроу, «відображає не тільки історію окупації країни, імміграції, а й сезонні ритми. Україн­­ці високоадаптивні, але підтримують ети-

ку самодостатно­сті та зв’язок із природою. Бага­­то з них, як і раніше, ходять у ліс по гриби, тримають картоплю в підвалі й рев­­но бережуть рецеп­­ти маринаду своєї матусі. Водночас поява супермаркетів та фастфуду означає, що традиції змінюються…» На творчість за кордоном воліють збирати гроші й самі українці. Приміром, киянин Богдан Шмаха одержав зав­дя­­­­­ки краудфандингу $1 тис. на створення пластилінового мультика «Мама»­­ – історію слоненятка, що шукає свою матусю.

Загалом із понад 30 тис. успішних проектів на Kickstarter найменше було реалізовано у сфері технологій (616), найбіль­­ше – в царині музики (10 729), фільмів та відео (9 286). Най­дорожчі ідеї – це здебільшого комп’ютерні ігри (13 із 22 проектів, що зібрали понад $1 млн).

Увага до музичного й відеоконтенту, можливо, пов’язана з тим, що сучасний мережевий краудфандинг почався саме зі сценічного проекту. Ще в 1997 ро-­­­

ці американські шанувальники британських рокерів Marillion провели в інтернеті успішну кампанію зі збирання коштів на турне колективу в США. Тоді ентузіасти без участі самих їхніх улюбленців накопичили близько $60 тис. А в мережі почали з’являтися перші загальні платформи відповідного спрямуван­­ня: музичні ArtistShare (2000), SellABand (2006) чи кінематографічний FilmVenture.com (2002). Сьогодні таких чимало.

Поволі виникають схожі проекти і в Росії. Один із них – Planeta.ru, який свого часу створили виконавці гурту «Би-2», щоб мати гроші на запис нового альбому, нині спеціалізується на музичних та розважальних проектах. Учасники цього починан­­ня зібра­­ли близько 10 млн руб. (майже $320 тис.). Схожу картину – здебільшого творчі проекти – можна побачити й на російській платформі Boomstar­ter. Зокрема, тут збирають гроші на чергові випуски розмовного гумористичного шоу «Вечерний Герасимец» на телеканалі «Дож­­дь». За суспільне фінансування шоумени з РФ обіцяють слухачам… відсутність цен­­зури: «Ми робитимемо те, що неможливо собі уявити на федеральних каналах: неформатний гумор, жар­­ти про «небожителів». За цей «неформат» жителі країни вже виклали 302 тис. руб. (майже $10 тис.). Утім, такою підтримкою не може похвалитися російський краудфан­динг-проект соціальної і технологічної спрямованості «С миру по нитке». Загальна сума, накопичена за два роки під усі ідеї на цій платформі, становить 195 тис. руб. ($6300).

Спільним коштом

краудфандинг по-українськи називається просто – «спільнокошт» – і наразі діє лише на одній платформі під назвою «Велика ідея». Збір грошей на саме створення цього сайта (38 тис. грн із потрібних 35 тис.) і став першим експериментальним віт­­­чизняним «спільнокоштом». Проекти тут найрізноманітніші – від екологічних до мистецьких. Серед останніх трапляються доволі оригінальні. Приміром, завдяки «народному фінансуван­­ню» стало можливим видання книжки для дітей, в основу якої лягли справжні пригоди дворічної дівчинки Маґдалени, котра подорожувала з батьками через Північну, Центральну та Південну Америку і збирала казки. Також на цій платформі здобув підтримку проект «в’яза­но­­го графіті» в Луцьку. На колективну щедрість на «Великій ідеї» нині розраховують музиканти гурту «Фо­­лькнери», які хочуть здійс­нити велосипедну етнографічну експедицію від Чорного до Білого моря в пошуках маловідомих народних пісень. Тут шукають кошти й організатори фестивалю «Республіка», котрі збираються створити великий малюнок на фасаді п’ятиповерхового будинку.

«Творчої енергії в українців дуже багато, і вона здебільшого цілеспрямована, – каже Ірина Соловей із команди «Великої ідеї». – Комусь кортить створювати «зелені» інновації, хтось бере на себе такі питання, як розвиток села. Наш проект – це економіка взаємодії. Люди налагоджують зв’язки й завдяки цьому втілюють свої починання. Реалізують задуми, в які вірять, – не просто цікаві їм особисто, а й співзвучні із суспільним інтересом».

Справді, соціальні ініціативи на цій платформі теж здобувають підтримку. Зараз на «Великій ідеї» вже зібрали 101% необхідного фінансування (14 тис. грн) для розвитку проекту «Сімейна медицина» у кримських селах. Для початку, як переконані активісти, потрібно не так багато: шість персональних комп’ютерів, щоб лікарі змогли консультувати пацієнтів онлайн і складати електронні інформаційні бази про стан здоров’я жителів; навчання 12 медиків працювати з комп’ю­тером, програмами відеоконференцій тощо. Іще один аспект програми полягає в тому, що сільський лікар, який оглядає пацієнта в селі, зможе в інтернеті вийти на зв’язок із профільним спеціалістом, наприклад невропатологом.

Інша успішна вітчизняна ідея «Чисті перлини України» передбачає установлення контейнерів для роздільного збору сміття в популярних серед туристів мальовничих куточках країни. Її профінансували на 10 тис. грн замість заявлених 7 тис. Нині проект реалізують у Кам’янці-По­дільському.

Є тут і спортивні ініціативи, деякі з них уже реалізують. «Ідея Ніяса Ізмайлова була такою, як він сам, – сміливою. – згадує Ірина Соловей. Він народився з ДЦП, але подолав те, що його стримувало, і став чемпіоном Європи й світу з бодибілдінгу. Переосмислив свій досвід і вирішив ним поділитись. Залучав кошти для того, щоб відкрити центр реабілітації для людей як із фізичними вадами, так і без них». Спортивно-лікувальний осере­док у кримському містечку Джанкої, на відкриття якого відвідувачі «Великої ідеї» зібрали 16,5 тис. грн за потреби в 16 тис. («спільнокошт» використовува­ли як додаткове джерело), запрацював наприкінці березня.

Гроші на відеоігри чи шоу українці поки що не збирають. Нині вітчизняний «спільнокошт» має свою специфіку, вважає Іри­­на Соловей: «В екстремальних умовах мусиш визначати пріоритети. У нас немає такої розкоші, як «а спробуймо оце, й оце теж…». Така вона, певно, базова різниця між «спільнокоштом» і краудфандингом».


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено