Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
30 березня, 2013   ▪   Володимир Панченко   ▪   Версія для друку

Братство Януковича

Влада провалює підготовку до відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка
Матеріал друкованого видання
№ 12 (280)
від 21 березня, 2013
Братство Януковича

11 квітня спливає рік від часу появи Указу президента України № 257/2012 «Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка». І хоча завершується він дорученням Державному комітетові телебачення та радіомовлення «забезпечити широке висвітлення заходів з підготовки та відзначення» знакової ювілейної дати, насправді в інформаційному просторі країни ніякого «широкого висвітлення» немає. Глухо.

Утім, хіба може бути інакше, якщо й сам цей «простір» українським можна назвати лише умовно? Взяти хоча б «Перший національний»: його окупували «Русские бабушки» та інші «хохмачі» із сусідньої держави. Зреш­­тою, й українську мову тут можна почути дедалі рідше, особливо після ухвалення горезвісного «мовного закону».

Та й що висвітлювати, коли сам указ нагадує лежачий камінь, під який вода ледь-ледь тече? Ось уже й Віктор Янукович «запереживав», мовляв, уряд надто мляво виконує програму підготовки до ювілею («стурбованість» президента не завадила йому, однак, проігнорувати 9 березня церемонію покладання квітів до пам’ятника «видатному синові українського народу», причому на запитання «Чому ти не прийшов?» відповіді немає).

Впадає в око, що виконання багатьох пунктів указу покладається на МЗС. Це йому доведеться забезпечувати «широке відзначення міжнародною спільнотою 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, зокрема в Російській Федерації, Республіці Казахстан, Литовській Республіці та Республіці Польща»; «опрацьовувати питання щодо надання підтримки діяльності Музею-квар­­тири Тараса Шевченка в м. Санкт-Петербурзі» та щодо «проведення відповідних урочистостей на рівні ООН»; клопотатися про «спорудження до 2014 року пам’ятника Т. Г. Шевченку у м. Астані»; вивчати «стан об’єктів, що знаходяться в Україні та за кордоном, пов’язаних з ім’ям Т. Г. Шевченка», і вживати в установленому порядку заходів щодо їх збереження...

Є в указі завдання для Мінкультури, Академії наук, Черкаської ОДА. Проте спробуйте відшукати щось по лінії Міністерства освіти і науки! Якщо ж згадати, що такі документи готуються на основі пропозицій відомств, установ, організацій, творчих спілок, то неприсутність МОН може свідчити лише про одне: відомству, очолюваному симпатиком Білої гвардії Дмитром Табачником, Шевченко «без надобності». Навіть ідея створення в Каневі вишу з підготовки фахівців гуманітарного профілю «впала» на МОН поза його волею – то була така собі імпровізація одного з далеких від освіти членів Гуманітарної ради при президенті.

А загалом стосовно багатьох пунктів указу бракує бодай якоїсь ясності. Що таке, скажімо, державна цільова програма «Шев­­­­ченківський дім»? Чого сподіватися від гуманітарного проекту «Шевченківські читан­­ня»? Яким має бути наповнення Всеукраїнського Шевченківсь­кого форуму «Свою Україну любіть»? Відповіді на ці запитання можуть знати ті, за ким закріп­лено виконання зазначених позицій документа, проте що знає про все те українське суспільство? А нічого. У ситуації, коли «все мовчить», можна не сумніватися, що з «гідним відзначенням» ювілею Тараса Шевченка не все гаразд. На превеликий жаль і сором.

Головних небезпек, які чекають на Рік Шевченка, три:

1. Невиконання значної частини заявленої в указі програми. За наявною інформацією, у квіт­­ні 2014-го відбудеться Шевченківський міжнародний літературний конгрес: півтори сотні науковців з України зберуться в Києві та Черкасах і проведуть науковий форум. Ще б пак, без цього і ювілей не ювілей. Дещо із запланованого, вочевидь, вдасться виконати Міністерству закордонних справ.

Не так складно завершити видання повного зібрання творів Тараса Шевченка у 12 томах, тим паче що то вже історія з великою «бородою». Так само давно заплановано й випуск «Шевченківської енциклопедії» в 6 томах (2 томи щойно побачили світ).

У селі Мошни, що неподалік Канева й Черкас, у будиночку, де 1859 року черкаський поліцейський пристав Василь Табачников утримував під домашнім арештом Тараса Шевченка, ймовірно, таки відкриють музей.

Але на що сподіватися стосовно тих пунктів указу, за яки­­ми немає нічого реального, окрім    бюрократичних намірів?

Під великим знаком питання – та ж таки загадкова цільова державна програма «Шевченківський дім». Невідомо, чим завершаться проголошені наміри «опрацювати питання» і «вжити заходів», а йдеться ж про Співоче поле біля підніжжя Тарасової гори, про підтримку діяльності квартири-музею Шевченка в Петербурзі, про створення музею Кирило-Мефодіївського товариства в Києві.

З Кирило-Мефодіївським товариством, до речі, взагалі ви­йшов курйоз: той, хто бачив запис засідання Гуманітарної ради при президенті України, був шокований: Віктор Янукович закликав відродити Кирило-Мефо­­діївське братство! І голова Черкаської ОДА Сергій Тулуб, хвилюючись, тут-таки радісно підхопив цю ідею. Тож готуймося: у Києві (або Черкасах) ось-ось мо­же з’яви­тися таємне товариство, ініційоване владою!

Дуже й дуже сумніваюся, що буде виконано пункт указу стосовно видання іноземними мовами, зокрема англійською, німецькою, французькою, російською, польською, казахською, литовською, «Кобзаря», літопи­­су життя і творчості, альбому репродукцій художніх творів Тараса Шевченка, а також каталогу повернутих в Україну документів та матеріалів, пов’язаних із життям і творчістю митця. За рік такі речі не робляться.

2. Відмивання коштів. Гроші під ювілей потрібні великі. Уряд тримає в секреті, скільки саме. За поганою традицією, що вкоренилася в Україні, брак прозорості у фінансових питаннях неминуче призводить до скла­дан­­ня захмарних кошторисів. Якщо так було під час підготовки до Євро-2012, то чому цього разу має бути інакше?

Отже, увага: всі особливо витратні пункти указу є потенційним джерелом корупції. Серед них ремонтно-реставраційні роботи в Національному музеї Тараса Шевченка та його філіях у Києві: Літературно-меморіаль­ному будинку-музеї Тараса Шевченка та Меморіальному будин­ку-музеї Т. Г. Шевченка, будівництво Співочого поля в Каневі, музею – в Мошнах тощо. Усе це потрібно робити, хто проти? Тільки ж забезпечте, громадяни чиновники, відкритість «процесу».

У тому ж таки Каневі неподалік Шевченкової могили заплановано спорудити Тарасову цер­к­­ву: на вже згадуваному засіданні Гуманітарної ради таку ідею наполегливо проштовхував Павло Мовчан – сам чув. Історія ця досить темна, оскільки свого часу «Просвіта» збирала на будівництво церкви гроші з усієї України. Часу минуло багато; зібрана сума знецінилася... Але, сподіваюся, хоч тепер, у «всушеному» вигляді, вона поповнить необхідні бюджетні видатки.  

І ще така дрібничка: скільки, цікаво, коштуватиме створення ювілейного логотипа, який передбачається використовувати під час святкування в Україні та за її межами? Якби Координаційна рада з питань підготовки та відзначення ювілею і відповідний Організаційний комітет забезпечили належне «широке висвітлення», таке питан­­ня, може, і виникало б.

3. Імітація відзначення.  Свого часу мені випало бути у Варшаві, коли Польща відзначала ювілей Шопена. Атмосфера свята у столиці свідчила про любов і щиру шану поляків до свого видатного музиканта. Усіх поляків – від президента до перехожого на вулиці.

Казав же «класик»: кадри ви­­­рішують усе...

А якщо з кадрами завал?! Якщо вони такі, як голова Луганської обласної адміністрації Володимир Пристюк. Той самий, який у відповідь на прохання журналістів процитувати улюб­лені рядки з поезії Шевченка з мукою на обличчі вичавив із себе: «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю?» Михайла Петренка – і втік!

Чи, може, з Миколою Яновичем інакше?

Та й ситуація з готовністю Януковича «відродити» Кирило-Мефодіївське теж промовиста...

І чого в такому разі можна очікувати від високопоставлених кураторів «гідного відзначення» – людей малоосвічених і байдужих, яким «этот Шевченко» потрібен хіба що для політичного піару напередодні президентських виборів? Утіха хіба в тому, що життя існує і поза державними «очільниками». Зрештою, вони також не вічні...


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено